Березень. За вікном темрява. На вулиці каша з мокрого брудного снігу. Прийшла з роботи мати. Кинула торби, зазирнула до кімнати. Побачила лист ватману – майбутнє привітання до жіночого дня співкурсницям. У кутку «дацзибао» – зображення стрункої оголеної дівочої фігурки.
- Гм… Порнографіст… Вдягни її…
«Задув» дівчинку чимось схожим на вуаль.
Наближалося 8 березня 1979 року. До вторгнення в Афганістан залишалося 10 місяців.
 
   Спекотне літо 1980-го. Олімпіада–80. Похорон Висоцького. Смерть Джо Дасена. Вулиці вимиті. У продажу пепсі-кола, «Мальборо», «Кемел», «Салем», фінячі лікери «Полар» та «Арктика».
 
   З керівництвом треба бути покірливішим, бо загонять … куди Макар телят…  
В архіві стелажі, безкраї ряди пожовклих папок у дрібній пилюці і повна відсутність будь-якого руху повітря. А ще купа іржавих канцелярських скріпок.
   День змінює такий же самий, без натяку на найменші зміни, день…
   Майнула думка, - повіситися? Так ніхто і не кинеться… І калюжа під черевиками встигне випарюватися… І труп муміфікується…
 
   Баграм. Гарячий вітер дме як у трубі. Шаркаю бетонкою злітно-посадочної смуги повз МІ-8Т, вантажиться десантура… Трошки на відстані ІЛ-76, - багатоцільове черево для живих вантажів у напрямку на південь або «300», у гіршому випадку - «200» - на північ…
 
   Поталанило. Потрапив до Горошка. Вже потім, коли він служив на «Острові», дізнався, що його батько був в УПА. Може тому так ставився до земляків…
 
   На підході до блокпосту зробили зупинку. Пацан з броні розважався, полюючи на черепах, панцир, за влучення кулі, розлітався на шматки. Дав прочухана, наказав зібрати останки всіх вбитих тортіл. На блокпосту зварили шурпу, - закушували «шило».
 
   Невтомний гарячий вітер… Чому ніхто не згадує вітер? Вони що, ніжилися в оазах? Спочатку там було затишно. Арики, квітучі сади, галасливі східні базари із прянощами, горами овочів і фруктів, привітні бородачі. Потім мерзота зґвалтувала місцевих дівчат і почалося. Бородачі перестали бути привітними.
 
   Десь щось проґавили… Накрили міномети… Хотілося стати крабом або камбалою і вправно заритися з головою у каміння, як морепродукти у пісок…
   Майнула думка, Боже, поверни мене додому!
 
   Обстріл припинився, мабуть скінчилися міни, - на горбу, на наше щастя, багато не принесеш. Нестерпно кортіло закурити. Поліз шукати сірники. Спочатку натрапив на коробок із сірчаними головками, - «протиотрута» від зміїних укусів. Потім… надибав велику канцелярську скріпку… Бажання звертатися до Бога пропало…