Так звана "чуйка" Миколи Стефановича  увійшла у легенди. Він не тільки дав путівку в життя багатьом талановитим українським поетам, але й по всьому світу збирав перлини поезії для українського вжитку. Знаходив і перекладав талановитих і непересічних авторів, навіть в таких екзотичних місцях, як острів Гаїті.
 
Мало хто, навіть з гаїтянців, знає про творчі надбання неперевершеного і неоднозначного гаїтянського поета Джозефа Левімакакстона, справжнього мулата, не тільки зовнішньо, але й духовно.
 
Як казав Микола Стефанович: "На кораблі Ноя йому не було б місця, він – дитя післяпотопного синтезу. Білої хтивої одноосібності і чорної згуртованої розбіжності".
 
Витончена етнокультурна акробатика в поезії Джозефа Левімакакстона поєднується з філософічністю урбаніста, який увібрав в своєму світогляді риси декількох рас і культур.
 
Микола Степанович Гумільов називав Джозефа Левімакакстона "Модильяні у поезії". Хоча він і не любив Модильяні, з причин, які відомі тим, хто цікавиться життям і творчістю Миколи Стефановича.
 
Надаємо до уваги читачів один з найкращих віршів Джозефа Левімакакстона в перекладі Миколи Стефановича Гумільова.
 

                        Диверсант, який мене звабив
 
Щастя тобі надане не для того, щоб ти їм насолоджувався.
Воно як віха, як відмітка, як п'ятірка на вступному іспиті.
Щастя - стимул до терплячої праці. Як вхід в наступну кімнату
нескінченного лабіринту. Як поріг, об який би не спіткнутися.
 
І відразу Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф криваві в очах.
І тенісний м'яч в руках пітекантропа радує усе плем'я.
І Андромеда тихо ллє свій слабий струм на голови вагантів.
І банда татуйованих русалок грабує піраміду Хеопса.
 
На світі немає ані спокою, ані волі, а щастя є! Мені його показували.
Як в зоопарку. Табличку пам'ятаю: "Руками не чіпати".
Знову ж таки калач з медом для наївного хлопчика в обмін на нирку.
А недоступне доступно, і передує щастю - лінь.
 
Лінь - вірна супутниця, зброєносець і гример щастя.
Лінь - згубна цілителька. Вона приходить на допомогу душі,
коли у неї від вічного обертання починають проступати білячі риси.
Зазирни в божевільні очі того самого вовка, який в ліс не втече!
 
Не розслабляйся душа! У Всесвіті немає нічого вічного для безсмертної субстанції!