Спочатку хотів написати коротеньку статтю-огляд персоналій Майдану. А потім зачепився... Загалом, як то кажуть, нічого нового, - чисто компіляція відомих фактів. Просто якось самі зібрались в єдиний пакет. Вийшов такий собі триптих - три довжелезні і нудні частини, тому вже звиняйте... Якщо хтось дочитає це до кінця – сам буду здивований : ))
 

 

 

 
Так бывает и в армиях, и в общественных правлениях: власть имущие часто не принадлежат к тому сообществу, которым правят, и, следовательно, не испытывают ни снисхождения, ни участия к подданным.
Умберто Эко, "Баудолино"
 

 
Кумедні речі можна побачити, якщо не закривати очі. Латиніна досить точно сказала: «Ми бачимо мозком, а не очима», ще й навела очевидний приклад. Тут, начебто, нічого нового, бо імпринтингова реакція вже досить давно не є «біном Ньютона».  
Певна справа, що я - не Латиніна, і погляд на події у мене дилетанський. Проте, якщо в інеті трапляються дещо суперечливі описи якоїсь події, то мені все ж хотілося б знати точніше: хто саме помиляється і чому.
 
Щодо „революції” підприємців: я, чомусь, відразу не багато очікував від неї. Хоча б тому, що проходячи біля мітингуючих я занадто часто спостерігав суперечки відносно того, хто з „царів” – „настоящій”. Реального лідера не було. Натомість були постійні суперечки і... не скажу, щоб війна компроматів, але „мєтаніє говн” – як мінімум. Відповідно, „запах” від цього поступово став пронизувати всю атмосферу навколо. Стало очевидним, що підприємці самостійної гри не ведуть і, в принципі, поки що не готові до цього. І якби не під`єднання певних політичних сил, то не виключно, що це все заглохло б ще раніше.
Щодо самих персон численних „командирів”, то мені їх імена мало що говорили і так само були мало цікаві. Цікавило - хто тут реальний лідер. А оскільки він не виділяється явно, себто, якщо мені треба вираховувати його по якимось аятам, то, як такого, - дійсно лідера, - поки що немає. І це не питання формалізації. Це - питання наявності власної стратегії з ясною кінцевою метою, а також питання надійної команди і, саме головне, - вольових якостей цього лідера. Колупатися ж в інеті в пошуках такого на той час не було ні бажання, ні можливості.
Але так сталося, що якийсь час мій „робочий кабінет” був розташований безпосередньо над Майданом, на даху Поштампу. Відповідно, всі щоденні концерти зі сцени Малого Народного театру драми і фарсу мимоволі прослуховувались від А до Я.
І, о диво! - я почув „вживу” досить „легендарну” особу – Вадима Гладчука. З цим динамічним і не прогнозованим, як ртуть, ландскнехтом ідеологічного фронту я навіть якось зіштовхнувся на Хайвеї. Проте, на той момент я ще не знав, що Гладчук – це такий собі відомий в вузьких колах професійний монстрик. Я лише побачив монстра дубового пера і майстра штампованого слова. Його ж пересмикування і плагіат – це взагалі окрема тема. Вже потім, по хайвеєвській „внутрянці”, мені в двох словах обмалювали його «фірмові» методи та своєрідну репутацію і порадили, про всяк випадок, обходити стороною, бо не дай Боже зачепить, - запаху буде – не відмиєшся... Що хлопчина невибагливий в методах ведення дискусії, то – так, але ж „чіпалка”, як відомо, має два кінця...
Той епізод, як і сам Гладчук, вже давно вивітрився з голови, і на ж тобі – така зустріч. Ось ця персона мене вже заінтригувала непадєцкі. І чиїми же це ми тут адептом будемо? Став прислухатися до його голосу з професійними модуляціями – кого нахвалюємо? кого так гнівно тавруємо?
Еге, пару імен прокрутилися по колу декілька разів. Вечором пів-години в інеті, і вже почала вимальовуватися якась „картина маслом”; чимось вона асоціювалась у мене з голубим періодом Пікассо - можливо деяким відтінком депресивної реалістичності?
Загалом бачення таке: серед „детонаторів” протестного вибуху найчастіше фігурують імена Продан, Данилюка і Мельниченко. Зустрічаються ще фамілії Дороша, Андрєєва і Доротича. Що до Дороша, то він, начебто, інформаційний керівник сайту „Місто волі”, редактором якого є Гладчук.
 
За словами Данилюка, коли вони тільки відчалили у це плавання, то були з Продан в одному човні.
„...я с самого начала занимался организацией этих процессов. Это сейчас много людей «пристегнулись», а на самом деле этой организацией занимались я со своими ребятами: Оксана Продан, Виталий Андреев...”
Але досить швидко панове почали гребти радикально різними курсами.    
Якщо Продан виступала з категоричним відторгненням любих політичних вимог і навіть, на скільки я розумію, вимогу вотування кодексу не вважала політикою (а що ж тоді політика?), то Данилюк почав наголошувати, що без радикальних політичних змін ситуація в країні і, відповідно, в бізнесі не зміниться. На якомусь етапі почав співпрацювати конкретно з БЮТівцями. Тут відразу виникає маленьке запитання: а чому не з Кінахом? Відповідь зрозуміла, але все ж таки? Адже, начебто саме його союз нерушимий промисловців & підприємців мусив би гризти зубами і цей кодекс, і тих, хто його підтримував.
Але не бив копитом бруківку Майдану і не рвав у розпачі на собі рубаху за тих підприємців пан Кінах, інтереси яких він, начебто, захищає. Напевне, це були „не правильні” підприємці, які дають „не правильний мед”. Точніше, не дають ніякого меду особисто Кінаху.
Я зайшов на його сайт – як в совдепію повернувся. Пам`ятаєте? – „Народ і партія – єдині!” Кінахічні заголовки явно ще з тої благословенної пори, коли чиновницький новояз дозволяв обходитись без надмірної реалістичної деталізації як подій, що відбувалися в країні, так і конкретної реакції столоначальників на ці події.
  
„Україна потребує чіткої енергетичної стратегії” – тільки дурень буде сперечатися з такою мудрою думкою.
 
„Україні необхідно попрацювати над підвищенням свого іміджу в світі” – а то! Депутат від Партії Раёнов пан Кінах таки знає, про що базарить. Бо ж понти, як відомо, дороже дєнєг.
 
