Давно, ще напочатку перебудови натрапила на статтю про систему охорони здоров*я Ізраїлю. Усіх деталей не пам*ятаю, але звернула увагу на згадування про лікарняні каси, члени яких мали право на певний обсяг медичної допомоги.На тлі невтримного популізму наших політиків, які, паразитуючи на спадку радянської безплатної медицини, перед виборами обіцяли електорату золоті гори у вигляді висококваліфікованої медичної допомоги, били себе п**ятою в груди і присягалися (щоправда, медиків про це не спитавши і пальцем не поворухнувши в напрямку реформування вітчизняної медицини), що хворі матимуть усьо, мене здивувало, що тамтешня лікарняна каса обмежувала обсяг, як заведено говорити, медичних послуг. Регламентувалася навіть кількість відвідувань до лікаря ( за рахунок каси). Перевищив ліміт - плати додатково!
За двадцять років передвиборні гасла політиків не змінювалися. Тільки ледачий не вносив у свою програму тему безплатної медицини, ніхто не обмірковував, а чи здатна наша медицина забезпечити виконання отих обіцянок-цяцянок? Якось по інерції паралельно з перетворенням України на дикокапіталістичний олігархат медицина за Конституцією, постановами урядів при всіх президентах, галузевими наказами мала залишатися, як при совку, наче застигла на місці, попри те, що умови фінансування типу гарантованих народу благ не відповідали декларованим. А під час кризи стан значно погіршився, а народу і далі забивають баки.
Мовляв, "Ми дбаємо, а погані лікарі - корупціонери саботують наші заходи з поліпшення вашого, довірливий лохторате. здоров*я." Одразу попереджаю, ця стаття не має на меті переконати вас у протилежному, бо всі бодай раз у своєму житті стикалися зі станом охорони здоров*я в нашій країні, зокрема, в м. Києві.
Звісно, саме завдяки злиденному стану державного сектору медичної галузі протягом всіх цих років ми спостерігаємо відтік кваліфікованих кадрів у комерційні клініки і за кордон. Злим і нетихим словом згадують медики Києва період "керування" столичною медициною сумнозвісної заступниці Космоса, негласні вимоги збирати гроші з пацієнтів під виглядом благодійних внесків, введення платного обслуговування іногородніх (йдеться про звичайні муніципальні поліклініки), організація не передбаченого штатним розкладом кол-центру, куди могли скаржитися незадоволені пацієнти.
У зв*язку з цим я пригадую практику розгляду скарг за совка - всі скарги спускалися до тих, на кого скаржилися і дуже рідко виїжджали комісії з вищестоячого органу, щоб розібратися по суті. Та сама практика, тільки тепер у телефонному режимі. Тобто, імітація турботи про людей з практично нульовим результатом. Наприклад, протезний завод погано фінансується. на всіх інвалідів, яких мають забезпечити безплатними протезами, грошей не вистачає, от і отримує їх той, що найактивніше скаржився.
Але тепер, мабуть, дійшло до краю. Я чула про лікарняні каси в різних містах україни, у новинах були сюжети. Нарешті, таку організацію створили в Києві.
http://mlk.org.ua/about Я б сказала, чудово, нарешті бодай хтось замислився над пошуком джерел фінансування цієї занедбаної галузі.
За статутом муніципальна лікарняна каса - це благодійна організація, куди вступають добровільно фізичні та юридичні особи. Районним організаціям охорони завдання міскьким управлінням охорони здоров*я дано доручення поінформувати про це населення тощо. Кожен може за посиланням про це почитати. Мене цікавить тільки одне "але".
Всі кияни, в кого є в родинах або серед знайомих медики, які працюють в муніципальних закладах охорони здоров*я, тобто, бюджетники, уже знають, що саме ці заклади разом з їхнім вмістом. тобто персоналом, хочуть ( певно, за негласною вказівкою згори) "добровольно - принудительно" зробити членами МЛК, а відтак, якщо вони напишуть заяву і подадуть свій ідентифікаційний код, з них автоматично *(як і профвнески) вираховуватимуть щомісячно по 30 грн. Помножте це на кількість медпрацівників бюджетних установ і отримаєте непогане поповнення.
От я і питаю, МЛК - це крок до страхової медицини чи рядові потопельники мають самі рятувати галузь, яка занепала не з їхньої вини?
