Пі.
 
Мені дуже подобається число Пі=3,141592657… Пі… Сонце по колу, Місяць по колу, годинник по колу.  А ще є й асоціації. Сіра мишка – пі-пі. Хлопчик маленький – пі-пі. Перший супутник – пі-пі.
 
Розмова в реалі з розумним чоловіком з ДД… Він говорить, ми слухаємо. Заспокоює – не буде кінця світу в 2012 році. А якщо й буде, ото не раніше 2025 року. “Плагіатую” деякі його ідеї. Він дозволив, дякую. Тим більше, що наші оцінки того, що відбувається, значною мірою збігаються.
 
Отже, про число Пі.
 
Період інформатизації, що почався приблизно в 1980 році, продовжувався приблизно 30 років. Індустріальна епоха мала активну  фазу десь з 1870 до 1980 року, тобто років 100-110. Якщо 100-110 поділити на 30, отримаємо приблизно Пі.
…
Поринемо в сиву прадавню давнину. Там цікаво, й там теж господарює Пі. Ось деякі цифри.
 
Перші примітивні мікроорганізми виникли 4,5 млрд. років тому.
 
Перші складні мікроорганізми – 1,5 млрд. років тому. Якщо 4,5 поділити на півтора, то  вийде приблизно Пі.
 
Перші складні організми – приблизно 0,5 млрд. (або 500 млн.) років тому. Якщо 1,5 поділити на 0,5 вийде приблизно Пі.
 
Легко вгадати, користуючись Пі, що перші динозаври з’явилися приблизно 170 млн. років тому, перші ссавці – 60 млн. років, перші мавпоподібні 20 млн. і так далі аж до початку індустріальної епохи кінця 19-го сторіччя, яка тривала 100 років, і до 1980 року, коли почалась інформаційна епоха, що тривала до 2009 року і кінець якої співпав з кризою.
...
Може скажете, що деякі цифірі не пляшуть. Згоден. А хто знає, що було млрд. років тому і, взагалі, що є час. Але ж ніхто не сперечатиметься, що кожна наступна епоха має термін життя значно менше за попередню. Це і є розвиток. До того ж мені просто подобається число Пі.
…
Повертаємось у наші часи.
Отже 30 років тому (приблизно) почалась нова інформаційна ера. Джобс та Гейтс у такий собі американській клуні змайстрували маленьку хренотєнь, яку назвали персональним комп’ютером, центром якого був процессор (може це легенда, але я таке чув).
В той же час (приблизно) на Великій Окружній (та ні, я не про те…) зависочили корпуси ”Електронмашу”, а на Проспекті Науки в Інституті Кібернетики Академії Наук Глушков та його послідовники розробляли програми та Великі Обчислювальні Машини (!). Щоправда й в капіталюг були Великі Машини.
 
Там, у клуні – комп’ютер з метою продавати всім, у нас – Машини для держави от і вся маленька різниця.
Маю досвід, коли гроші платили не за реалізацію завдання, а за об’єм виконаних робіт. Чим більше залізяка, тим більше грошей, та й всі при справі.
 
У Штатах відкидала ратиці індустріальна епоха. Залізяк, ракет, літаків, панцирників, субмарин, шмоток, іжи, речей…було зроблено досхочу, нема куди подіти… Все гуло, кипіло, синтезувалось, будувалось, плавилось, оберталось… Ну і що? Кому від цього було добре? Ну хіба трохи… Що ж зробили тоді Штати, Японія, Європа…?  По-перше вони усвідомили – так більше жити не можна, щось треба робити… А може щось для людей?
 
Той же Китай. Зрозумівши, що він відстав від світу, швидко проходить  одразу всі етапи розвитку – індустріальний, інформаційний і тепер вступає чи не найпершим у еру високих технологій.
…
У СРСР було майже теж саме, але щодо  шмоток, їжи та речей для трудящих, воно  якось не складалось. Розпад СРСР… Чому це відбулося? Майже ніхто на це чесно не відповів. Так, загальні фрази. Начебто прогнила ідеологія, потрібна перебудова, "мы ждем перемен", несумісність естонця і чукчи… Жодною мірою я не є прихильником совдепії. Але ж, коли розвелися, для чого було знищувати все? А от для чого - щоб вкрасти.
 
Скажете, що це примітивний погляд? Але маю такий.
Партійні бонзи стали зайвими.
Соціалізм, комунізм – це таке, лозунги. Капіталізація була єдиним виходом. Але сталася вона не так, як пізніше у не менш комуністичному Китаї. Ну то таке,..дела минувших дней.
 
