“Нет! Ну какой Вы тупой!”
Саме цими словами доктора Лукашина хочеться відповісти азарову (АМЯші).
Прочитав я тут його
інтерв’ю, де він про нову Україну говорить. Тільки пряма мова цього діяча. З невеличкими коментарями.
Вопрос: И последний вопрос. Вы, в начале нашей беседы говорили о надежде. А какой Вы представляете страну через 10 лет? Вот 2020 год и мы встречаем Новый год. Какой должна быть Украина? И какой будет Украина, с Вашей точки зрения?
Ответ: 10 лет – это и большой, и малый срок для решения тех задач, которые стоят перед такой большой страной, какой является Украина. Достаточно вспомнить, а мы с Вами люди примерно одного поколения, достаточно вспомнить 1990 год — 20 лет прошло. Что изменилось?
Для тебе, АМЯша, дуже багато, бо ти став дуже багатий. Та ще невеличка купка людей разом з тобою. Інші навчилися виживати, не сподіваючись на тебе “енд компані”. Ще інші перетворилися на твоїх стійких фанатів, добровільно обравши долю раба.
Мы за эти 10 лет, сравнивая с прошедшим двадцатилетием, должны ставить перед собой абсолютно реальные задачи, не должны говорить, что через 10 лет у нас будет, как говорят, «молочные реки, кисельные берега». Не будет этого однозначно.
Запам'ятаємо ці слова “Не будет этого однозначно”. Це важливо.
Если мы сумеем создать условия для модернизации нашей экономики — этот процесс займет примерно 5-10 лет как минимум. Масштабы модернизации колоссальные. Мы имеем абсолютно устаревшую основную базу своей промышленности. Перед нами стоят задачи модернизации в ключевых отраслях, таких как, металлургия, машиностроение.
Нічого не нагадує? Мені особисто це нагадує індустріалізацію 30-х років. Але ж ми не в середині 20 сторіччя, а в же в 21-ому! Ми живемо, перепрошую, світ живе в постіндустральну епоху, в інформаційному світі. Сьогодні знання є рушійномї силою економіки, і саме в них треба вкладати кошти. Застосування ресурсозберігаючих технологій веде то того, що для виробництва нової продукції необхідно все менше і менше ресурсів. А ми плануємо вкладатися в металургію. Не хочу я в 30-ті роки. Мені там не цікаво. Там цікаво тим, хто обрав долю раба.
Эти задачи требуют колоссальных ресурсов.
Коротше кажучи, народе бабло на бочку. Дуже мило: великі підприємства належать олігархам, а модернізувати їх планується коштом бюджету... Тобто за кошти народу... Себто за мій особистий рахунок! Я що самий дурний? Чи АМЯша самий розумний?
Еще раз подчеркиваю, если мы ту большую работу, которую начали в 2010 году по созданию условий — напомню, это и налоговая реформа, это реформа системы управления, пенсионная реформа, которая должна привлечь очень серьезные инвестиционные ресурсы за счет вкладов наших людей, дерегуляция, земельная реформа — если все эти реформы проведем быстро, оперативно, в течение, скажем года-двух, не более, мы создадим условия для ускоренного развития своей экономики и ускоренной модернизации.
Тобто життєвий простір українського народу буде перекроєний в інтересах олігархічної його частини. Я не є дурний, а ти не є розумний! Завод, металургія, машинобудування, економіка не розпоряджаються коштами. Коштами розпоряджаються люди. Конкретні люди. І ми знаємо їх прізвища, ім’я, побатькові. Тому правда полягає в тому, що, коли АМЯша каже “мы создадим условия для ускоренного развития своей экономики”, треба читати “мы создадим условия для ускоренного обогащения (вместо развития) Ахметова, Коломойского, Фирташа, Порошенко, Клюева, Бойко, Януковича, Колесникова, Левочкина и иже с ними (вместо своей экономики)”. Список неповний і за відсутності місця суттєво скорочений. Можна зрештою нічого й не міняти, але треба розуміти,Ю що у цій фразі слово "своей" ключове.
Какие темпы роста, на которые можно ориентироваться? Примерно можно достичь 10-12% в год. Это очень трудная задача.
І це завдання для трудового українця. Зрозуміло? Отже, хлопчики й дівчатка, як у 30-ті - за копійки на дядю марширен марш у трудове рабство... А олігархи вже для цього й умови створили - читай абзац вище про реформи. Додамо те, про що АМЯша не сказав - трудовий та житловий кодекси.
