Наприкінці 90-х від нічого робити і для розширення світогляду  пішов я в армію. Хлопцем я був, ніби-то, не дурним і вихованим, тож через рік служби мені запропонував наш "замполіт" вступити у один з військових ВНЗ за сприяння особисто його і нашої частини загалом.
Часи були тяжкі, тож для будь-який нормальний юнак  вчепився б за таку пропозицію руками й ногами. І чіплявся б він не за маленьку зарплату чи чергу на примарне житло і, навіть, не за пристойну пенсію (бо у той час вона такою не була). Хіба що за ранній вихід на цю ж саму пенсію.
Це все в межах Закону. Найпринадніше ж було поза Законом - служба на кордоні. А це вже реальні гроші. Для тих, звичайно ж, хто не гребує "брати на лапу".
Я зважив спочатку всі законні плюси і мінуси, - бажання служити не виникло.  А брати чи давати хабарі не закладено в мені, напевно. Тож цей "жирний плюс" прикордонної служби для мене став, насправді, мінусом. Я й відмовився.
Після армії було ще щось схоже. Мав можливість працювати в міліції. Не захотів по тим же причинам: зарплата мала, ризик високий, відповідальність велика - не підходить мені така робота. Ліві способи заробітку в міліції не те що не брав до уваги. Вони дискредитували в моїх очах цю структуру і відбивали хоч якесь бажання вступати у це "законне кримінальне угруповування".
Учора глянув трошки "Шустера". Говорили про міліцію загалом і відео з Бердянськими ДАІ-шниками, зокрема. Хтось почав виправдовувати мєнтів: "а в них зарплати маленькі, принесе саму зарплату - жінка скаже " ти- дєбіл"", "вони змушені брати хабарі" , "а вони там не всі такі".  Згоден лише з останнім: не всі, але більшість, а "більшість" для демократії поняття святе. Проголосувала за когось більшість, а ідіотами вважають всіх.
Тепер по суті.
Я думаю у кожного з теперішніх хапуг був вибір, як і у мене тоді. І кожен з них володів достатньою поінформованістю про те, як заробляються пристойні гроші в державних силових структурах. І вони мали повну картину реальності перед собою.
Бо часи масової пропаганди і агітації  вступу до лав захисників правопорядку на патріотичних і моральних засадах давно минули. Добре вони знали чого йдуть в "мєнтовку" чи ще куди. Саме за хабарями і даниною вони туди і йшли.
Прикро те, що зараз вже молоді люди навіть вибору такого перед собою часто не ставлять. До них це вже дійшло, як сформована норма: "йти щоб брати, "рішати", "мутити"".
А дехто хоче представити нам їх, як невинних овечок, нещасних жертв обставин. Та й самі ці "жертви" виправдовуються у стилі тих, з ким мають боротися: "Нє ми такіє - жизнь такая!". Девіз безвольної людини. Такі себе не в змозі захистити, не те що інших.
Люди пристойні і відповідальні туди в більшості своїй не йдуть, а ті що йдуть або скурвлюються з часом , або тихенько тягнуть лямку до пенсії. Декотрі ж не витримують, розчаровуються і звільняються. Логічно припустити, що це якраз найкращі працівники, які не вписуються в прогнилий формат роботи сучасної міліції.
Корупцію представляють нам як якусь всепоглинаючу, всеперемелюючу машину, потрапивши до якої мусиш робити навіть те, чого не хочеш і про що тебе не попереджали наперед, і звідки нема вороття. Це було б прийнятно щодо таємних організацій чи сект, але ж протизаконний заробіток на державній службі не є таємницею для народних мас. Більше того, наразі саме він і є основною метою для більшості охочих долучитися "до корита", маяком на березі матеріального достатку.
Тож шкодувати чи виправдовувати хабарників нема чого. Вони мають вибір, і самі роблять його, знають на що йдуть (за винятком, можливо, справжніх "дєбілів"). Тому  жодних до них поблажок і співчуття бути не повинно: записуйте, знімайте, здавайте всіх цих паразитів без жалю.