Свого часу працював в Пітері в одному бізнес-фонді. Як працював? Співробітничав.
 
Два слова про контору. Фонд надає послуги корпоративним клієнтами з управління, проводить маркетингові дослідження, здійснює незалежні експертизи у сфері управління в тому числі й на замовлення уряду Росії. Зокрема, у 1997 виконав на урядове замовлення експертизу системи управління ЖКГ Санкт-Петербурга, яка була запроваджена у 1995 - 1996 роках. Це до того, що команда у фонді булша вельми професійна.
 
І от, якось влаштували там невеличкий “междусобойчик” з нагоди захисту диплому та переїзду на ПМП до України. Зазвичай мова зайшла про Україну. багато дискутували. Зійшлися на тому, що стартові умови в неї було найкращі серед всіх республік СРСР.
 
І тут хтось запитав: а що було б, якби нашому фонду дали економіку України у довірче управління?
 
Через три години суперечок виник план, який умістився всього у трьох пунктах. Експерти фонду запевняли, що реалізація економічної політики, заснованої на цих засада виведе Україну у лави найрозвиненіших держав Європи вже через 5 років.
 
Перше. Роздати землю у власність. Адже власність на землю - основа власності взагалі. Все з землі починається та в землю повертається. За півроку роздати землю у власність. Всім. Незалежно від бажання.  
 
Друге. Зосередитись на розвитку наукового та промислового потенціалу у сферах, де Україна має незаперечний світовий пріоритет. Таких сфер немало: біотехнології, генна інженерії, високомолекулярна органічна хімія, кріотехнології, радіолокація, інформатика, зв’язок, зварювання точне машинобудування тощо. Держава має відновити науково-виробничі об’єднання. Основною статтю доходів державного бюджету має стати торгівля патентами та ноу-хау.
 
Третє. Все інше, все, що неконкурентоспроможне, продати по ціні металолому з обовязковою рекультивацією територій. Економічна політика повинна стати екоцентричною. Замість чорної металургії розвивати сферу обслуговування: зелений та історичний туризм.
 
Здається мені, що ці ідеї навіть сьогодні є актуальними. Звісно, з відповідними корекціями на 15 років, що минули з моменту їх формулювання.
 
А знаєте, що мені впало в око? Останнім часом на ДД дуже часто, значно частіше, ніж 3 місяці тому, публікуються футурики. Такі собі оповідання, мрії, казки вигадки про майбутнє. І це дуже важливо. Ми перестали тішитися минулим та сьогоденням. Нам стає більш цікавим майбутнє. Питання яке життя ми залишимо нащадкам, стає більш важливим, більш значимим, ніж питання, про те, як ми жили, чи як живимо.