Но в таких условиях мы через 10 лет удвоим свой валовой внутренний продукт. То есть, грубо говоря, построим еще одну Украину.
Згадуємо: “Не будет этого однозначно”. Отже, десь ти таки брешеш, АМЯшенько.
Но — Украину новую, с совершенно другой экономикой.
І це Україна тих, зі списку. Але аж ніяк не моя.
Вот такая задача абсолютно реальна. Она требует колоссальной работы. К примеру, возьмем такую проблему: кто будет работать в этой новой экономике? Я говорю: построим еще одну Украину. А где возьмутся люди, которые будут работать в этой новой Украине?
Оце вже цікаво. Вже сьогодні в країні за офіційними даними 1,9 млн. безробітних, а потреба в робочій силі 65,8 тис. осіб. Приховане безробіття збільшує кількість безробітних принаймні вдвічі.
Разумеется, мы должны поднять производительность труда, разумеется, мы должны создать новые технологические уклады, которые дадут нам гораздо больший прирост валовой добавленной стоимости, чем та, которая сейчас нами создается.
“Об-ба-на!”, як казав Угольніков. Тут АМЯшенько, відразу дві дурні.
Нові технології передбачають новий рівень знань. Система профтехосвіти зруйнована. Основна проблема ринку праці в державі структурна: невідповідність попиту на спеціальності пропозиції. Чи навпаки. Мені цікаво, а кошти на навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації передбачені в структурі ресурсів на модернізацію. Це раз.
І два. Нові технології передбачають скорочення персоналу за рахунок автоматизації та комп’ютеризації. Звідки ж візьмуться робочі місця? Здається темпи зростання вакансій будуть зхначно нижчими, ніж очікує уряд.
Мы должны привлечь тех людей, которые уехали из нашей страны, уехали на заработки куда-то. Те миллионы наших граждан должны вернуться и работать на себя.
Так вони й повернулися в рабство! Там вони працюють переважно у сфері обслуговування. А тут ми їм що пропонуємо? Значно важчу і тривалішу працю заз значно менші гроші? Вони - не дурні, а ти не розумний.
Я назвал всего-навсего одну проблему – проблему рабочих рук. И когда наши критики сейчас говорят о пенсионной реформе, говорят, что пенсионная реформа якобы лишает молодежь перспективы, то я могу ответить только одно: напротив, она создает ресурс для модернизации нашей экономики, а значит, для появления новых рабочих мест, но уже нового уровня. То есть она как раз дает перспективы для нашей молодежи.
Ага дає, потім наздоганяє і знову дає: перспектива-то рабська. А в чому власно ресурс? В грошах? В тому, що люди мають довше працювати? Не зрозуміло. І вже зовсім неясно ким і в який спосіб цей ресурс буде використовуватися. З іншого боку визнається, що робочі місця будуть нового рівня. Але як пенсійна реформа зробить молодь адекватною цьому новому рівню так і залишається загадкою.
Поэтому за эти 10 лет нужно ставить перед собой, еще раз подчеркиваю, абсолютно реальные цели, не распылять те ограниченные ресурсы, какие у нас есть, а расходовать их только на решающие, ключевые направления модернизации и при соблюдении стабильности, конечно, это главное условие. Заметим, что нигде не удавалось достичь хороших результатов, где не было стабильности власти, где не было преемственности власти, где не было того плана реформ, той программы преобразования, которые поддерживала вся бы страна, понимала бы это.
По-перше, ключові - це які? У кого ж ключики? Тобто знову в інтересах тих, хто володіє об’єктами модернізації, тих самих зі списку.
По-друге, стабільність - це коли таким, як ти, не заважають такі, як ми, такі, як ті, що на Майдані стояли, такі, що в рабство не хочуть? А щоб не заважали - в рило найбільш активним. Іншим наука буде.
Такая большая задача убедить наших людей в необходимости, сделать их активными участниками этих преобразований стоит перед нами сейчас.
Ага. Переводжу на нормальну мову: переконати нас, що ми є бидло і рабство для нас найкращий вихід, бо ж власник шкоду майну не заподіє.
Без дурнів. Все, що каже АМЯша, було правильним років так 70 - 40 назад. І це не дивно, адже як фахівець він формувався саме тоді, на тих ідеологічних та економічних теоретичних засадах. Він тому і не може запропонувати нічого іншого. Саме тому йому не по дорозі з більшістю українців.