І якщо ви думаєте, що зміст текстів під подібними заголовками відрізнявся глибиною фарватеру, проораною якоюсь більш змістовною думкою, то шоб да, так - нєт. Наведу один такий заголовок з повним текстом. Це все, там висить датоване 6 груднем. Треба так розуміти, що підприємців, які в цей день перебували на майдані, неозброєним оком побачити не вдалося.            
 
6 грудня 2010 р.
Бюджет треба готувати у діалозі з підприємницькою спільнотою
Після ухвалення та набуття чинності Податкового кодексу наступним важливим завданням держави є вчасне прийняття  бюджету на 2011 рік. До кінця цього тижня  проект документу має з’явитися в парламенті. Важливо, щоб він буде  сформований на основі нової  податкової системи, оскільки економіка ще виходить з економічної кризи і потребує більш сприятливих умов для інвестування, розвитку підприємницьких можливостей. Таку думку висловив президент УСПП, народний депутат Анатолій Кінах.
 
Я вважаю, що на цьому можна поставити крапку. Пан Кінах може по різному відноситися до подій на Майдані, але він не має права їх демонстративно не помічати.
 
Але повернемося до „командирів”.
Щодо Мельниченка, то по тим тезам, які підсунув мені пан Гугель, складається враження, що ти маєш справу з таким собі професійним народовольцем, для якого щастя народу вкупі з ідеалами революції – все. Ось що таке „Коаліція учасників Помаранчевої Революції”, головою правління якої він являється? Це що, такий своєрідний прояв фантомного болю за минулими подіями, чи просто патетична спекуляція на якихось достатньо розкручених символах?
Я вже почав задумуватися: а може мені, як Президенту „Всеукраїнської спілки ветеранів Помаранчевої Революції”, а також Голові „Міжнародного конгресу непримиримих фанатів Помаранчевої фарби”, в яку входить „коаліція радикальних представників всіх помаранчевих відтінків системи RAL” почати співпрацювати з КУПРівцями? Але – не склалось. Бо мене трохи дезорієнтував ще один персонаж, який вискочив із надр цієї майданної організації, як чортик з табакерки. Я маю на увазі „польового командира” Павла Нусса. Появився ж він, за його словами, на запрошення пана Мельниченка і досить швидко став якщо не першою, то й не скажеш, щоб другою особою на цьому Майданчику. У всякому випадку саме таке враження складається, коли читаєш огляд в „Обкомі” за 26 листопада.
І якщо з Данилюком хоч якась відносна ясність: фаховий юрист, керівник існуючого з 2003 року „Всеукраїнського центру сприяння підприємницької діяльності”, то пан Нусс, як то кажуть – просто хороша людина. Бо я так і не знайшов більше нічого конкретного в його адресу: ніякої інформації про освіту, роботу тощо. Про освіту – то вже таке, бо Стів Джобс, здається, також не мав вишака, коли заснував Apple. Але ж хоч якісь сліди мозкової діяльності за ці роки мусять десь залишитися? Наведу фрагмент інтерв`ю з того ж „Обкому”:  
- Расскажи, как в 25-летнем возрасте становятся «полевым командиром» киевского Майдана.
- Я начал свою общественную деятельность в 2004 году. Приехал тогда на Майдан из Херсона, получил определенный революционный опыт. Потом, уже окончательно перебравшись в Киев, возглавил общественную организацию «Гражданский Комитет национального спасения».
- А как попал на сцену?
- В канун нынешних событий я со своими предложениями был приглашен в Координационный совет.
- И кто конкретно пригласил?
- Сергей Мельниченко – комендант палаточного городка. Это изначально была идея «Коалиции участников оранжевой революции», они меня пригласили, и сами видите, что в итоге получилось.
 
Відім, відім... Получилось круто. Це якщо зараз йому 25, то у 2004-тому було 19? До речі – воєнкомат не помітив отсутствія бойца? Чи це відразу після дембєля? Отже, приїхав з Херсону. Отримав „революційний досвід”. Це – який? Бо, як казав Жванецький, давай підробиці! Деталі давай! Теза про переїзд до Києва також задає багато питань. Працював на виробництві, чи знову ж – професійним революціонером на ставці? Бо Київ, це – оренда квартири, як мінімум.  
Також ми бачимо, що крім плідної діяльності замісником голови „КУПРу”, пан Нусс ще являється Головою "Громадянського Комітету Національного Порятунку СИЛА НАЦІЇ" (це – повна назва).
Круто. Але все ж цікаво: чи мав хоч якесь відношення безпосередньо до бізнесу пан Нусс? І якщо мав, то до якого конкретно і як тривало? Бо рочків йому вже не мало... Чи може пан Нусс в Києві, як Ленін в Женеві – чисто на партійні бабки довгими ночами, при світлі лампи з зеленим абажуром, переймався революційною теорією? Тією самою, яка, так вчасно дописана, й вилилася в оголошену ним нову партію - „Громадянський рух України”? Те, про необхідність чого так довго говорили більшовики політологи – я маю на увазі партію середнього класу – нам спекли, як пасочку, і поставили на стіл. Їжте. До речі, сама ця абревіатура – ГРУ... Я так думаю, що тут без Фрейда не обійшлося. Можливо в той момент, коли якийсь мудрий місцевий Каа перебирав в голові варіанти назв для цієї партії, дідусь Фрейд десь там, на небесах, таки перечепився ногою за прикручений до підлоги табурет; а не помітив його старий, бо ж лампа в очі заважала...
Коли я дивлюсь на фото пана Нусса, то чомусь у мене так і постає перед очима світлий образ Народного артиста Росії Володимира Вольфовича. Є щось у них спільне, - навіть радикалізм в „патріотичній” риториці. До речі, якось пан Нусс просто феєрично виступив в цій категорії на сторінках того ж Хайвею. Одна назва у статті чого варта
„Гітлер. Або Ужгород – місто народження патріотів”.
В якості „патріота” там виступав, звісно, Рата. Ну, то вже Бог з ним – таке уявлення у людини про справжнього патріота, що поробиш. Але віршик там – просто пісня... І фотка Алоїзовича. Що, також патріот України? Чи ідеал „патріота” для Нусса? І якщо хтось скаже, що це не провокація проти українського національно-визвольного руху, то нехай пояснить тоді, що таке справжня провокація. Готовий вислухати любі аргументи. Зустріч в домовлений час за адресою - Ярославів Вал, 9. Кабінет вкажу окремо.
Я зробив собі копію сторінки з тим „твором”, бо мав намір написати статтю по цій темі. Але за браком часу, нажаль, не вдалося. То ж хоч покажу фрагмент з віршиком і фоткою в оригіналі.
 
