В четвер 17 лютого відбувся круглий стіл "Стратегування соціальних систем". Взяли участь два десятки "божевільних", які у вільний час зібрались обговорити проблеми країни та її розвитку.
 
На стіл подали дві доповіді "Стратегування соціальних сиситем" та "Необхідність розробки концепції ноосферного розвитку". Оскільки друга доповідь переважно стосувалася обгрунтування необхідності розробки та запровадження концепції сталого розвитку України, то я більше про другу, яка краще відповідє ДД-ному профілю.
 
Спочатку доповідач розмірковував над визначенням понять система та соціальна. Там було щось про можливість переходу до управління соціальними системами по критерію надмірность, якщо система є динамічним цілим. Якось так. Потім дав визначення терміну стратегування. І тут прозвучало досить цікаве твердження.
 
Попри поширену думку, що стратегування - це процес розробки стратегії, автор заперечив таке визначення. В його інтерпретації стратегування - процес розробки мови, на якій буде писатися стратегія. Одна  з цілей Білого Руху за часів громадянської війни полягала у фізичному знищенні керівництва більшовиків. Але з цим білі не впоралися. Зате дуже вправно з вигадкою та розмахом виконав цю місію Сталін. Чому йому вдалося те, чого не змогли білі? Мова. Він використав зрозумілу для більшості населення мову.
 
Необхідно пояснити, що мова використовується в сенсі системи категорій а не лінгвістичних конструкцій. Мається на увазі мета мова, яка використовує виключно терміни (слова) високого рівня абстракції. На його думку, будь-який термін можна визначити на рівнях філософської  категорій (мудрість), наукового поняття (знання), юридичної норми (інформація), операційного визначення (дані). Перехід від категорій до визначення відбувається за допомогою проблематизації, концептуалізацї та операціоналізації.
 
Отака собі теорія. З якої випливає ось що.
 
Твердження перше.
 
Неможливо примирити вояків УПА та ЧА. Їх стратегування відбувалося різними метамовами. Вони формувалися в різних мовних культурах. Неможливо примирити Україну з Україною, бо запропоновані моделі примирення виписані на мета мовах, що не сприймаються, є незрозумілими для однієї з України. І справа тут не у російськості чи українськості мовлення. Справа у системі та масштабі координат, якими міряється буття. У системі орієнтирів та дорожніх знаків, що використовуються для руху по життєвому шляху.
 
Саме тому ПР та БЮТ, Янукович та Тимошенко мають піти, бо вони пропонують моделі написані на зрозумілих їм мовах. Вони не здатні створити метамову, що об'єднає Україну. Інші політики пропонують моделі виписані так само. В цьому сенсі весь політикум товчеться на одних й тих самих граблях.
 
Твердження друге.
 
Кожному рівню стратегування відповідає певний документ: доктрина (філософія, категорії, проблемне поле), концепція (принципи та цілі, поняття, система координат), стратегія (завдання, норми, масштаб), програма (засоби, визначення, орієнтири). Кінцевий продукт система проектів (програма + структура + ресурси), реалізація яких дозволить зазначеними методами вирішити поставлені завдання, спрямовані на досягнення цілей для втілення принципів, що визначають сенс буття...
 
Потрібна постать, масштаб особистості якої буде відповідати масштабам завдання.
 
Так от, проблема політикуму у нездатності написати доктрину, бо ж відповідної мови немає. Все, що пропонується суспільству знаходиться на рівні програм у кращому випадку. Я далекий від ілюзії, що знайдеться політик, який напише такий собі український Д-К-С. Ні. Але хотілося б знайти політика, якому дістане клепки створити наукову групу, на кшталт Римського клубу, яка створить Український Д-К-С. І якому дістане мужності реалізувати це на практиці.