Система пенсійного забезпечення будь якої країни в світі функціонує як елемент страхування проти бідності населення, яка може виникати після завершення трудового стажу людини та інших ризиків, таких як інвалідність, виробнича травма, смерть годувальника тощо.
                      
                  Закон України  «Про пенсійне забезпечення» від 1992 року діяв в умовах постійно зростаючої кількості населення, і по сьогодні повинен був мати вигляд піраміди коли кожне нове покоління повинно бути чисельнішим, ніж старше покоління.
 
                   Та на сьогодні змінилася демографічна  в країні, а також треба зауважити про чисельні міграції дорослого населення на заробітки до Європи. Система, що працювала як часи коли  багато працівників з малими пенсійними внесками підтримували меншу кількість громадян, які доживали до пенсійного віку і ставали пенсіонерами за віком, дала сбій.
 
               Криза пенсійного забезпечення переслідує країну всі роки незалежності. Стара солідарна система страхування перестала забезпечувати   старість людей. Це зрозуміли навіть в розвинутих капіталістичних країнах, тому що демографічна ситуація в європейських країнах тотожна український.
 
                      Високий податок для працюючого населення, створює ситуацію коли  люди йдуть в тіньову економіку, емігрують  і менше працюють. Масовий перехід до сплати єдиного податку фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності і не сплата їми відрахувань у ПФ також створило проблему  дефіциту ПФ. Низький пенсійний вік згідно із законодавством і велика кількість привілейованих груп, котрі можуть виходити на пенсію раніше, поглиблюють проблему.
                      
                      Латання дірок у ПФ за рахунок бюджету не вихід із ситуації, тому на часі пенсійна реформа по європейським стандартам, тому що пенсійна система України потребує суттєвих змін, а точніше комплексного  реформування.
 
                   Пенсія – це основний вид матеріального забезпечення усіх непрацездатних громадян (пенсіонерів за віком, інвалідів, пенсії за втратою годувальника тощо), а не лише  пенсіонерів за віком. Причина дефіциту пенсійного фонду знаходиться зовсім в іншій площині – сама система пенсійного забезпечення України фактично базується лише на так званій соціальній угоді перерозподілу, при якій сьогоднішнє покоління працюючих забезпечує старість тих, хто вже відпрацював та вийшов на пенсію. Легко підрахувати, якщо чисельність зайнятого населення в 1992 році складала 21,7 млн. на фоні  13,6 млн. пенсіонерів,  а в 2010 році 14,0 млн. працюючих на фоні 13,7 млн. пенсіонерів, то у відсотках це звучить так: в 1992 році десять працюючих забезпечували пенсією 6 пенсіонерів, а в 2010 році цей показник скоротився до рівня 10 пенсіонерів на 10 працюючих, або навантаження на кожного офіційно зайнятого працюючого зросло на 65%.
 

«Поспіхом внесений на розгляд Верховної ради України Проект закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (р/н 7455 від 13.12.2010 року) має ряд суттєвих недоліків:
1. Проект не передбачає реформування системи пенсійного забезпечення України. Проте лише ставить на меті вирішити базове питання щодо бездефіцитності ПФУ.
2. Питання, що піднімаються в законопроекті стосуються:
a. Через кого скоротити виплати ПФУ (збільшення віку виходу на пенсію, обмеження максимального розміру пенсій на рівні 12 розмірів прожиткового мінімуму, впорядкування віку виходу на пенсію для: військово службовців, силовіків, суддів, державних службовців, працівників бюджетної сфери тощо).
• Зокрема, законопроектом пропонується 'поступово підвищити пенсійний вік для жінок з 55 до 60 років, щорічно збільшуючи його на 6 місяців, починаючи з 1 лютого 2011 р., для чоловіків, що працюють на державній службі, - до 62 років з 2013 р.'.
• Крім того, вік жінок для одержання державної соціальної допомоги підвищиться з 58 до 63 років.
• Для отримання пенсії за віком, згідно із законопроектом, мінімально необхідний страховий стаж підвищиться втричі - з 5 до 15 років.
• Також, згідно із законопроектом, буде збільшена вислуга років для отримання пенсій військовослужбовцям, які звільняються через реформи Збройних сил (ЗС) України. Зокрема, особам, які звільняються з військової служби на підставі нормативно-правових актів, прийнятих у зв'язку з реформуванням ЗС України, пенсія буде обчислюватися по досягненні 45-річного віку та за наявності не 15 років вислуги, а 20 календарних років вислуги. Також, згідно з проектом закону, її розмір складе не 40% від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2% за кожний наступний рік, а в розмірі 50%.
b. Через кого збільшити доходність до ПФУ (збільшення віку для чоловіків та жінок виходу на пенсію, обмеження дострокового виходу на пенсію силовіків та інших категорій, що неминуче призведе збалансування доходів із видатками).
c. Декларується можливість введення 3-х рівневої системи пенсійного страхування:
i. Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення (1 рівень)
ii. Накопичувальна система  загальнообов’язкового державного пенсійного забезпечення (2 рівень)
iii. Система недержавного пенсійного забезпечення (3 рівень)
Проте не визначено як, коли та в який спосіб другий та третій рівень буде реалізовано)
3. За фактом реалізації Закону (за задумом авторів) і досягненню бездефіцитності, як це визначено в ст.1, повинен принести базовий результат: напрацювання заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансованої солідарної системи пенсійного страхування.»
Аналітична записка КМПО «НВ»…
 
           З проекту закону випливає, що держава відокремлюється від проблеми дефіциту бюджету пенсійного фонду і має намір перекласти цю проблему на плечі лише найманого працівника на кшталт пенсійної реформи 1992 року. Таким чином запропоновані в Проекті зміни чинного пенсійного законодавства  не можна вважати ні реформою, ні навіть її початком, так як вони не усувають головний недолік діючої пенсійної системи - її соціальну несправедливість, яка полягає у нерівності громадян щодо соціального захисту в старості. Всі запропоновані зміни, що стосуються звичайних громадян, спрямовані тільки на те, щоб виплачувати їм пенсії як можна пізніше і в якомога меншому розмірі, зводячи більшість пенсій до мінімуму, що відродить горезвісну «зрівнялівку», не кажучи вже про порушення ст. 22 Конституції «при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів НЕ допускається звуження змісту та обсягах існуючих Прав і свобод».
 
             Для вирішення питань пенсійної реформи повинна бути лібералізована податкова політика в країні. Податки на заробітну плату є першою і майже головною перепоною для реалізації проекту реформи. Надвисокий базис на відрахування  податків від бізнесу (37%) знищує конкуренцію та фактично гальмує збільшення заробітних плат. Враховуючи, що саме заробітна плата є джерелом пенсійних програм всього світу, то збільшення заробітної плати до європейського рівня надасть базу для ПФ, тому що саме заробітна плата є джерелом пенсійних програм всього світу. Також потрібні комплексні реформи по зобов’язанням держави перед населенням, маються на увазі, що треба всі додаткові кошти доправляти тільки у ПФ: кошти від приватизації об’єктів , розробки природних монополій (добича нафти, газу, руд, золота, коштовного каміння тощо).
 
Введення пенсійної реформи при відсутності змін наведених вище не надасть населенню України шансів на забезпечення безбідної старості.
Отож.