  
Тепер наступне питання, яке мене цікавить.
Судячи по інетним статтям пан Данилюк говорить про необхідність політичного рішення проблеми, реально співпрацює з БЮТівцями, але на запитання:
- Доводилось слышать насмешливые прогнозы, что через некоторое время ты с коллегами всплывете в избирательных списках БЮТ или какой-нибудь другой партии. Что скажешь по этому поводу?
 
Відповідає досить однозначно:
 
- Это исключено. Я не ставлю перед собой задание получить политические дивиденды.
 
Натомість пан Нусс не настільки категоричний в цьому питанні.
 
  - А что ты можешь ответить на обвинения в том, что сцена Майдана стала «тимошенковской»? И что большинство депутатов здесь - ее, и что ряд координаторов акции вскоре обнаружатся в списках БЮТ?
 
- Я могу ответить одно: это ложь. Да, возможен вариант, при котором кого-то из нас можно будет увидеть в списках БЮТ в Верховную Раду, - однако на сегодняшний день речь об этом вообще не идет. Никаких договоренностей с БЮТ нет.
 
Чи можна це розуміти так, що якісь переговори на цю тему між командою, до якої належить Нусс і уповноваженими особами (чи особою) від БЮТ все ж відбулися? Бо якщо „договоренностей нет”, але „вариант возможен”, то це не що інше, як просто не зафіксований результат переговорного процесу.  
Це - інтерв`ю, датоване 26 листопада. А вже 30 листопада інтернет розніс в своєму дзьобі благу вість, про утворення партії „ГРУ” під керівництвом того ж пана Нусса. Ну як тут не спам’ятати революційного поета:
«Если звёзды зажигают, значит это кому-нибудь нужно?»
Стопіццот! Я чомусь впевнений, що ця нова звєзда ще позажигає на нашому політичному подіумі.
 
Тепер повернемося до Данилюка. Особисто для мене його особа нічим таким радикально не виділялась на фоні тієї інформації, яку вивалює про всіх «комайданте» гугель. Аж поки я випадково не натрапив на його вірші, які мене відверто здивували. Це не було оте типове механістичне  римування з правильно побудованою архітектурою, про яке миттєво забуваєш, дійшовши до фінальної крапки. Це – дійсно поезія. Дуже нетиповий випадок. Я навіть в своїй простецькій манері послав йому листа на той мейл, який надибав в блозі. Ну, тіпа: чи не дасте ексклюзивне  інтерв’ю для „ДД” під каву? Вірогідність того, що він би на це відгукнувся була мізерна, але я й не ставив перед собою задачу в радикальній формі - реалізувати цю зустріч. Оскільки алгоритм був би, певна справа, більш серйозний.    
 
Остаточне враження таке. Данилюк – один з небагатьох, хто дійсно досить професійно і послідовно займався проблемами підприємців ще задовго до останніх подій. Певною мірою це можна було б сказати і за пані Продан, але її тривала гра на території кабміну, як і демонстрація почуття „глибокого удовлєтворєнія” від імені підприємців результатами „часткового вотування” не дають особисто мені впасти в ілюзії відносно її реальних пріоритетів.
Щодо Данилюка, то до такої ситуації, яка склалася на Майдані, він, як на мене, не був готовий. Коли Данилюк каже про рейдерське захоплення сцени, то це є не що інше, як констатація того факту, що він допустив це захоплення. Завжди, у всіх випадках винен керівник. Біля тебе не було людей? – а де ж тоді були „твої” люди?
Мене, для прикладу, також досить сильно здивувала його реакція на запитання про причини відсутності свого медіа-ресурсу:
 
- А навіщо? Засоби масової інформації і без того охоче транслюють наші повідомлення
 
Як на мене, тут самий раз спам’ятати формулу Де ля Мерта – „...це – помилка!” Впевнений, що на даний момент Данилюк і сам зрозумів глибину цієї помилки. Найкращою ілюстрацією даної ситуації міг би слугувати фрагмент з життєопису барона Мюнхаузена.
 
Господин барон пошел в лес на охоту и там встретился с этим медведем. Медведь бросился на него, а поскольку господин барон был без ружья. ... - А почему ж он был без ружья? - Я же вам говорю – он пошел на охоту! ...
 
А щоби обмалювати це більш конкретно, то зауважу, що „засоби масової інформації”, для прикладу, „охоче” транслювали гарячу новину про те, що
 
Центральный штаб спасения украинского предпринимательства: Данылюк, Продан и Доротич провели в городок боевиков-регионалов.
 
А тепер, пане Данилюк, не підкажете, часом, де можна було б в інеті пошукати Вашу точку зору на цю заяву? Виступати як суб’єкт в подібних акціях, а тим більше їх інспірувати і не мати свого власного ресурсу, через який можна оперативно реагувати на подібні інформаційні залпи? Це навіть вже не кумедно...
Я впевнений, що переважна більшість підприємців, якщо й заходять в інет, то не моніторять його, а йдуть за певною адресою, - туди, де відбувається постійний викид інформації від їх, підприємців, імені.
Особисто для мене ця заява „центрального штабу” є під великим сумнівом, оскільки вже склалося певне уявлення про діючі персонажі і рівень „взаємодії” між ними; доцільніше було б написати „конфронтації”, хоча, можливо, це моє суб’єктивно хибне враження.
Також не виключно, що ця і подібні їй заяви є деякою мірою запрограмована реакція на інтерв’ю Данилюка „Главреду” за 24.11, а якщо точніше, то на цей фрагмент:
 
-  Люди мають бути надзвичайно обережні. Зараз з'явилася величезна кількість аферистів і шахраїв, які від імені руху роблять заяви, у тому числі збирають гроші. Тому краще нікому не вірити, і, по можливості, не давати грошей, а запитувати в організаторів, що потрібно, і купувати це. В понеділок велика сума грошей однієї з таких груп була, м'яко кажучи, «втрачена»…
-  Хто вкрав гроші?
-  Це покаже внутрішнє розслідування (за неофіційною інформацією, в цьому підозрюють членів КУПРа - Комітету учасників помаранчевої революції. – Ред.). Точну суму ми теж поки не знаємо, але після того, як зроблять перерахунок за іншими аналогічними джерелами, ми її назвемо. Скажу, що це була одна з найбільших зібраних сум.
 
