Международная морская организация жалуется на коррупцию в украинских портах. Впервые за годы независимости МИД Украины получил жалобу по линии Международной морской организации по поводу коррупции в украинских портах. "Комментарии" предлагают ознакомится с этим документом.
 
Ситуация с неприкрытым вымогательством приняла такой размах, что ведущие страховые компании мира отказались покрывать риски судовладельцев в портах Украины, а многие крупные судовладельцы запрещают своим судам заходить в украинские порты.
 


13 грудня 2010 року. Порт Ні-Кола-Ні-Двораєв. Майже пятниця. Ні, ще гірше, ніж п’ятниця, - понеділок...
 
В порт, горящій, як розплавлене літо, розвертається і входить пароход „Lisbon Trader” під флагом Ліберії. Капітан хвацько гальмує біля якогось причалу. Він ще раз газонув і виключив двигун. Карбюратор пару раз чихнув і затих.
 
Замурзана мастилом різнокольорова команда повилазила на верхню палубу і зацікавлено розглядає ще невідому для них європейську державу. Людей не видно. Зате, на стіні напроти, висять залишки якогось пошматованого вітром плакату, на якому можна прочитати - „...ую всіх!” Також на плакаті зображене чиєсь обличчя; на ньому відсутність в очах здорового глузду гармонічно поєднується з радісною посмішкою немовляти, якому дали чупа-чупс. На лобі у портрета чиясь нетверда рука маркером вивела незнайому алгебраїчну формулу з трьох невідомих.
 
З-за складу появляється якесь розхристане тіло. Воно неквапливо підходить і розглядає пароход, не виймаючи рук з кишень. Помічає прапорець.
 
- Ей, на кориті! Амерікано?
 
- Ноу, сер, - Ліберіа!
 
Тіло зневажливо спльовує і так само неквапливо завертає за склад, звідки воно й прийшло. Проходить якийсь час, і звідти виходять вже три тіла. Одне - бачене нами. Тільки тепер на ньому ще теліпається маузер і під пахвою – чорна папка. Руки так само в кишенях.
 
За ним йдуть двоє матросів в бушлатах, безкозирках і бантиками з біло-синіх стрічок. За спиною у обох – „мосінки” з тригранними штиками. Від обох за версту несе революційним духом і перманентною готовністю до експропріації. Матроси на ходу грають в очко і ліниво лаються між собою.
 
- ...та тобі вже давно кранти, на шо ти хочеш грати? Ти вже й так мені дві штуки торчиш, яких у тебе нема.
 
- Братело, шо значить – нема? Ми зараз це корито труханем і віддам я тобі ці срані дві штуки. А як не це, так якесь друге – яка разніца.
 
Трійця з гупанням піднімається по трапу. Передній відштовхує плечем якогось мулата; той почав белькотати щось тіпа „Велкам...”, але почувши: „Обламайся, придурок”, замовк. Тіпочек з папкою похмуро підходить до капітана.
 
- Здоров, брателло. Я – Дибенко, прєдсєдатєль Ревкома імені Фрунзе в молодості. Ти тут смотрящій за цим коритом?
 
- Сорі?
 
- Ну, тіпа, ти тута кеп?
 
- О, йєс.
 
- Ну, так я тіпа тута смотрящій за цим портом.
 
- Смоутрящі?..
 
- Самий главний! Мене тут пацани з Києва поставили. Ну, ті, которі від донєцкіх. Ну, ти поняв, брателло. Короче. Давай баблоси і всьо буде чики-пики.
 
- Мані?
 
- Ага. А шо ж ще? Мані, вони і в твоїй Африці – мані. Давай, слюняв і ми ліняєм.
 
- Хав мач?
 
- Ну, тут по бумажкам безналом і нам по куску капусти, і ще кусок в общак. Чисто по понятіям. А як не хош, то можна і по закону. Але це такий гімор, шо твоє корито може тут все на іржу зійти, а не випливе, поки ти всі помиї з камбуза не відфільтруєш через чайне ситєчко.
 
- Ето єсть проізвол енд грабйож! Ай вил бі жаловаться! То міністр оф сі транспортс!
 
Вся трійця гостей переглядається між собою і заходиться неймовірним реготом, сивушно забруднюючи повітря. Тіло з папочкою витирає сльози і повертається до кепа.
 
- Так, значится я сьодня добрий, тому оцьої твоєї хєрні не чув. Всього за чотириста баків. А ще раз таке ляпнеш, то будеш сам відрами баластні води вичерпувати і кожне відро носити в лабораторію на аналіз. А сточні води – тоже відром і виливати в туалет на другому поверсі. Ти мене поняв, мудило? Жалуватись він буде. Не хочеш маляву накатати в цей свій ООН - шмоон? Бо у нас є експерт по міжнародним сношеніям. З Сомалі пацанчик, соціально близький елємент. Батато КопатЕ. Він знає, як з цими фраєрочками перетирати. Чи може ти ще хочеш тут зі мною судитись? Так я тобі можу телефони всіх судій дати, шоб ти не бігав лишнього. Суд у нас правильний, хаває тєму - от і до. З конституційним судом включно. Значить так: даю тобі п’ять мінут почесати рєпу, або потом неділю – чухати жопу. А зараз ставиш транспортне срєдство на штраф-площадку, скручуєш номера і заходиш до мене  в кабінет. Мене знайомі гайці навчили, як з вами, лошарами обращатись. Короче, значить так...
 
Цей монолог переривається стуком упалого тіла. Капітан лежить на палубі у повному забутті і щасливими очима людини з плакату вглядається у всесвіт.
 
Його губи шепочуть: "Африка, моя мила Африка!.."