Колишній совок, це мабуть єдиний терен де в суперечці можна почути пропозицію «давайте зумовимо терміни». В Європі наприклад значення термінів визначає не угода на певну суперечку, а енциклопедичний словник. Тож підміняти значення терміну у Європі не комільфо бо часто-густо це вважається знаком недосконалої освіти.
 
Не те країни колишнього совка. Підміна термінів у розмові було одним з найулюбленіших прийомів працівників різноманітних комів ВЛКСМ. Совка давно вже нема проте колишні партійці і комсомольці лишалися і поставали нині значними демократами та патріотами. Проте перелік засобів лишився той самий.
 
От наприклад.
 
Слово «ліберал» у Європі означає людину яка виступає за пом’якшення законів з метою зробити життя своїх співгромадян вільнішим і затишнішим. А в нас? А в нас ліберал то людина яка воліє створити умови за яких закони лишаться ті самі, але виконувати їх стане необов’язково. Бо силові відомства слідкувати за виконанням законів перестануть як такі. Засобів для стимулювання ментів нехтувати своїми прямими обов’язками існує безліч – борги по зарплатні, скотське ставлення з боку влади, погане забезпечення технічними засобами, огидні умови праці, тощо.
 
Передбачаю обурений лемент: «То все не так! Ти судиш по самому негативу!» Що бачу – по тому суджу. Реальність є одна, і вона ж остання. Все інше – то самонавіювання. «Ви мусите читати газети. Те, що ви бачите на власні очі, викликає у вас хибні враження про нашу систему» - казали радянські співробітники німецькому архітекторові Рудольфу Вольтерсу, який працював в 30-і роки в СССР. Правда, схоже?
 
На щастя в Україні лібералів як таких майже нема – тут їх витіснили демократи. Проте в сусідній Росії діяльність Немцова, Рижкова, Хакамади, Кас’янова та інших численних лібералів в часи їхнього перебування при владі виглядала саме так, як я описав. До речі, варто лібералові опинитися на владі як він миттю стає демократом. Власне й «лібералами» російські ліберали себе кличуть саме через те, що нині вони від влади усунуті. Коли перелічені особи були на владі – були 100%-вими демократами. І ніяких розбіжностей між ними і демократами Путіним, Суровим, Сечіним, Волошиним (а ви хіба не знали що вони себе саме демократами кличуть?) не спостерігалося й близько.
 
Але рушимо далі.
 
«Диктатура» - у Європі означає доведення законів країни до межі суворості на кшталт режимів Муссоліні, Гітлера, Франко чи Пілсудського з метою або імперської експансії на сусідні країни (Німеччина, Італія) або з метою придушення внутрішньої опозиції та національних рухів (Польща). В Україні все не так. В Україні диктатура це коли влада вмикає на повну потужність всі існуючи закони і починає керуватися принципом «закон сильний не жорстокістю, а невідворотністю покарання». За європейською традицією Колесніков, Добкін, Шуфрич та багато інших зараз мали б на Вінницьких копальнях граніт рубати за сепаратиський Северодонецький з’їзд. Так само – більшість лідерів так званих «русинів» у Закарпатті, обживали б такі самі апартаменти як басські сепаратисти в демократичній Іспанії. Не виникло б у демократичній Європі і питань стосовно поводження Тимошенко грішми Кіотського протоколу. Витратила незаконно гроші – злочин. Відновила їх коштом кредиту МВФ – злочин. Злочин здійснила – мусить сидіти. Де гроші мала брати? Наприклад у своїх однопартійців що купляли для залізниці паливо і мастило з націнкою 2 грн на кожному літрі. Хай би поділилися.
 
