Частина третя: Трагічна загибель цапа та початок бузи

 
Частина першаhttp://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/8642.phtml, частина другаhttp://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/8670.phtml
 
Наступного дня після нашого прибуття до Холмська, без будь-якого зв’язку із цією чудовою подією прокурор вирішив піти в народ і тісніше познайомитися із місцевою публікою і деякими алкогольно-розливними закладами. Супроводжувати його зголосився начальник міліції, і ця парочка, добряче похмелившись, зранку подалися знайомитися із усілякими цікавинками міста.
 
І треба ж було такому трапитися, аби на їхньому шляху до відомої цапиної пивної нездоланною перешкодою постав козел Федір, котрий, нагнувши головешку і загрозливо наставивши усім зустрічним небезпечні, як потім виявилось, роги, медитував на відомій дошці, тупо упнувши осоловілі очі у канаву.
 
Спочатку правоохоронна двійця навіть зворушилась такою картиною. Ментівський начальник пояснив прокурорському, що цей цап є однією із найголовніших міських реліквій. Після чого прокурор-недоумок дозволив собі ступити на місточок та поплескати Федора по холці. Але у цапа такий поблажливий жест не викликав жодного враження, і він тільки нижче опустив свою вперту головешку, ніби даючи зрозуміти непрошеним візитерам: мовляв, через них він дошку залишати не має наміру, і їм доведеться пошукати деінде маршрутів до пивбару.
 
Начальник міліції, котрий відав про непростий норов Федора, запропонував колезі ще трохи прогулятися, і підійти до генделика з іншого боку. Але, як виявилось, впертість прокурора була ще сильнішою, ніж у цапа, і він спробував прибрати рогату перепону зі свого шляху. Спочатку він тихенько підштовхував Федора у лоба, ніби натякаючи рогоносцю, аби той здав назад. Але у цапа така фривольність викликала зворотну реакцію – він несподівано різко підняв голову и заледве не зіштовхнув рогами прокурорське тіло до канави. Тоді розлючений правоохоронець схопив Федора за роги і, натужившись, просто звалив супротивника до ями.
 
Поки ошелешений такою безпардонністю цап, занурившись до самого пуза у смердючу рідину, розгублено мекав, певно, не знаючи як йому видобутись із канави, мент із прокурором з виглядом переможців продефілювали дошкою, і, взявши по парі пива, вирішили поспілкуватися із аборигенами генделика. Але публіки було не багацько, і вся вона виявилась якась неговірка. Тимпаче, що частина волоцюг, впізнавши міліцейського начальника, поспішила ретируватися з поля майбутньої битви.
 
А те, що битва неодмінно трапиться, здогадувались всі присутні, окрім двох зальотних візитерів.
 
І поки розімлілі від вранішнього похмілля правоохоронці намагались порозмовляти про життя із народом, пара-трійка його представників поспішили на допомогу до Федора. Хтось накинув цапу на шию мотузкову петлю, і чолов’яги потягли рогатого товариша до дальнього краю канави, де Федір вже без сторонньої допомоги, самостійно відлогим скосом видобувся на поверхню. Спочатку у рятівників навіть майнула думка, від гріха прив’язати цапа. Але той, після конфузу, що із ним трапився, виглядав так пригнічено, що чоловіки вирішили більше не травмувати гонористу тварину і не принижувати цапову гідність навіть тимчасовим обмеженням волі. Це була фатальна помилка...
 
Обтрусившись і спочатку в роздумах постоявши на відстані від своїх кривдників, Федір незабаром, не поспішаючи, почимчикував до генделика. Посьорбавши із цебра, цап зайняв стартову позицію поблизу входу до алкогольного осередку в очікуванні свого зіркового часу. І той невдовзі трапився.
 
Як тільки-но супротивники, оголивши тили, пішли геть, цап, нагнувши роги, помчався на них. Рогата кара постигла супостатів, як тільки один із них ступив на „дошку тверезості”, а інший прилаштовувався за ним підкоряти переправу. Цапові роги смачно врізались в здоровезну прокурорську сідницю, надавши тілу слуги закону швидкість достатню не тільки для того, щоби жабою злетіти з берега канави, але й згідно траєкторії польоту заодно збити із „дошки тверезості” ментівського приятеля. Прокурор із ментом одночасно шубовснули у канаву, болото в якій зовсім не духм’яніло морською свіжістю. Вони опинилися в позиції, в якій нещодавно до цього конфузу перебував Федір. Але цапина сатисфакція на цьому не завершилась.
 