Закінчуючи за Данилюка хочу сказати, що у мене склалося враження саме про його системну помилковість, а не якісь навмисні дії, що мали намір погіршити ситуацію. По якимось тезам навіть прочитувалась певна не байдужість до національних питань. Тому, з надією, що я не сильно помилився хочу закінчити фрагментом з його вірша:
 
Дай Відповідь дорозі на світанні
Дай приклад щирості.
Будь чесним до кінця.
Брехня солодка.
А солодке шкодить
Твоїм зубам.
Не звикни до вінця.
Ні лавр, ні терен –
тільки Шлях нас робить.
 
  
Ще декілька слів за одного борця, - Доротича. Власне кажучи, по майданним справам нічого особливо цікавого, - типові закиди „колегам” по боротьбі за кращу підприємницьку долю і якісь представницькі функції від імені і за дорученням...
Надзвичайно ж цікавою для мене виявилася інформація про кримінальну історію державного рівня, яка трапилася в УкрСЕПРО в серпні цього року. В принципі ця історія не має прямого відношення до підприємницького бунту, проте надзвичайно яскраво характеризує загальний стан держави. Тому все ж опишу її в двох словах.  
А відбулося наступне: група джентльменів звичайнісінькою болгаркою зрізала замки до серверної кімнати і попрацювала над сервером, в якому була інформація про всі (!!!) сертифікати, видані за останні роки. Інформація знищена.
Пан Доротич (якщо це саме той Доротич) займав на той момент посаду    
першого заступника директора УкрНДНЦ.
Ось тут є його інтерв’ю для „ЗН”, де він описує саму подію і своє бачення причин її виникнення
http://www.zn.ua/1000/1550/70251/
А тут - лист колективу працівників УкрНДНЦ, в якому звинувачується конкретно Доротич, як організатор цієї диверсії. http://consumerunion.com.ua/ua/novini/1381.htm
Відразу скажу, що у мене авторство цього «колективного» листа викликає певні сумніви. Оскільки не користуються патетичними інтонаціями співробітники канцелярських закладів.
 
...вперше за всю історію незалежності України «зграєю» злочинців було цинічно та нахабно зупинено діяльність...
Ні, це не була атака терористів чи хакерів, це була ретельно спланована і реалізована акція саботажу проти влади...
 
Занадто вже заштамповані „перли”.  
Дуже не сподобалося „співробітникам” також встановлення камер спостереження.
За кошти підприємства «зграя» закупила безліч дорогих «іграшок» (з грубими порушеннями процедури закупівель), таких як система відео - спостереження в приймальні, кабінетах генерального директора, його заступників, реєстру «УкрСЕПРО», в якій не було ніякої потреби для ведення науково-виробничої діяльності підприємства, обладнання та предметів розкоші, що було заборонено робити Урядом в кризовий період.
 
А коли я дійшов до ось цих фонтанів лояльності трудового колективу, то у мене почала зростати впевненість, що „зло” таки буде покаране і „добро” своєю хазяйською рукою в порохових наколках реально наведе порядок в питанні сертифікації всієї країни.  
  
Як бачимо, Прем'єр-міністр України М.Я. Азаров, є гранично послідовним в своїх діях і дотримується слів, які прозвучали на одному із засідань Кабінету Міністрів України...
 
Зважаючи на те, що Президентом і Урядом країни оголошена боротьба з корупцією, можливо і вдасться її подолати, але тільки тоді, коли настане неминуча відповідальність і не буде безкарності!
 
На прикладі ДП «УкрНДНЦ» стало наглядно видно, яку велику загрозу несе суспільству корупція у вищих ешелонах влади. Саме тому Президент України В.Ф. Янукович першочерговим завданням влади визначив боротьбу з нею.
 
Всі встають. Бурхливі овації. У розчулених дам потекли чорні акварелі з під очей. Дорогий Ілліч, пронизаний в саме серце гострим приступом всенародної любові, зворушливо помахує у відповідь опахалами своїх бровєй. Стоп, я щось не туди…
 
Зрозуміло, що це питання – хто саме відкупорив інформацію стратегічного значення – дуже цікаве і важливе. Але, як на мене, другорядне. Основним в цій ситуації є проста констатація того факту, що держава, як організм, впадає в кому. Люди, які знищували інформацію – хто б вони не були – ні граму не боялися покарання від держави як інституції, що автоматично керується в своїх діях законом.
Треба так розуміти, що наше сонцеподібне керівництво стоїть ще на тій ментальній межі, що відповідає Франції часів Людовіка XIV, автора геніальної в своєму лаконізмі формули: „Держава, це – я!”  А не страшно, що ситуація може вийти з під контролю  і спіраль часу, зробивши різкий оберт, наблизить для когось долю Людовіка XVI? Ні? Тоді – ой!..
 

Тепер таке питання: чому підприємці вийшли з протестом на вулицю? Правильно, - податковий кодекс не сподобався. Добилися, чого хотіли? Якщо слухати Продан, то – так. Якщо Данилюка, то – ні. Як і належить в таких випадках, не просто розібратися, - хто дійсно виступає реальним представником підприємницьких інтересів, а хто є симулякром від влади чисто аби поморочити голову і зіпсувати апетит на майбутнє.
 
І що ж у нас буде наступним? Пенсійна реформа? І хто буде на той раз виходити на Майдан: пенсіонери і передпенсійний вік?
А чи не можна якось хоч грубо звести до купи ці проблеми і підвести під них єдиний знаменник?
На питання про першоджерело подібних законодавчих ініціатив, наші „реформатори” на чолі з Азаровим ніяково розводять руками і, хтиво пускаючи слину, кивають в сторону МВФ. Мовляв, ми так пручалися, так пручалися... але змушені були віддатися. А точніше – змушені були погодитися на таку досить приємну пропозицію: імєть в перспективі всіх, хто нижче них по соціальній драбині.
Ось ця єдність інтересів МВФ і нашої олігархічної гопоти мене особисто не влаштовує категорично.
 
МВФ предоставляет займы с выдвижением ряда требований — свобода передвижения капиталов, приватизация (в том числе естественных монополий — железнодорожный транспорт и коммунальные услуги), минимизация или даже ликвидация правительственных расходов на социальные программы — на образование, здравоохранение, удешевление жилья, общественный транспорт и т. п.; отказ от защиты окружающей среды; сокращение зарплат, ограничение прав трудящихся; усиление налогового давления на бедных и т. п
Википедия.
 