Просто кажучи, СРСР не був готовий до переходу у наступний після індустріального етапу – інформаційний етап. В основі була економічна криза, причини якої майже ніхто не розумів. Пам’ятаю лише Академіка Абалкіна, він про це казав. Та ще трохи  Горбачов, пам'ятаєте - ускорєніє?..
А кажуть – сіли утрьох під ялинкою і розвалили. Та ні, вони лише констатували. Ну про це можна говорити до посиніння пульсу…
…
Ну нехай. Так сталось. Що ж отримала (або повернула собі) Україна?
Одну з самих розвинутих економік світу, яка була готова до стрибка в новітні інформаційні технології, отримали заводи, інститути, багатющу землю, ресурси, надра, кадри, море, флот, військо, нафтогін, і…незбагнену за масштабами  неймовірну дурість, величезну армію довбаків-чиновників, та що там казати, просто комуняк.
 
Щоправда, Росія, як правонаступниця, себе не образила. Все, що було спільним, наприклад за кордоном, залишилось їй.
Це був перший етап пограбування, апофеозом якого був дефолт…
…
Ура! Нема Москви, нема парткому! Все що було – чиє воно? Та, нічиє. Тобто наше. Але ж все не вкрасти. Подяка - пацани второпали, допомогли, але ж об’єм "робіт" був завеликий. Так гарно стало! Не треба вже карячитися за 500 рублів, давати план, отримувати інфаркти, коли можна все здати колишнім інженерам та робітникам, а ще краще пацанам, здати все, ті ж заводи, обладнання, метал, комплектуючі…Тьху, та за ті 500 рублів навіть на день – тепер і чхнути облом.
 
Академік Юхновський слабким своїм голосом сказав у Першій Раді: “Треба провести інвентаризацію”…
-Ти що, дідуган, здурів!? Головне – це мова, прапор…
А хто ж проти, це святе. Хтось щось ще уткнув про люстрацію. Ага, щас… Уся новітня Рада – Лєнін, партія, комсомол, та й дотепер…
 
Національний підйом… Пам’ятаю… А в цей час – грабують, грабують, грабують… Логіка проста. Вкрав, наприклад верстата, або навіть купив за копійки. Але замість того, щоб якусь загогуліну виточити, так ні – у металобрухт. А за ці гроші – євровікно або унітаз.
І пересічні - туди ж, а що робити?.. Їсти треба, діти плачуть, пересічні державу всі за звичкою ненавидять.
 
В час (90-ті роки), коли світ кумекає, що робити далі, ненька Україна знищує саму себе.
Пацани у дешевих кросівках та синіх з білими смужками штанях причепурюються, починають стригти пазурі, прасувати, а потім просто викидати використані шкарпетки, з бандюків та спекулянтів перетворюються на ТОП-менеджерів, створюють партії, використовуючі досвід колишніх, тепер вони ВІПи. Хто зараз вгадає хто з них хто і знає про їх шлях?!
 
Це був другий етап пограбування, апофеозом якого була ваучерна "приватизація".
…
Ні в якому разі не хочу образити тих, хто не замарав себе, і  тяжким та творчим (а він завжди тяжкий) трудом досяг успіху. Їм респект і повага.
…
Промайнули 2004-2010 роки. Починали з великого підйому, закінчили ганьбою. Величезний внесок в це зробив той, про якого навіть не хочеться згадувати.
Результат часу зневіри – створення чи не єдиної в своєму роді "цивілізації" на теренах рідної України.
…
На чому вона живе тепер? На залишках індустріалізації часів т.т.Сталіна, Хрущова, Брежнєва. Викопати, переплавити, перегрузити, відвезти, бабло у офшор, накупити дорогих цяцьок, побудувати палаци, жерти й пити...
Ну є ще трохи другорядних виробництв, збудованих іноземцями. Так, так, є виключення…
 
Тепер на часі третій етап пограбування та консервації стану стагнації – славнозвісні “реформи”, приватизація надр для своїх, потім землі. І залишаться майбутні переможці з голодним злим народом та купою проблем…
…
Ой, а що там з інформаційним періодом, навіть ерою. Усьо нормальок. Як кажуть хлопці в телевізорі, “встановлюємо 50 тарілок за зміну”. Якщо хтось щось і робить, так тільки скручує те, що зробили новітні тигри та Захід. Самим робити – облом. Та тільки хто спробує, одразу – нє імєєтє права, кто вам разрєшіл, а налогі, а ліцензії…
 
Ні, таки є виключення,  є такі, що працюють, виробляють… Їх декілька мільйонів - шандарахнутих (вибачте – сам такий). Інші – хто у ларьочках, на розкладках, хто бухає, хто відійшов, хто за кордон подався, хто жалюгідну, принизливу навіть для напівпородної собацюри, пенсію розтягує на місяць…
…
2008-2010 роки – так, фінансова криза. Але вже є два мільярди користувачів Інтернету.  Мобілки - майже у кожного. Інформація – майже будь-яка – натисканням декількох клавіш. Що далі? Нано, біо, гено… Скільки на це років? Невже лише 30/Пі, всього 10? Це що - 2020-2022 роки? Скажете, не може бути, маячня? А багато з нас 30 років тому уявляли собі майбутнє таким?
 
А що далі, там, за 2022? Ще (10/Пі) – три роки. Можливо світова мережа створить штучний розум, матрицю, буде можливим клонування, регенерація органів… У 2025 році цінності будуть іншими…
Отже, світ ще протримається… А чи залишимось ми?..
 
Країна, лідери або "лідери" якої  не розуміють простої, навіть примітивної речі, що ми найвідсталіша країна, принаймні в Європі, ще й зі страшною динамікою цього відставання - ця країна ще трохи і буде приречена. Але ж тримаємось лише на здобутках передпопередньої індустріальної епохи. До інформаційної ери, яка завершується,  ми долучені лише як користувачі.
...Знаю, знаю, є програми з нано-, біо-. Ги-ги!
 
Але чи не головне – це занепад інтелекту на верхніх щаблях влади. Вони не розуміють, що у них нема майбутнього. І ніякі заклинання про ріст, зростання, покращання не введуть в оману, скільки б ці мантри не звучали. Обманути можна інших, обманути себе неможливо. І не можна обманути природу, хіба що тимчасово…
 
Коли людство стає свідомим, а закони природи залишаються такими, якими були завжди, то воно, людство, повинно розуміти ці закони, або хоча би мати віру. В середньому так воно і є. Але є ті, яким ці закони не писані та віри вони не мають. Ця частина людства живе лише сьогоденням, або найближчим майбутнім, та й лише для себе. Проте за якимись дивними законами саме вони визначають життя у таких частинах світу. Нам “повезло”. І ми живемо в такій дивній частині світу.
 
…Людство з проблемами впорається – без сумніву. Але чи будемо ми долучені до цього? Чи ми будемо розпорошені по інших країнах, забудемо свою мову, віддамо землю предків нуворишам та бандюкам?
 
…Якщо світ розвивається, попри всі кризи, мафії, тероризм, то ми котимося у прірву. І залишаються вже не роки, щоб мати якийсь шанс зберегтися як держава, країна, народ…
 
Ми випестували касту, новий вид Хомо, який діє за своїми законами. Ці закони примітизовані до законів позатих зниклих епох. При цьому ця каста надзвичайно сильна та підступна.
...
Але! Це чудове слово “але”…
 
Все, що є, колись зникає. Зникнуть і ці. І навіть не тільки тому, що наступний період розвитку цивілізації буде дуже коротеньким. Люди, які декларують стабільність у стрімкому світі, а під реформами розуміють здирництво, люди, які не спроможні надихнути свій (та хіба для них він свій!) народ на розвиток, на щасливе життя, на оптимізм – вони є анахронізмом і відхід  їх в небуття неминучий.
 
Влада заради влади – це нещастя для країни. Така влада країні не потрібна. Влада – це має бути як засіб для досягнення мети, для втілення, якщо хочете, національної ідеї. Тільки така мета може згуртувати, здається зовсім “незгуртуємих”. Тільки така мета зробить начебто грізного монстра на нікчему. Звісно, є реалії, є реальні лідери, є тиск, є уподобання. І я маю уподобання.
Але чи багато є державників серед тих, що при владі зараз, і серед тих, що був або хоче бути при неї, чи багато людей з “інтегральним” мисленням?
…
Ото, скажете, автор накалякав якесь псевдоаналітичне ИМХО, краще би про комах або щось душещипательное. Згоден. Було би краще. Вибачте, це колись потім. А що зараз робити?
 
Що буде з нами? Чи ми вийдемо і скажемо – геть? І чому не виходимо? А можливо тому, що не розуміємо, що буде далі, якщо вийдемо. Що зміниться, окрім  влади, окрім персоналій, що зміниться, якщо персоналії не зміняться, не зрозуміють, що гаплик, ну майже гаплик. Не в тому сенсі, що “всі вони однакові”. А в тому, що влада повинна бути лише тимчасовою метою, хоча може я й неправий.
 
В мене нема рецептів. Кажуть - потрібно боротися. І я кажу. А чи поборемо – невідомо, але вірити треба. Але що то є боротьба для кожного з нас?
 
Ще кажуть, і я кажу – треба вирішувати свої приватні проблеми, а у кожного з нас їх хоч греблю гати.
Але ж вони вирішуються, було би здоров’я, якого всім бажаю. Поки воно є, поки мозок працює і не тремтять руки, якось проживемо, від голоду ж не пухнемо…
 
Але ж сенс не тільки в тому, щоб їсти, пити, спати, одягатися…
 
Принаймні для мене… Мовчати не можу. Бо - Пі…
 
http://www.youtube.com/watch?v=hBRnDuUYDcU
 
Отож!