Є старий анекдот. Створює Бог Україну і каже, тут мовляв будуть найбільш родючі землі, найбільш працьовиті люди, найбільш гарненькі жінки… Янголи йому у відповідь заперечують, що неможна стільки переваг надавати одній державі. «Зачекайте, - каже Господь, - Ви ще не знаєте яких я їм дам сусідів».
 
Цікаво, якщо Україна заходиться писати свою історію так щоб не скривдити жодного з сусідів, чи залишаться у українців герої? Для здобрення Польщі треба буде відмовитися від Наливайка, Хмельницького та Гонти. Москалям явно не до вподоби Мазепа та Виговський. Турки явно не в захваті від Сагайдачного та Сірка. А може не треба питати порад у сусідів, хоч би тому що вони нас питати не поспішають? Може варто самим шанувати своїх героїв не питаючи нікого?
 
Саме так і чинять представники ВО «Свобода», проводячи щороку мітинги на честь вшанування річниці народження провідника ОУН Степана Бандери. Так само вони зробили і цього року. Смолоскипна хода була широко анонсована в Інтернеті, тож дізнатися про неї не складало труднощів. Біля 18.00 біля пам’ятника Тарасу Шевченко стали збиратися люди. Великий Кобзар певно втішився від такої кількості людей що спілкувалися між собою мовою його поезії. Люди приходили різних вікових категорій. Проте молоді було багато. Набагато більше ніж під час останніх акцій інших політсил.
 
Цікавий момент впав у вічі. До натовпу спробували затесатися двоє хлопців добряче напідпитку. На них зразу ж рикнула якась жіночка: «Хлопці, ану з пляшками ходіть звідси». Ті спробували були обуритися, але тітоньку миттю підтримало кілька кремезних чоловіків. «Нам тут провокатори не потрібні, - пояснили вони молодикам. – Геть звідси». І молодики мусили забратися.
 
Коли були розібрані смолоскипи і колона вишикувалася, організатори дали сигнал і сотні смолоскипів запалали на морозному повітрі. Колона рушила по Володимирській і на першому ж повороті завернула на проспект Шевченка. Прокрокувавши до Бесарабки і гучно крикнувши ганьба ідолові ката й бузувіра Володимира Ульянова-Леніна, колона націоналістів повернула на Хрещатик і організованою ходою пройшла до Майдану Незалежності.
 
Що я маю сказати? Це було сильно!
 
Уявіть собі Святковий вечір нового року, центр Києва, дорогі іномарки нишпорять вулицями, палаючу ілюмінацію, повні елітні генделики мажорів і смолоскипна хода націоналістів вздовж проспекту. Прості українські люди крокували вулицями, несли банери і хором вигукували гасла:
 
«Бандера – наш герой! Покрова – наше свято!»
«Слава Україні! Героям слава!»
«Слава нації – смерть ворогам!»
«Зека – геть!»
«Олігарха – на гіляку!»
«Бандера, Шухевич - герої народу! Вони воювали за нашу свободу»
 
Дивовижною були реакція перехожих. Хтось приєднувався до ходи. Хтось вигукував гасла разом з націоналістами. А хтось піднімав комір і тікав убік немов із чортом на плечах.
«Ти подивися скільки їх? Во молодці! Во дають!» - захоплено гули хлопці в недешевих костюмах, що вийшов подивитися на ходу з фойє «Прем’єр-палацу». Українською гули, до речі.
«Сколько же іх?! Ето же ужас!» - верещала «папікова блондінко» тремтячі біля спортивної «Міцубісі».
«Ето же кошмар! Куда смотрит етот дєбил донєцкій?! Да лучше Юля чєм ето!» - обурювалася літня фіфочка у норковій шубі.
«Героям слава! Давайте хлопці!» - гукала симпатична молода пара.
(цитати подані без коректив, як почув так і передав)
 
Цікаво, на Хрещатику і Майдані було чимало народу. Набагато більше ніж націоналістів. Проте більшість людей хода не обурила. Люди спостерігали за ходою з допитливістю та цікавістю. Підходили, питали, через що хода, до якої події присвячена. Дізнавшись про день народження Бандери – посміхалися та схвально кивали.
 
Були звичайно й інші думки. Так на Хрещатику який парубок почав волати: «Кієв – руський город! Галічан – домой!» «ОУН-УПА – державне визнання» - хором гукнули у відповідь пара сотень глоток. Гасло націоналістів спрацювало дивовижно. Молодик не те що зник – якось зразу розчинився у повітрі. «Да чьо с німі нянчатся, разогнать етіх дєбілов!» - обурився якийсь хлопець прямо біля мене. Запропонував йому почати розганяти самотужки. Прямо з мене. Хлопець миттю зник. Власне – ніхто й не сумнівався.
 
Це ж вам не в Інтернеті отрутою дихати?
 
Проте набагато більше було облич натхненних і радісних. «Молодці хлопці! Молодці що хоч щось робите!» - гукала симпатична дівчина. «Частише влаштовуйте такі ходи! Хай на Банковій знають!» - казав дядько явно робочого вигляду. «Це хода на честь Степана Бандери, то такий герой, що воював проти нацистів і більшовиків за Вільну Україну» - пояснював своїй дитині дядько-перехожий.
 
Хода закінчилася на Майдані урочистим мітингом. І не було ані сцени, ані звукової апаратури. Сходи Майдану, хриплячи гучномовці, темрява зимового вечора. Мороз, завірюха. І біля 5 тисяч націоналістів, які прийшли вшанувати пам'ять свого героя.
 
А також нагадати людям, силовикам, владі, і всім Табачникам, Колесніченкам, Солдатенкам тощо. Україна – не скорена. Україна – не здалася. Україна – бореться.
 

 

 


P. S. Я свідомо жодного поганого слова не написав про націонал-демократів. Проте хочу звернутися до них наприкінці, поки вони не кинулися співати свою любиму мантру «Тягнибока спонсує ПР». Хлопці та дівчата. Жодного прапору НУ, УНП, БЮТ, «Фронту змін», тощо під час смолоскипної ходи у колоні не було. Я розумію – невдовзі вибори, а вам треба боротися за російськомовний електорат, тож вшанувати героїв УПА для вас нині не комільфо. Але. Існує чимало чудових українських свят, НЕ пов’язаних з УПА. Можна святкувати події козацької доби, просвітницького руху, нарешті шанувати пам'ять Січових Стрільців, захоплення якими висловлювала Юлія Тимошенко. Та чи не байдуже?
Влаштуйте своє свято з мітингами і урочистими ходами. Зберіть своїх прихильників і покажіть скільки людей ви здатні зібрати. Це ж не складно, націоналісти змогли – то й ви зможете. Я розумію, зі «Свободою» у вас стосунки складні. То не кличте до себе «свободівців» навпаки попросіть, аби не приймали участі. Тим чистіший буде експеримент.
Зрозуміло, ви заперечите що влада тільки ходам «Свободи» дозволяє крокувати Києвом, а вас розметуть кийками «Беркутів». Шановні, а хіба ви боїтеся кийків? Хіба ви боялися їх під час Помаранчевої революції чи під час Підприємницького Майдану? Неагресивні політичні масові заходи не заборонені законом – тож вимагайте своїх прав!
І не треба буде доказувати хто кого спонсує і хто з ким співпрацює. Зберіть багато людей і покажіть на що ви здатні. Покажіть скільки людей ладні підтримати вас по зову серця. Справою покажіть.