МВФ і нам рекомендує перекроїти податки, рекомендує збільшити пенсійний вік... Потребу в такому кроці вони пояснюють тим, що Україні потрібно скорочувати дефіцит державного бюджету, на який впливає дефіцит Пенсійного фонду. Так якщо вже говорити за держбюджет, то давайте зробимо ревізію всіх краників, - через які цей „басейн” наповнюється, і через які з нього „витікає”...
Чому МВФ не рекомендує, для прикладу, перекрити крантики на офшорку? Чому не кажуть, аби знищили сіру економіку? Тут тільки одна мутна історія з „Лівелою” тягне на 3 мільярди гривень. Він не в курсах, чи його це влаштовує? Дуже хочеться отримати відповідь. Чому не рекомендує зробити податки для олігархів прогресуючими, як в Швеції?
 
До речі, у нас там сусіди по курсу норд-ост паряться ідеєю модернізації країни. Ну, ви, напевне, чули – Сколково, мости в неймовірну даль, а також небезпечна для самИх стріляючих шайтан-ракета „Булава” і все таке інше. Суть їхньої ідеї модернізації: народ так само продовжує працювати на них же, але вже з подвійним ентузіазмом, себто демонструя „від ліхой і с прідурью”. Зрозуміло і останній кухарці, що в перспективі очікується подвійний ентузіазм тільки в питанні розпилу бабла на це Сколково. Про це в рунеті відписалися, як на паркані, всі, хто хотів, від Піонтковського до Шедеровича, тому зупинятися на очевидних речах не будемо. Ну, то таке. Тут до діагнозу Карамзіна – „Воруют!..” - ні добавити, ні відняти.
Але я до чого: запросили вони якось чисто для поговорити за модернізацію всія Русі відомого соціолога, професора історичної макросоціології Північно-західного університету США (Northwestern University, Чікаго) Георгія Дерлугяна. Посадили цього піндоського хачика за круглий стіл, як рівного собі (це ще до Манєжки було). Ну, і питають: тож як нам, товаріщ Дерлугян, реорганізувати Рабкрін модернізувати Росію? А він їм зачитує свій сумний доклад "П'ять століть модернізації Росії", де пояснює, що силова „модернізація” зверху без свободи вільної ініціативи знизу є не що інше, як опричнина, і, характерно піднявши пальця вгору, каже:      
Ресурсом модернізації є знищення олігархії.
   Вах! Я думаю, що то він явно погарячкував. Але сподіваюсь, що до рідної чікагщини він доїхав нормально, дай йому Боже здоров`я. Це ж таке ляпнути... Він що, не в курсах, хто і на цей раз затіяв на отих, не понятих умом і вкритих ягелем просторах чергову модернізацію? Втім, що з нього взяти – якби він був лауреат премії Урицького, чи Кирила і Мефодія, а то ж якихось – смішно казати - Еліаса і Карнегі. Особисто я за Карнегі знаю мало, тільки те, що у нього десь є „хол”, а ось про Еліаса дивився якось цвітне кіно „Укрощєніє строптівого” – сподобалося. Він там з воронами перетирав і ще тьолку в клуб на тракторі катав.
Так я за шо: може нам цього чикагського хачика запросити якось до себе, коли буде проїздом? Ну, ми йому тіпа шашлик-башлик, пахлава-махлава, чача-мача, а він нам ось цей свій рецепт - знищення олігархії – перезаточить під українські реалії?
Я ж не за „відняти все і поділити”. Це якраз саме панове олігархи все у нас забрали – заводи, землю, надра, і між собою поділили. Я за те, щоби рівні конкурентні можливості, закон для всіх і захист державою заробленого як підприємцем, так і робітником. А ще за те, щоби оті бабці, яких ми постійно бачимо в підземних переходах з пластиковими стаканчиками в руках, отримували достатню пенсію. Навіть, якщо для цього прийдеться поділитися „своїм” баблом жирним котам – Коломийському, Ахметову, Пінчуку і далі по списку.
Я також за те, щоби депутати навчили нас: як при задекларованих доходах можна дозволити собі їхні реальні витрати. Не забагато я хочу?  
Я виживу в вільних конкурентних умовах. Але не виживу, коли практично всі об’єми роботи, на приклад, по фасадам, розподіляються чиновниками між своїми, ще й з відкатами – мама не горюй...
То ж може треба всім – і олігархам, і нам – не забувати, що матеріальні цінності вони „заробили” в основному: хто кастетом, хто – комсомольським білетом. І єдине, що їх дійсно виокремлює з загальної маси, так це неймовірні цинізм і жорстокість; що над примітивізмом і наглючістю схем того ж Пінчука, якщо вірити плівкам Мельниченка, кепкував навіть такий „інтелектуал”, як Азаров. До речі, ота пані Пінчук, хатинка якої в Кенсингтоні зайняла почесне шосте місце в десятці найбагатших хатинок світу, нікому не рідня часом? Не підкажете, за рахунок чого можна так круто піднятися? Я розумію і вітаю таких мільйонерів, як ті ж Возняк з Джобсом. Люди дійсно своїм розумом і ініціативою практично перевернули світ. Респект і уважуха. А ось ці, наші „нові” - за рахунок чого націдили з найбіднішої країни Східної Європи собі на королівську дачку в Лондонських „Липках”? Так цідити – то ж вим’я можна відірвати... Зате тепер наш естет пан Пінчук льогко може викинути 5 млн. євро чисто погуляти на день народження серед простих куршавельчан.
Що ж, нам залишається тільки поздоровити його, побажати приємного апетиту, і головне – боронь Боже понижати градус за столом. Це вже чисто з емпіричного досвіду. Ну, а ми тут й надалі будемо бігати собі неуклюже на роботу по лужам. Бо ж вода по нашому асфальту – рікой...            
Я вважаю, що нам все-таки варто більш уважно прислухатися до критично налаштованих фахівців, таких, як заступник голови Всеукраїнського союзу вчених-економістів Валерій Новицький, який вважає, що за умови виконання вимог МВФ країна не матиме нагоди самостійно проводити політику реформування своєї промисловості.
"Україну ще більше опустять вниз… Це і є стратегія МВФ… Себто, похвалити Україну за те, що вона - хороший учень і починає виконувати вимоги фонду (Азаров цим надзвичайно тішиться – прям, як дурник півником на прутику), але вимога не вкладати гроші в національну економіку і високі технології і підтримувати стабільну  національну валюту  лише розвалює економіку України".
 
