Трохи теорії (за класиками).
 
Революційна ситуація має такі ознаки:
 
- наявність кризи (або кількох криз: економічної, соціальної, політичної тощо);
 
- значне погіршення умов життя людей не пов’язаних з режимом;
 
- поширення незадоволення своїм станом серед більшості верств населення;
 
- неспроможність режиму виправити ситуацію традиційними методами;
 
- збурення незадоволених мас та зростання їх активності.
 
Революційна ситуація переростає в революцію, якщо до перелічених вище об’єктивних умов, долучається суб’єктивні умови: здатність збурених активних мас до організованої та цілеспрямованої дії.
 
Наслідком революційної ситуації в залежності від ступеню організованості та цілеспрямованості активних верств та особливостей характеру режиму можуть бути:
 
(1) контрреволюція та реакція: наведення “стабільності та порядку” шляхом силового придушення активності; на перші ролі виходить найбільш реакційне крило режиму;
 
(2) компроміс: режим допускає деякі найбільш впливові елементи з революційних структур у власну систему; революційна хвиля спадає, режим продовжує існувати практично без змін;
 
(3) реформи: режим жертвує частину, щоб зберегти ціле; задовольняються деякі вимоги, в якійсь мірі розширюється можливість офіційного впливу на режим;
 
(4) революція: повне знищення режиму; життя країни переходить в іншу, часто непередбачувану на початку революційної ситуації, фазу.
 
Трохи історії (чи була “Помаранчева революція” революцією).
 
Революційна ситуація 2004-го року визріла на ґрунті політичної кризи, пов’язаної з перерозподілом владних повноважень, які мали відбутися внаслідок президентських виборів. До політичної кризи приєдналося загальне незадоволення широких верств станом справ в країні: корупція, соціальне розшарування, відсутність реальних реформ тощо.
 
Збурення активності мас відбулося внаслідок намагання режиму забезпечити збереження влади по раніше розробленій схемі шляхом втручання у волевиявлення громадян на виборах.
 
Дії активних мас були спрямовані не на знищення режиму, а на вирішення політичної кризи шляхом компромісу (див. п.2 абзацу про наслідки революційної ситуації). Тобто режим допустив до своєї системи деяких представників опозиції.
 
Це підтвердив наступний розвиток подій: режим не було ліквідовано (п.4), реформи не було проведено (п.3), режим перетравив більшу частину компромісних фігур та інтегрував їх в свою систему (п.2) і, нарешті, на перші ролі вийшли найбільш реакційні та одіозні його елементи (п.1).
 
Тобто, революційна ситуація 2004-го за шість років пройшла через фазу компромісу і завершилася контрреволюцією та реакцією.
 
Трохи про завтра.
 
Революційна ситуація 2011-го року є результатом дій режиму, які спричинили не тільки поглиблення всіх криз, які існували (політичної, економічної, соціальної), а також відновлення деяких тимчасово законсервованих проблем (етнічних, мовних, конфесійних тощо).
 
Якщо маємо об’єктивні умови революційної ситуації, то для їх перетворення в революцію, яка знищить режим, потрібно долучити суб’єктивні умови активних та цілеспрямованих дій.
 
Яким чином?
 
Мета: повалення режиму, ніяких компромісів чи псевдореформ.
 
Організатори: громадяни, які готові взяти на себе відповідальність за те, що відбувається навколо.
 
Етап перший: масові мирні акції протесту.
 
Необхідні умови:
 
- координація та самоорганізація, незалежність від існуючих політичних організацій та структур;
 
- масова участь населення в акції(1 млн в столиці та кілька млн по містах та селах);
 
- вимоги виключно політичні та позапартійні (ліквідація інститутів влади, які себе дискредитували, заборона існуючих партій, призначення тимчасової адміністрації під егідою ЕС, вибори Конституційної асамблеї, референдум по новій Конституції, вибори за новою Конституцією);
 
- націленість на кінцевий результат, стійкість до провокацій та маніпуляцій з боку режиму.
 
Підготовка:
 
- залучення організаторів, налагодження комунікації та координації;
 
- налагодження взаємодії із незалежними ЗМІ (якщо такі ще є);
 
- інформування населення, заклик та агітація до участі в масових заходах (бесіди, листівки,соціальні мережі тощо);
 
- створення фонду підтримки приїжджих до столиці на акції (харчування, проживання, атрибутика тощо);
 
- сприяння проїзду в столицю на час акції;
 
- забезпечення учасників організаційними кадрами для координації та спрямованості дій;
 
Час дії: в будь який момент, до якого є можливість належним чином підготуватися (бажано цієї весни).
 
Призначений день початку акції можна назвати Українським Днем Дії, або просто Днем Дії, а ще коротше Днем “Д”.
 
Зміст етапів другого та інших будуть залежати від результатів першого етапу або від того, чи відбудеться він взагалі чи ні. Але цей етап є абсолютно необхідним, як можливість владнати конфлікт мирним шляхом.
 
Поганий мир краще, ніж добра бійка. Але все ж є речі важливіші за мир.
 
До дії!
 
Слава Україні!