"Смішно, коли ганьблять удмуртську поезію, адже у них був Валер’ян Катуєв", - при цих  словах погляд Миколи Степановича торкався підлоги.
 
Багатьом відомо, що міцна чоловіча дружба зв’язувала Миколу Степановича із молодим талановитим удмуртським поетом Валер’яном Катуєвим, але не багатьом відомо, що у нашого генія був короткотривалий пристрасний божевільний роман із дружиною удмуртського класика, ще за життя померлого наглою смертю поета Валер’яна.
 
Хто ж знав, здавалося за довге життя все розсмокчеться, ну, чого не буває на шляху буття, але раптова смерть, як завжди перевертає все з догори дригом на болючі місця.
 
"За життя – всі дурні" - так казав Микола Стефанович Гумільов, славетний український поет, філософ і провидець.
 
Ми надаємо гумільовський переклад невідомого вірша удмуртського поета, якого він подарував Миколі Стефановичу, бо так і не наважився опублікувати його на розсуд власного народу.
 
Нехай звучить в українському виконанні.
 

                                     Божественний фарш  
 
                    "Корінь зла: потрібно любити бандитизм в собі, а не себе в бандитизмі".              
                                              З афоризмів патологоанатома Святославського.  
 
Коли земне життя прочовгав до середини - вступив в лайно. Та краще б вже в свиняче!
Зарубки мріяв рахувати на прикладі, і перемоги мріяв  рахувати на щиті,
щити лічити на воротах бусурманських. В саванах Африки рахую поголів'я
слонів. Аби заснути. Заснути. Забутися. Й спостерігати сни. Як соромно мені
за себе уві снах. Як соромно мені в житті за побратимів моїх. Життя їх мерехтить
немовби сон, в моїй уяві. Навіщо їм таке життя? Того не знаю.
 
Попер на дзот Матросов-бідолаха. Радянський перший екзистенціаліст.
Нехай базікають: своя рука - владика, граната - дура, Батьківщина кличе.
Я знаю: по-іншому він був щасливий. Врахуйте: сальний гумор сослуживців,
онучі, що смердять, трекляті воші, фальшиві сльози над листами рідних,
а головне, хай грець політрукам! - не відчуваєш "інших" ворогами!
Красиво вмерти – то є благо, можливість сказати витончено всім - пішли ви!...
Так граціозно вигинає спину на скелях сніжний барс, милуючись собою.
 
Жирафа вишукана й Фенікс-птах – невдасі нагорода. Надія - штраф йому ж.