В інеті, коли заходить мова про приклади негативних результатів використання рекомендацій МВФ, серед інших часто споминають Мексику. Вікіпедія на це дає таки коротенький опис.    
   В 80-ые годы из-за резкого падения цен на нефть рухнула мексиканская экономика. МВФ стал действовать: кредиты выдавались в обмен на масштабную приватизацию, сокращение государственных расходов и т. п. До 57 % государственных расходов уходило на выплату внешнего долга. В результате из страны ушло около 45 млрд долларов. Безработица достигала 40 % экономически активного населения. Страну вынудили вступить в НАФТА и предоставить колоссальные льготы американским корпорациям. Доходы мексиканских рабочих моментально сократились.[3]
В результате реформ Мексика — страна, где впервые была одомашнена кукуруза — стала её импортировать. Полностью была уничтожена система поддержки мексиканских фермерских хозяйств. После вступления страны в НАФТА в 1994 году либерализация пошла ещё быстрее, стали ликвидироваться протекционистские тарифы. США же своих фермеров поддержки не лишали и активно поставляли кукурузу в Мексику.
 
Олександр Тарасов доповнює цю картину у своїй статті „Аргентина – еще одна жертва МВФ”
 
«…импорт североамериканских товаров (до 50 млрд долларов в 1993 г.) разорил внутреннего производителя, льготы, представленные ТНК, лишили мексиканский бюджет огромных налоговых поступлений. И в 1994 г. разразился знаменитый мексиканский экономический кризис. "Салинастройка" рухнула. 20 тыс. предприятий разорились, 700 тыс. человек остались без работы, 2 млн мелких частных предприятий заявили, что находятся на грани банкротства.
МВФ и Вашингтон предоставили Мексике новые кредиты - суммарно 53 млрд долларов. При этом от Мексики требовали углубления неолиберальных реформ, предоставления экстраординарных льгот американским корпорациям и вступления в НАФТА (Североамериканскую зону свободной торговли). После вступления Мексики в НАФТА доходы мексиканских рабочих в мгновение сократились на 26 %. В штате Чиапас началось восстание сапатистов.
Основные финансовые вливания были направлены в "макиладоры" - цепь заводов, построенных вдоль мексиканско-североамериканской границы. Эти заводы экстерриториальны, на них запрещено создание профсоюзов, рабочие получают гроши, заводы не платят налогов в мексиканскую казну. Ущерб, причиняемый Мексике "макиладорами", оценивается приблизительно в 14,5-16,5 млрд долларов в год. В результате Мексика оказалась намертво привязана к США и МВФ.
 
Чисто для економії часу не привожу ще з пів-десятка подібних прикладів. При чому характерна риса: в багатьох випадках, як в тому ж Парагваї, макроекономічні показники дійсно зростали, що давало підстави глобалістам говорити про сприятливі тенденції в економіці. Але от зростали вони на фоні стрімко зубожіння основних верств населення.
Глобаліста Фухіморі навіть хотіли трохи задвинути подалі і готували традиційну фієсту в стилі латинос – маленький військовий путч з феєрверками, танцями і текілою на шару. Але врятував його – ви не повірите – Владімір Ленін. Це його батьки комуняки так назвали. Ну, він і жив по ленінським заповітам. Геть чисто всіх позакладав і став у Фухіморі (в народі – Ель-Чіно) завідуючим по маузерам, шкірянкам, полум’яним серцям і відмороженим головам. Ідейний був – чисто як Ленін. Як сказав поет – „...Шпали би дєлать із етіх людей, било би в міре менше...” – дальше не пам’ятаю. В інеті споминаються „видеозаписи, где Владимиро Ленин Монтесинос кичится кучами денег на столе, полученных в виде взяток от бизнесменов”.
 
Це я так, - відійшов від основного шляху і присів трохи відпочити на камінчик. Але - йдемо далі.
    
В інеті Вікілікс – якщо це не фальшивка - дає перелік вимог до України, серед яких я б виділив:
 
Отменить льготы и повысить налоги на транспорт на 50%. Не повышать прожиточный минимум, балансировать социальную ситуацию за счет точечных субсидий.
 
Отмена государственной поддержки родов, бесплатного питания, учебников.
 
Отменить мораторий на продажу земли сельскохозяйственного назначения. Отменить субсидии для производителей свинины и курятины.
 
Оплачивать больничный начиная только с третьего дня болезни.
 
Ми по кожному пункту окремо будемо влаштовувати майданчики, чи як? Чи виживе той, хто на п’ятірки закінчив школу джунглів? Так у мене, чесно кажучи, з цим якраз паршиво – навіть в дитячій кімнаті ні разу не був. Хто ж його знав, що регулярне відвідування в шкільному віці бібліотеки може так поламати в майбутньому життя? От, якби я її підпалив... Але – пізно мріяти, раніше треба було думати. Сам винен.
Іноді пишуть про те, що керівництво держави – мається на увазі вся та банда - досить недалекоглядно проштампували податковий кодекс, оскільки може вивільнитися до двох мільйонів народу, в основному – дрібних і середніх підприємців. І ця пара таки утворить надмірний тиск в нашому казані.
Це було б дійсно небезпечно, але тут нам вже якось підозріло вчасно пропонують „допомогу”. Я маю на увазі пропозицію голови Федеральної міграційної служби РФ Костянтина Ромадановського «почати діалог з Міністерством праці та соціальної політики України в цьому напрямі»  
В інеті ж балакають про те, що Росія має намір направляти наших заробітчан в депресивні райони і натуралізувати їх. І мова йде про можливість прийняти в наступному році до одного мільйона (!) наших громадян. Ось вам і випускний клапан. Знову ж таки: хто б що не говорив, але я не вважаю безпідставною думку про те, що ці кроки, спрямовані на витиснення наших людей до Росії, не є скоординовані.
    