Одурілі від такого нахабства та приниження правоохоронці спробували видряпатися із рівчака. Але зверху їх очікував Федір, котрому не складало особливих труднощів повертати ворога у вихідну позицію – достатньо було лише легенько буцнути того чи іншого супротивника, аби той знову опинився в рівчаку.
 
Після двох-трьох спроб вибратися із пастки правоохоронці дещо змінили тактику і спробували одночасно підкоряти різні береги канави. Але Федір встигав, спихнувши назад одного із недругів, прогарцювати дошкою на протилежний бік і відновити статус-кво стосовно його напарника по нещастю.
 
Потім, до загальної радості і під гомеричний сміх публіки, що невідомо звідки тут-таки й понабігала, обліплена грязюкою двійця спробувала скинути дошку, аби, залишивши розгніване парнокопитне на одному із берегів, самим вибратися на інший. Але із цієї затії нічого не вийшло. Дотягтися із дна рівчака до місточка вони не змогли, а стрибки на місці викликали лише рясне і феєричне розбризкування неароматної водяної субстанції.
 
Зрештою борці із злочинністю здогадались убрід дістатися до дальнього краю рівчака і видобутися там на поверхню, довівши тим самим, що вони все ж таки інтелектуально більш розвинуті, ніж цапине плем’я, позаяк Федір трохи раніше подолав цей же маршрут не в результаті власних розумових висновків, а тягнутий за мотузку.
 
Але залишки розуму принижену цапом двійцю на цьому залишили. Мент видрав із найближчого паркану дошку, а прокурор озброївся половинкою цеглини, що валялась під ногами - і обидва кинулись мститися цапиній пиці. Козел, помітивши ворога, що знову агресивно наближався, теж кинувся йому назустріч, а натовп, що на той час невідомо звідки зібрався, побіг за цапом.
 
І тоді переляканий прокурор кинув геть метальну зброю у вигляді цеглини, і, діставши зброю табельну у вигляді пістолета Макарова, розпочав безладну пальбу. Стрілець із нього, на щастя для завсідників пивної, виявився поганенький і усі, окрім цапа, відбулись легким переляком. А от Федору не пощастило. Одна із дурних куль поцілила в цапину шию, смертельно вразивши тварину.
 
Від несподіванки натовп на декілька секунд заціпенів, що і порятувало антицапиний альянс від справедливого покарання прямо на місці.
 
Поки народ приходив до тями, козловбивці встигли ретируватися: швиденько перебравшись через рівчак злощасною „дошкою тверезості”, вони стрімголов почали втікати найближчою вуличкою. Отямившись, натовп ринув за супостатами, але наздогнати їх не встиг. За рогом правоохоронців очікувала „канарейка” і вони, сходу влетівши до „місяцеходу” ***, лише і встигли, що заволати водію: „Жени!”. Сержант газонув, що і врятувало їх від народного гніву із більш ніж вірогідним лінчуванням.
 
Сказати, що в Холмську після загибелі загального улюбленця стало неспокійно чи виникло безладдя, значить нічого не сказати – в місті розпочався справжнісінький гармидер. Новина про вбивство Федора миттєво поширилась Холмськом, і незабаром „У Федора” зійшовся тисячний натовп.
 
Першими біля генделика почали концентруватися волоцюги та інша гультяйська публіка, за ними підтяглись портові робітники та картата геологічна братія. Потім звістка пронеслась чисельними автобазами та мехколонами, і до пивної почали з’їжджатися вантажівки та „вахтівки” ****, під зав’язку наповнені трударями баранки та розвідного ключа. Самотужки до генделика діставались „конторські”. Плавсклад масово покидав свої човни, залишаючи їх під наглядом лише вахтових команд, поповнюючи хоча й хиткими, але чисельними шерегами натовп „У Козла”, що стрімко збільшувався. Останніми, полишивши свої вантажно-розвантажувальні клопоти, надійшли докери.
 
До обіду біля генделика та його околиці вирувала більша частина працездатного і не дуже населення Холмську, паралізувавши тим самим роботу більшості міських установ, контор та підприємств.
 
Далі буде…
 
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська обл., с. Губарівка, Товариство «Малого Кола»
 
*** „канарейка”, „місяцехід”, „ментовіз” і т. ін. – тодішні народні означення міліцейських УАЗ-иків;
**** „вахтівка” – так званий вахтовий автомобіль, як правило, на базі всюдихода ГАЗ-66, що призначався для перевезення людей;