І де той Аліхан взявся. Із своєю Грузією. Вже другу добу в голові – “Мальчік хочіт...”, чікі – чікі – та... У Грузію...
 
   А на фігє я там комусь здався? Та отож.
 
   Мож замаскуватися під грузина. Волосся чорняве. Лупалки коришняві. Вуса можна наростити. А от шнобак... Картоплею, та ще й поламаний, ще за часів застою. Сцука, отой Брежнєв із своїм застоєм. Таку красу зламали...
 
   Як варіант – пластічєская опірація. Защемити шнобак дверима, до повного удлінєнія та ісправлєнія. Негуманно. Сусіди можуть постраждати. Це ж я буду верещати, мама не горюй... Да і насіліє у сім’є... Європейська конвенція, та всяке інше...
 
   Треба шукати родичів. А родичів тіко теща. Там носяка шо нада. Так і винюхує шо там зятьок та куди... Але на грузинку аж ніяк не тягне.  
 
   Як варіант написати на програму, як її там – чи шукай мене, чи знайди мене... Ну знаєте. Коли один одного років тридцять шукають, нарешті зустрілися, цілуютьтя у студії, а виявляється, що родич зовсім і не мільйонер. Отакий облом!..
 
   Та навряд з цього щось вийде. Вже якось писав листа Обамі, щоб пошукав моїх родичів на Уолл Стрит. Ні атвєту, ні прівєту.  Тожа сцуко...
 
   А може в мене діти грузини? Інтірєсна думка! Розбуркав дружину о третьої ночі. Кажу – з грузином спала?!! А чому ні?!! Тапка просвістєла міма...  
 
   А гарно було би, якби мене усиновила якась добропорядна грузинська родина. Ну і шо шо морда? Зато душой красів навєрняка...
 
   А мову грузинську я вивчу. Що там вчити, гил – гил генецваля... І англійську пачті знаю. Як собака. Розуміти – розумію, а щось сказати... А оце пишу пахлохолячою. Так треба. Щоб ніхто нічого не зрозумів. Щоб українці не зрозуміли, що я зібрався тікати, а Саакашвілі не подумав що я крємльовський шпійон.
 
   Товаріщі грузини!!! Ну возьмітє мінє с собой......