Оскільки маю час і натхнення (бо - на лікарняному), то продовжу своє „...Степанчиково...”
А частина третя у нас буде про ГМО, оскільки ця радість до нашого столу, як ви здогадуєтесь, йде в одному пакеті з тим же МВФ.
Значить, тєлєга така: нас дуже просять, аби ми про це ГМО поменше думати, а краще - взагалі б його не згадувати і не переймалися цим питанням. Як людині, здатній при певному зусиллі на ввічливість, мені це не в лом. Єдина проблема – їсти оце ГМО мені зовсім не хочеться.
Що знає наша пересічна людина про ГМО? Якщо провести екстраполяцію від тієї точки, на якій особисто я знаходився ще до гугеління цієї теми, то – майже нічого. Я й зараз знаю небагато. Проте, деякими моментами, які вас можуть зацікавити, все ж поділюся.
Коли починаєш гуглити оте „ГМО”, то відразу поруч з`являється слово „Монсанто”. Вас іс дас – Монсанто?
Фірма, заснована у 1901 році в США, чисто, як хімпром. Випускала трохи їстівного, але більше всякої отрути, в тому числі для агросектору. Сама знаменита отрута – „оранж”, отой самий. Непогано піднялись на тому „оранжі”, бо війна, як казав один группен-герцог, це – війна.
Серед „мирних” отрут сама відома – „раундап”. Навіть я про неї чув. Використовувати не рекомендую.
У 1996 році сталась світова прем’єра виходу на ринг трансгенної сої „Раундап реді” і бавовни „Боллгард”, стійкої до комах. Фермери підсіли на цей продукт, бо спочатку все виглядало дуже привабливо. Монсанто починає інтенсивно нарощувати виробництво ГМО насіння. Скуповує фірми по їх вирощуванню. На даний момент Монсанто, це - монстр, який у 2008 році чистого прибутку мав 2 ярди доларів.      
   Я не буду зараз вас грузити ген-маркерами, промоторами і біобалістичними (вони же – генні) пушками. Це все цікаво спеціалістам. Ми же – споживачі, яким пропонується це їсти, або ж фермери, які будуть це вирощувати.
Щодо споживання. Адептів, точніше – лобістів жратви з ГМО хочу відразу засмутити. Вже через чотири роки після прем’єри, у 2000 році, був опублікований відкритий лист вчених до керівників урядів. Цього листа підписали 828 вчених з 84 країн світу.
 
Open Letter from World Scientists to All Governments Concerning Genetically Modified Organisms (GMOs)
The scientists are extremely concerned about the hazards of GMOs to biodiversity, food safety, human and animal health, and demand a moratorium on environmental releases in accordance with the precautionary principle.
1.9.2000
 
Открытое письмо ученых мира всем правительствам относительно генетически модифицированных организмов (ГМО)
Ученые чрезвычайно обеспокоены опасностью ГМО для окружающей среды, продовольственной безопасности, здоровья человека и животных и требуют моратория на распространение ГМ-организмов в соответствии с предупреждающим принципом*.
(*Предупреждающий принцип для неприемлемых уровнях риска; обеспечивает правовую базу для Европейского Агентства пищевой безопасности)
 
Повний текст шукайте самі.
Але наші чиновники вважають, що це не достатньо компетентна компанія, і точка зору якого-небудь нашого міністра чи, прости Господи за грубе слово – депутата, має не меншу вагу. Для прикладу - міністра оборони нашого з вами розхитаного пивом, чіпсами і фаст-фудом здоров`я.  
    
Когда же с 1 ноября прошлого года Кабмин собирался регламентировать этот вопрос и ввести обязательную маркировку продуктов, содержащих более 0,9% ГМО, это вызвало яростное сопротивление. Вы будете смеяться, но одним из самых активных противников введения маркировки ГМО-продуктов был тот, кто по своему служебному положению обязан защищать право украинцев на натуральную и здоровую пищу – министр здравоохранения Украины Юрий Гайдаев. Его ведомство отказывалось визировать соответствующее постановление Кабмина по различным причинам восемь раз!
 
Результатами такої політики можна вважати ось такі ситуації.
 
В одной из программ «Знак качества» телеканала «Интер» провели исследование детской молочной смеси Nutrilon Соя, предназначенной для младенцев, которые не усваивают молочный белок. По результатам анализа в детском питании обнаружили генетически модифицированную сою, о наличии которой производитель указать «забыл». Не смотря на беспрецедентность, никакой огласки этот факт не получил, никаких последствий не вызвал. (Ирина Угринчук)
 
Також споживачам варто почитати доповідь доктора біологічних наук Ірини Єрмакової на семінарі „За біобезпеку” у 2006 році.  
 
...Обратите внимание - я кормила крыс соответствующей группы ГМ-соей за 2 недели до спаривания, во время спаривания, в период беременности и кормления. Я предположила, что чужеродная генная вставка может влиять на половые клетки и органы репродукции. Корпорации-разработчики начинают проверку с уже беременных самок. Оказалось, что исследований, аналогичных моим не проводилось, несмотря на то, что в любом руководстве по проверке ГМО заложено отслеживание пяти поколений. Если и есть научные работы о потомстве, то, как правило, они были поддержаны корпорациями-разработчиками ГМО, и там начинали кормить уже беременных самок, пытаясь выяснить влияние на эмбриональные клетки. Но эмбрион защищен материнским организмом, и такой сильный негативный эффект не выявлялся.
 
На фото можно увидеть два помета самок из 2 групп крыс: после кормления одних кормом с добавлением традиционной сои и других - кормом с добавлением ГМ-сои. Эти 9-ти дневные крысята родились в один день. 2 крысенка из ГМ-соевой группы, которые даже без шерсти, умрут, оставшиеся 2-3 выживут.
 
Почти половина крысят (около 40%), родившиеся от самок, питавшихся кормом с ГМ-соей, значительно уступают по размеру и весу собратьям из контрольной группы.

После того, как я объявила о своих результатах, исследования прекратились следующим образом: в наш институт стал поступать виварный корм, куда уже входила ГМ-соя. То есть я не могла уже иметь группы контроля. Обнаружив это, я обратилась к сотрудникам института, которые занимались новорожденными крысятами, и все они (пять сотрудников) сообщили, что у них колоссальная гибель новорожденных крысят. Двое из них дали свои данные. У 20 самок была выявлена повышенная смертность крысят, в некоторых случаях она достигала 100%.
 
Была другая серия экспериментов, в которой мы кормили самцов крыс семенами ГМ-сои, устойчивой к Раундапу, из Аргентины, и традиционной сои из Волгограда. Когда морфологи извлекали органы, то обратили внимание, что у всех самцов крыс, в корм которым добавлялись ГМ-семена, семенники были синюшного цвета. Срез семенников показал, что нарушен кровотток и наблюдается патологический митоз клеток семенников. Эти данные еще на стадии анализа морфологами.
 
А вот что происходит с печенью после одного месяца эксперимента: диффузные дистрофические изменения, перицеллюлярный отек, резкое набухание гепатоцитов и их вакуолизация, что не было обнаружено в печени самцов других групп. Малотеста и др. итальянцы кормили беременных самок и смотрели, что происходит у потомства. Я посмотрела у самих крыс. Хорошо бы посмотреть еще через 5-6 месяцев – вообще печень будет в ужасном состоянии. То, что описал Институт питания, что через 6 месяцев печень была светлокоричневого цвета и легко рвалась – это, возможно, связано с сильной вакуолизацией клеток печени.
 