«Європейський вибір». У Європі це означає що еліта країни бажаючи долучитися до відкритого суспільства та клубу Європейських держав починає працювати мов чорні воли. Вони створюють умови коли закон стає однаковим для всіх, як наслідок – підприємствам стає вигідно вести справи «у відкриту» а не через офшори, як наслідок у держави виявляються гроші для поновлення інфраструктури та інвестицій в освіту та охорону здоров’я, як насідок – в країні поліпшується рівень життя і вона наближається до Європи реально. А в Україні? В Україні термін «Європейський вибір» складається з двох складових – міфологічної і реальної. Міф про «Європейський вибір» - це нове «світле майбутнє» для сучасного українського екс-совка, який так і лишився совком на рівні свідомості. Раніше простий український совок терпів черги, дефіцит, нестачу м’яса в магазині та неможливість підробити грошей на стороні (нетрудовий дохід, за совковим слегом) через те що він працював на «перемогу комунізму». Нині пересічний українець так само терпить нахабство бандюків, нелюдське поводження ментів, борги по зарплатні, та жиріючих можновладців, бо наприкінці цього лиха на нього чекає Європейський вибір… там… колись… у невизначеному майбутньому…
 
Під прикриттям міфу «Європейський вибір» триває кропітка робота влади з реального «європейського вибору». Владі украй потрібні від Європи дві речі – безвізовий режим (у першу чергу для себе-коханих), та чергові кредити. Безвізовий режим дозволить їм інтегруватися в Європейське суспільство і лишитися жити там зі своїми капіталами назавжди, а кредити переважно будуть розкрадені під нуль тутож на місці. Те що кредити доведеться віддавати, чинну «регіональску владу» цікавить мало – аборигени віддадуть… колись. А нині гадаю невдовзі закладом під кредит піде земля мовчазних аборигенів. Аборигени дозволять – вони ж хочуть у Європу?!
 
Для тої ж частини суспільства яке не сприймає міфу «Європейського вибору» створено інший міф «Росія встає з колін». Один міф другого вартий – піпл хаває, лох ціпеніє.
 
«Правова держава». Чого вже простіше? В Європі правова держава це коли держава захищає права своїх громадян. А в Україні? А в Україні це коли еліта країни живе за принципом «друзям – усе, решті – закон». У цій країні можна потрапити за грати, не встигнувши вчасно вдарити по гальмах, коли під колеса кинувся п’яний бовдур, проте можна лишатися на волі вкравши мільйони доларів. 20 років української незалежності Україна будує правову державу. Побудову правової держави нам обіцяли Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Тимошенко. Суть цієї розводки полягає в тому що не можна побудувати правову державу руками тих хто у ній не зацікавлений. Навіщо правова держава Ахметову?  Аби раптом відрилися трупи закопані в териконах? А навіщо правова держава нардепу-бютівцю Жеваго? Аби можна було переглянути результати рейдерського захоплення Полтавського ГОК?
 
Довелося чути думку, що Юлії Тимошенко на посаді президента достатньо було поставити свою людину на посаду голів МВС, СБУ та Прокуратури, а там… А що їй заважало насувати чортів Луценку за чемодани грошей, які привозили йому керівники обласних РОВД? Наївність людська не має меж.
 
«Ксенофобія». У Європі це явище коли людина ненавидить представників інших національностей і бажає аби люди інших національностей з його держави забралися геть або були знищені. А в нас? А в нас ксенофоб це людина яка захищає національні інтереси своєї нації в умовах коли його націє – домінуюча в державі, проте найбільш позбавлена прав. Цікаво було б подивитися на реакцію французького суспільства якби тамтешній міністр освіти заявив би що арабська мова має бути рівноправною з французькою на підставі того у Франції живе велика арабська громада. Гадаю будинок уряду роз’ятрені французи штурмували б уже наступного дня. Не менш цікаво було б подивитися на ірландського парламентаря який заявив би що окупації Ірландії Британією не було і що збройні повстання ірландців проти англійців то бандитизм і тероризм. Гадаю на роботу йому б довелося їздити з англійської Північної Ірландії. На БТРі.
 
У нас же все як годиться. Партія Регіонів фактично є партією лише одної частини населення України – проросійськи налаштованої рускоязичної частки. Табачникові вільно заявляти що галичани то не українці, а українську мову здавати у вишах необов’язково. Колесніченко доказує що Голодомор то не геноцид, а УПА – банди терористів. Солдатенко довів Інститут національної пам’яті до остаточної руйнації. Рускоязичниє які у 2005-му ревіли «демократія це захист владою прав прибічників опозиції» на всі ці дії палець о палець не б’ють. А існуюча опозиція здатна проти влади тільки мукати і скиглити – на більше їм хисту бракує.
 
