для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

демократія - шо воно таке?


демократія - шо воно таке?

Один мій знайомий полюбляв нагадувати, що одружуватись треба як пурнати у річку - без обтяжливих думок, і що краще робити це коли ти молодий і дурний .. За асоціацією, переходити до демократії найкраще тоді, коли вона постає як "свобода-рівність-братерство" і як можливість звільнитися від злиднів і пригніченого соціального стану .. Успішні тепер країни переходили до демократії шляхом революції .. Адже під час революції громадянська активність сягає найвищих рівнів, і тоді вона природним чином утворює систему самоврядування.
Саме на цьому (місцевому) рівні владної ієрархії існує найкоротший зв'язок членів громади з її висуванцями у владі.
Можна сказати, що з цього рівня влади ще можна розгледіти обличчя окремих осіб ..
 
В 1-й серії йшлося про те, що в Штатях існує демократія, про те, що місцем існування демократії є рівень громади і що функціонування всього складного організму суспільства відбувається узгоджено з зосередженою на громадському рівні демократією. Було б ще додати, що завдяки такому устрою демократична держава підтримує свою здатність конкурувати з іншими державами, а також утворювати союзи для захисту своїх досягнень від зазіхань решти світу.
 
В поточній серії проглянемо спочатку таку іпохондричну драму: деяка велика країна, що жила за планами, зазнала непереборної кризи і розвалилася .. Уламки почали відшукувати свої способи подальшого існування .. Нє, не так .. На території одного з уламків почало самотушки зароджуватись дике життя .. Утворилося дикою мірою розшароване суспільство ..
Згодом носії вправного інтелекту дійшли розуміння того, що таке суспільство не може сподіватися на приємне майбутнє. Немає в такому суспільстві механізмів досягнення успіху .. Тобто олігархи отримали собі джерела збагачення, які їх влаштовують .. А от решта суспільства не має шансів .. В країні збільшується ступінь напруження .. Носії вправного інтелекту дійшли розуміння того, що олігархат слід трансформувати в демократію, поки не стався вибух .. або - поки суверенну країну не перетворили у домініон ..
Тим часом на гнилому грунті поразок кількість скептиків зросла до загрозливої позначки .. "Та нехай буде краще знущання над нами і вибух, ніж ми будемо когось обирати" - чхають скептики одного відтінку сірого .. "Та нехай вже краще московський протекторат, ніж нам копирсатись хто там кращий, як вони всі не подобаються" - плюють скептики іншого відтінку .. А владу тим часом все ж таки обрано .. І тепер причманіле суспільство жахається обраної ним влади ..
 
Отже, маємо наступні відправні обставини для наших віртуальних досліджень українського сексу між олігархічною владою і суспільством:
1. Невелика частка суспільства одного разу (18-19 рр) мала нагоду позмагатися за "свободу-рівність-братерство", щоправда, без помітних наслідків .. Решта українського суспільства ніколи не влаштовувала бурж-дем рев-свят. Все більше з хоругвями і господи-помилуй-і-спаси ..
2. Щоб потрапити у олігархи, необхідно було бути бєспрєдєльщіком «висшєй мєри» .. Мало хто з наших лагідних степняків міг досягти таких глибин (чи верхівок?) бєспрєдєлу (тому завжди наших лагідних хто-небудь випасає) .. На щастя, жорстких етносів у нас завжди вистачало, отже, швидкий і кривавий дєрібан безхозного майна відбувся ..
3. І от, щасливі олігархи, сидячи на індустріальних велетнях радянської доби, вирішили, що дешеві сировина, робоча сила і енергія, приправлені бюджетними вливаннями, забезпечать їм зростання капіталів впродовж тривалого часу .. І поставили на свого.
4. І це був саме той свій, краще якого їм годі було і бажати .. Він потрапляв у цей специфічний електорат як ключ потрапляє у свій замок. Для блажененьких він був в’язнем-страждальцем (таких Христос любить), для індустріальних жіночок він був «відний мужчіна», «нєпьющій і добрий», «строгій і справєдлівий», косноязичний завгар, в концє концов, но нє бєз способностєй – мову вон виучіл .. Ну, работягам воно все по барабану, но єжєлі тока нє нашива бьют, а єжєлі нашива, то всє как одін .. особліво послє літри випітой .. Ну, і звичайно ж – знакова обставина – все, що завгодно, тільки не бендерівці .. Ну, не могли наші східні брати і сестри віддати нам, бендерівцям, свого Януковича, щоб ми його тут живцем з’їли .. Кого завгодно віддали б (і Кірпу, і Тігіпку), тільки не Віктора їхнього Фьёдоріча!
 

І от тепер приступаємо до дослідження. Всі, хто хоч трохи в темі, розуміє, що альтернативою мафіі, що зросла на олігархаті, є лише демократія. Та перейти до демократії не можуть – вєрхі, як зазначено, ще недовисмоктали державу і суспільство через володіння владою і ресурсами, а низи ще сподіваються, що все образується .. шо якось воно буде (мудрість багатобитої людської маси).
 
Та рух не спинити, адже він є вічним і незнищувальним .. Отже, так чи інакше, але й ми теж прямуємо до демократіїї, нехай і дещо специфічної .. Всі, окрім нас, політично обтяжених, сунуть до демократії несвідомо, як натовп у переходах метро, і лише ми намагаємося втямити, куди нас несе .. Інакше кажучи, ми намагаємося уявити, як виглядатиме наша демократія. Без такого уявлення нам якось незручно було б вскочувати у революцію ..
 
Вигляд демократії визначатиметься нагальними задачами, які вона має розв’язувати .. Йдеться про проблеми, що виникли впродовж десятиліть становлення олігархату, і які сам олігархат владнати не здатен.
1. Падіння реального рівня життя
2. Погане обслуговування населення державними і комунальними органами
3. Ворожість держави до громадян
4. Велике хабарництво
5. Нехтування правом і навіть законністю
6. Зменшення простору свободи слова
7. Низький міжнародний рейтинг країни
8. Та й взагалі ..
 
Беріть собі будь-який пункт (чи навіть декілька) і йдіть на барикади .. Якщо бажаєте поважати себе решту життя .. Якщо розумієте, що насправді життя є коротким і до відходу з нього слід нажитися повною мірою, щоб ні про що не жалкувати в останні його дні .. Якщо, в решті решт, хочете бути причетним, а не лише споглядачем .. Причетність підіймає тонус, відсторонення знижує імунітет ..
 
Перше, що спадає на думку, коли замислюєшся про шлях до демократії, це необхідність опанувати верхніми щаблями влади (ВР, Президент), щоб звідти, через укази, закони і кадрові чистки започаткувати новий порядок, який врешті решт ствердить тут демократію.
 
Але чим далі, тим більше сумнівів у мене виникає у ефективності цього шляху, якщо вважати його визначальним. Нехай навіть найвищу посаду обійме моя Юля, але й вона потребуватиме імпульсів від громад, лише звідти може надійти адекватний попит на владу. Не можна з центру піпеткою засіяти демократію по містам і селам. Демократія має зростати як районована культура .. Демократичні громади мають стати тими твердими горішками, на яких центральна влада обламає свої зуби ..
 
Тому пристаю до думки тих, хто вважатиме головною метою наступної революції ствердити право громади вільно обирати собі владу і право залишати в місцевому бюджеті достатню для ефективного функціонування частку податків від бізнесової діяльності на своїй території.
 

© Карт [05.01.2011] | Переглядів: 2079
Мітки: #Тимошенко 

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.9/25

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook