А чи можна написати український детектив, в якому б браві міліціонери вкупі зі слідчими прокуратури нещадно боролися зі злочинністю, викорінювали корупцію й незламно стояли на сторожі прав українських громадян?
 
Я думаю, що можна. Можна написати й навіть зняти за мотивами серіал. Бо, як кажуть, немає нічого неможливого.
 
Питання в іншому – чи будуть вірити цьому детективу-серіалу пересічні українці? Чи, може, будуть сприймати його як казочку-утопію про паралельний світ?
 
Швидше за все друге. І справа не в тому, що в нас традиційно недолюблюють правоохоронні органи. Справа в тому, що події останнього року в Україні значно посилили це недолюблювання.
 
І якщо раніше, йдучи ввечері додому, громадянин при зустрічі з міліцейським патрулем і підпилими молодиками відчував однаковий страх, але мав надію, що вразі, якщо підпилі молодики почнуть його лупцювати, патруль все ж втрутиться й захистить його, то тепер є острах, що патруль приєднається до молодиків.
 
Ну, раніше, в разі чого на міліцію можна було поскаржитись в прокуратуру й отримати якусь сатисфакцію, то тепер все якось не так. Тобто, поскаржитись можна, а от замість сатисфакції цілком реально можна отримати обструкцію.
 
Варто згадати інцидент з «телячою мовою». Сержанта звільнили. І не тому, що образив українську мову й українців, а тому що не по рангу пащу роззявив. Міністр МВС Могильов сказав якось, що українська мова недосконала й нічого, далі сидить в міністерському кріслі. Бо – міністр. А це якийсь сержант. Такого й звільнити не шкода. От тільки чоловікові, який надав розголосу цій історії таки помстилися. Дали п’ять діб, наче за грубість по відношенню до працівника ДАІ.
 
Наші правоохоронні (та й інші державні) органи слабують на якийсь дивний вид сліпоти. Вони бачать порушення закону там, де його немає і вперто «не помічають» відвертих злочинів.
 
Для прикладу – той же міністр МВС, після того, як йому показали відео, де начальник ДАІ Бердянська вимагає від підлеглих виконувати план по кількості складених протоколів, заявив, що він не повинен вірити якомусь кіно.
 
Наша славна прокуратура пішла ще далі, не порушивши справу проти парламентських бійців (йдеться про побиття представниками партії регіонів депутатів від БЮТ в залі верховної ради 16 грудня минулого року),а, навпаки, побачила втручання з боку опозиції "в діяльність державних діячів з метою перешкоджання виконання ними службових обов'язків".
 
Спеціально створена комісія верховної ради перевершила всі сподівання: "16.12.2010 о 19 годині під час перебування у сесійній залі Верховної Ради Кравчук В. П. отримав травму голови від невстановленої особи. Мотиви та причини нанесення Кравчуку В. П. тілесних ушкоджень не встановлені".
 
І виходить – весь світ бачив відео, де все чітко видно, а тут невстановлена особа. От тільки  чим засліплені члени комісії – страхом, чи шурхотом банкнот?
 
Ви знаєте – в такій країні стає страшно жити. Навіть страшніше, ніж в Совєцькому союзі. Пояснення просте – будь-яка влада усвідлмлює реальну загрозу для себе від розгулу злочинності й беззаконня.
 
Злочинцям відведені певні рамки, переступати які їм зась. Це і проникнення у владу, це і фінанси, це і армія. Тому будь-яка влада намагається тримати злочинний світ під контролем, не даючи йому розвернутися. Що ж відбулося в Україні, я думаю нікому пояснювати не треба.
 
Відчуваючи силу й безкарність, злочинні угрупування в першу чергу підминають під себе силові структури. Ставлять їх на службу собі. Незгодних усувають різноманітними методами. Тільки за минулий рік в СБУ було подано 2500 рапортів на звільнення. Я думаю в міліції ситуація подібна.
 
Йдуть спеціалісти й фахівці. А хто заступає на їх місце?
 
Я далекий від думки, що всі в міліції, прокуратурі та СБУ такі погані. Справа не в так в людях, як в системі. Бо скільки ложок меду не кидай в діжку з дьогтем, дьоготь медом не стане. Тим більше, якщо на одну докинуту ложку меду приходиться дві шуфлі підкинутого дьогтю.
 
От і виходить, що український детектив написати можна, але лише як дистопію.