Людина яка захищає мову, культуру та історію свого народу в ТАКИХ умовах в усіх країнах Європи називалася б патріотом. У нас вона називається ксенофобом. При чому більше за все ксенофобом її цькують навіть не рускоязичниє – демократи.
 
До речі про демократію та демократів. Що таке у Європі демократія? Це влада народу. Народ через систему вільних виборів опікується сам своїм життям, починаючи від рівня під’їзду, будинку, району. Люди можуть пропустити вибори до Верховної ради і не знати прізвищ депутатів звідти. Проте вибори до райради та депутатів району люди знають до кольору повзунків у дитячому садочку. А що таке демократія у нас? Це ще один міф покликаний приховати процес «вільного полювання» що здійснюється на наших теренах олігархами та чиновниками корупціонерами. Закони не працюють в першу чергу тому, що силові відомства живуть у надголодь та розкладені корупцією. Бідність і жадність роблять з людьми в погонах жахливі речі. Тому якщо вас штовхнув на вулиці «бичок» - марно скаржитися в міліцію. Якщо вашу сестру на вулиці збив мажор – будьте упевнені винною буде сестра. Якщо вам не платять третій місяць зарплатню – спробуйте звернутися до суду, задля екстриму. А якщо раптом частка вашого двору знадобилася під будівництво – спробуйте пошукати правди у прокуратурі. Все це називається демократія, ви хіба не знали?
 
Взагалі «демократія» в Україні як і «правове суспільство», а зрештою і «європейський вибір» мають дві сторони – міфологічну та бізнесову. Міфологічна полягає в тому що ми таки будуємо демократію, а всі наші негоди – тимчасові. До речі спостерігається цікавий нюанс. В період президенства Ющенка наріжним каменем пропаганди ПР було твердження що справжню демократію будує Росія, що Регіонали збиралися так само будувати її в Україні, але кляті націоналісти (тобто Ющенко і Тимошенко) завадили. Нині прибічники Тимошенко так само ревуть і стогнуть що правильну демократію будували саме вони, але регіонали їм завадили. Правда схоже?
 
Синок харківського депутата від ПР Олега Каратумова збив на смерть 20-річного хлопця. Невдовзі він вийшов на волю з символічним покаранням. Керівник громадської приймальні БЮТ у Донецьку адвокат Олександр Бакунець кришував ватага донецької банди «чорних ріелторів» Андрія Нікіфорова. Ви в курсі що і Партія Регіонів і Блок Юлії Тимошенко називають себе демократичними партіями?
 
Навіщо «демократам» створювати в державі такий «керований хаос» я більш ніж детально описав тут, тож повторюватися не буду. Для всіх цих потвор Україна – не цінність, а лише зона вільного полювання. Їм не треба поліпшувати життя тутешнім громадянам – їм треба аби громадяни тягли їм нові й нові гроші. Вони не побудували нічого нового а лише безжально користають підприємства побудовані за совка. Тому їх владу вже кличуть глузливо «мародерократія». Вони не вміють керувати державою довіреною їм виборцями за законом і тому економіка що панує в державі вже носить назву «відкатна економіка». А на виборців їм глибоко чхати. Хто такі для них-демократів ті виборці? Для себе-коханих «бізнес-деморати» давно вже не українці незважаючи на українські прізвища. Для себе вони – громадяни світу, а Україна – держава дика, невпоряджена, виводити її до рівня розвинутих то сизифова робота… а так кортить пожити для себе ні в чом собі не відмовляючи! Ну от чому вони мусять міняти пляжі Акапулько на розгрібання авгієвих конюшень української інфраструктури, і чому мають витрачати чесно вкрадені гроші не на костюми від Версаче, а на освіту якихось вилупків з околиць українських міст?
 
Чому вони мусять думати про якусь там Україну, а не про добробут своїх дітей? Я знаю чому. Але ї того не збагнути ніколи. Жебрак може оточити себе розкошами але в серці своєму він так і залишиться жебраком, який навіть перед смертю хапатиметься за золоті годинники та ключі від мерседесів.
 
Аби розбудувати державу і залишитися в пам’яті нащадків треба мати зовсім інше почуття у серці. Треба оперувати поняттями без підмін.
 
Дмитро Калинчук