Крихітка на прізвисько...
 
За деякими ознаками можна було припустити, що раніше тут був лікувальний заклад. Був, оскільки тепер в пустих приміщеннях гуляв вітер, меланхолічно перегортаючи серед битого скла якісь папірці в пилюці на підлозі. Така безрадісна картина була в кожній кімнаті, яких було чимало по різні боки довгого коридору. Ззовні, через понівечені рами, долітали звуки вітру; той роздратовано шипів, бо заплутався серед чорних гілок одинокого дерева, безрадісного і промерзлого.  
Якась дрібна пташина залетіла в приміщення. Вона зробила два кола під облупленою стелею і сіла на підвіконня. Наклонила голову, видивляючи на підлозі хоч якусь крихту їстивного. Нема нічого. Крильця розчаровано затріпотіли, і через якусь мить знову - тільки шипіння вітру...
Згодом в приміщення увійшов чоловік. Характерна в пустоті резонансна гулкість його кроків тільки підкреслювала покинутість цих приміщень. Він насторожено переходив від кімнати до кімнати. Нікого. Підійшов до вікна.  
Несподівано у вікні зупинилася чиясь постать.
- Привіт.
- Ти один?
- Схоже – так.
- А його нема?
- Поки що нема. Заходь.
- Може, він вже не прийде?
- Вряд чи... Заходь.
Знову гулкі кроки в пустоті. Новоприбувший також підійшов до вікна. Обидва мовчки і відсторонено розглядали химерну графіку чорного гілля на фоні бруднувато-захмареного неба.
- Ти давно не бачив 57-го? – похмуро запитав той, що прийшов першим.  
- Давно. Кажуть, що йому добавили ще десять діб карцеру.
- Це вже який раз?
- Сьомий. Чи восьмий? Не пам’ятаю... Я ж сам тільки вчора вийшов.
- Я знаю.
- Дякую за теплі речі.
- Дурне, перестань. Ми вже передаємо їх, як естафетну паличку.
- Дотепно. Напиши імхо на цю тему.
Розсміялися. Але несподівано разом перезирнулися і заклякли.
- Мені здалося?
- Боюсь, що – ні... Тихо.
Через мить вже явно було чути звуки якогось не змащеного механізму. І ось в коридорі з`явилося чудернацьке видовище. Це був малюк, але якихось не пропорційно великих розмірів. Він клишеного сидів на триколісному лісапедику. З одягу на ньому були кедики, памперси і кепі зеленого кольору.
Малюк трохи поозирався, і знову крутнув педалі. Лісапедик відреагував на це дратуючим металевим звуком. Періодично до цієї какофонії примішувався хрускіт скла під колесами.
Друзі завмерли. Коли маленька потвора доїхала до кімнати, де вони перебували, обоє поплескали себе по щоках, розвели руки в сторони і присіли.
Малюк подивився на них беземоційним поглядом ящера і проскрипів:
- У вас якийсь не достатньо дружній вираз обличчя сьогодні...
Потім дістав з памперсів блокнотика з перфорацією і олівця; щось нашкрябав там, і продовжив хрустіння склом по коридору.
В кінці коридору малюк під`їхав до якоїсь припалої пилом темної лінзи. Акуратно постукав по ній олівцем. Лінза не відповідала. Постукав більш наполегливо. Не сходячи з лісапедика наклонився і запитав:
- Шановна адміністрація, телекран працює?
Лінза злегка блимнула. Потім почулося якесь шарудіння; хтось з відчутною втомою зітхнув і відповів.
- Працює. Чого тобі?
- Ви не дуже ввічливі сьогодні.
- Вибачте. Про що ви  маєте намір нам повідомити?
- По-перше, не „мені”, а „нам”. Адже тільки ми разом з вами здатні навести зразковий порядок в цих стінах, безжалісно винищуючи носіїв не толерантної культури спілкування, як це було прописано в параграфі №47 Конституції Конвенту.
- Так, так! Віват Конвенту! – похапцем відповів телекран.
- Конвенту акбар! – проскрипів малюк і дістав свого блокнотика. – Іменем Конвенту прошу на сьогодні винести такі вироки: ніку №57 неввічливий погляд, - три дні карцеру; для ніка №89 за демонстративне повернення спиною, - місяць карцеру; для ніка №21, як злісному рецидивісту – евтаназія.
- На сьогодні все?
- Я відчуваю нотки скепсису в вашому голосі.
- Вам здалося.
- Можливо.
Не змінюючи виразу обличчя малюк кивнув на прощання телекрану і крутонув педальки свого лісапедика, направляючи його до виходу.
Залізне хряскотіння поволі стало затихати, поки повністю не розчинилося, приглушене сердитим вітром, - той був сьогодні явно не в настрої...
 

 
  
  Фром Юкрейн виз лаве!
              
   ...на английском языке пригласил японских чиновников посетить Украину. При этом классическую фразу «Welcome to Ukraine» Президент произнес с ошибкой.
 
Вместо предлога «to» Виктор Янукович сказал «in». «Welcome in Ukraine», - предложил Янукович на одной из официальных встреч с японцами.
 
- Гуд дей, май лител япона френд! Май нейм із Вітя. Ай джоп зи президент оф оич кантрі. Ай гуд президент. Мені єа агов ай ситс мені єа ту шконка. Итс вері файн! Ол май френдс ситс он шконка. Зи кемп – ис зи грейт скул оф май лайф. Он фридомс виз е клір консіенс! Сі ту мі, плиз – біфо ю селф мейд мен! Андестенд? Ху, факінь, донт андестенд? Носінь? Гут. Ай контініе.
Мені піпєл ін май кантрі лайк ту мі. Хі сед: айм вил бі падла – Вітя гуд бой! - енд дрінькінь фо май хелз. Май хелз вері гуд. Ай кен ту дріньк ван літєр ін віно верітас. Ху кен зис? Зен сит енд бі сайлент.
Айм вері клеве. Ганя сед мі, вот айм вері грейт сайентіфік ін май кантрі. Айм билив Ганя, бікоз ші вері фейр вумен. Ай ем професор. Май дісертейшин – „Іф ін зи скай сан лайт – ітс дей. Іф ін зи мун лайт – ітс нігхт”. Енд айм кен то ред енд райт. Витя – гуд бой!
Ай спік інгліш. Май тіче оф спік інгліш хев нейм містер Мутко.
Юкрейн – фрідом кантрі! Ол хев зи райт то стил бюджет. Мі – фест!
Айм лайк плей ту гітар. Ін гітар айм плей... Моцарт енд Вівальді! Ха-ха, шутка!
Ай хев фініш май спіч.
Ху вонт квешинс мі? Носінь? Окей.
Ол фрідом енд гоу ту ексит, бат ай вил гоу шопінг.
Бай-бай!
Вєлкам ін то зи онлі Юкрейн еврібаді бікоз!
Хав мач френдшіп!
Суші фореве!
Хаші ін ту хендс!
Гуд бай, кантрі стенд ап сан!
Гуд бай, факінь Кіото!..
Ю, блін, вил вері лонг рімембе мі!..
Ура!