Інформації про те, що дослідні миші і хом’ячки від ГМ продуктів вимирають, достатньо. Так само, як інформації про фальсифікацію аналогічних досліджень компанією Монсанто. Тепер питання для самих кмітливих: чому таракани почали зникати в крупних містах? Правильно, бо чим глибше в провінцію, тим більше на столі їжі з власного городу. І посадочний матеріал поки що свій, місцевий. У великих же містах, купуючи продукти в гіпермаркетах, ми на сьогодні уявлення не маємо про присутність і процентний склад добавок з ГМО. Хоча, між тим, всі знають, що ковбаси і сосисок вже без сої не буває. По неофіційним же даним модифікованої сої на Україні засівається вже близько 40%.
Хто знає, що нам дають замість масла чи молока? Хто знає, скільки модифікованої сої в кондитерських виробах? Чи може хтось вважає, що ми живучіші, ніж щурі і таргани? Чомусь у мене є на це певний сумнів. Тепер трохи цікавого для аграріїв. Вікіпедія каже, що
Монсанто известна тем, что защищает свои модификации живых организмов с помощью патентов.
 
Ось, як це виглядає на практиці. Сусід засіяв культуру з ГМО. Оскільки ваші поля поруч, а засіяні культури аналогічні, то вітром вашу ділянку трохи опилило ГМО-шним пилком. Коли дійшло до урожаю, приїздять специ з Монсанто, беруть аналізи з вашої ділянки і доказують в суді, що ви винні їм трохи бабла за використання запатентованого продукту без дозволу. Це – один з варіатів, наведений з реальної ситуації.
Але ця неприємність підстерігає в індивідуальному порядку одного окремо взятого фермера. Суть наступного абзацу з тої ж вікіпедії висвітлює нам просто не бачені горизонти для глобального шантажу.  
 
  В 1999 году компания объявила о своём решении не использовать «терминирующие» технологии, предотвращающие всход семян, полученных от урожая из её ГМ семян. Хотя Монсанто утверждала, что не собиралась использовать данные технологии в Индии, были случаи атак фермерами полей, где Монсанто предположительно тестировала свои продукты.
 
Тут вся фішка в тезі - «терминирующие» технологии. Пояснюю. На сьогодні є генні технології, які дають можливість запрограмувати зерно таким чином, що воно дасть тільки один урожай. Себто, зерном зі свого урожаю фермер вже не зможе засіятись на наступний рік. Відповідно, кожного року він змушений буде купувати одноразовий посадочний матеріал. При такій системі насіння треба багато, тому і скуповує Монсанто виробників насіння по всьому світу.
Я сподіваюся, що навіть така патологічно умна особь, як типовий депутат елітної м’ясо-шерстяної бойцовської породи від Партії Раёнов, при певному зусиллі над собою таки здатна допетрити, який армагедонєц в майбутньому можна влаштувати при бажанні. А нелюдська історія розвитку чєловєчєства показує, що якщо є можливість, то у якогось маніакально-депресивного тут же появляється іскушеніє…
Слова про те, що „компания объявила о своём решении не использовать «терминирующие» технологии” можна помножити на нуль – вартісний еквівалент любої подібної заяви цієї компанії. Ми же з вами мусимо усвідомити, що технології ГМО дають виробникам разового насіння в перспективі можливість абсолютної влади над нами. Вже є достатньо прикладів, коли цілі регіони підсажуються на „прогресивні” ГМО технології, як наркомани, і вже не здатні існувати без чергової дози. Буржуї зняли пару фільмів за Монсанто, один я продивився. Досить популярно і дохідливо, рекомендую. Наберіть оце - World_According_to_Monsanto_RUS  
Там є з дванадцяти шматочків, а є відео одним кавалком. Ну, розберетеся.
А тепер останній цікавий штрих. На норвежському архіпелазі Шпіцберген 25 лютого 2008 року відбулося урочисте відкриття грандіозного зерносховища, яке було побудоване
„...чтобы обезопасить семена наиболее ценных сельскохозяйственных растений на случай будущих катастроф, таких как ядерная война, глобальные изменения климата или астероидные удары.”
 
За астероїди - я просто плакалъ. Глобальні зміни клімата – також не коментую, особливо на фоні заяв про те, що „Хранилище находится на высоте 130 метров над уровнем моря, что исключает возможность его затопления при таянии арктических льдов и льдов Гренландии”. Уявляю собі цю апокаліптичну картину: співробітники періодично виходять покурити і з тривогою поглядають на підйом рівня світового океану – дійде, не дійде? Бо, як затопить, то з роботи ж можуть вигнати.
Про ядерну війну з тією перспективою, яку вимальовує для людства наявність у гіпотетичних  конфліктуючих сторін мегатонних болванок, якими на „чорний день” забиті всі комори аж до стелі, також залишимо для фантастів. Що ви там сіяти будете? Де ви його збираєтесь сіяти?
І хоча зерносховище розташоване на території Норвегії, ініціатором побудови і власником всіх цих сємок є „Global Crop Diversity Trust”. Появилася ця глобалістська „незалежна” організація на світ Божий тому, що  
„...представители ста пятидесяти стран, собравшиеся на Международной технической конференции по растительным генетическим ресурсам для производства продовольствия и ведения сельского хозяйства в Лейпциге в июне 1996 года, приняли Глобальный план действий по сохранению и устойчивому использованию растительных генетических ресурсов для производства продовольствия и ведения сельского хозяйства (в дальнейшем именуемый “Глобальный план действий”), который устанавливает согласованные на международном уровне рамки для сохранения, исследования, коллектирования, описания, оценки и документирования растительных генетических ресурсов для производства продовольствия и ведения сельского хозяйства, одним из элементов которых является создание и поддержание повсюду в мире рациональной, эффективной и устойчивой системы коллекций растительных генетических ресурсов”.
 
Але мені, чомусь, бачиться більш реальною ось ця причина появи Global Crop і його зерносховища.
 
У многих возникает вопрос, зачем построено данное сооружение? Кто использует подобные банки семян? — в первую очередь, те, кто разводит с/х культуры и исследователи. Сегодня крупнейшие производители — корпорация Монсанто, ДюПонт, Сингента и Доу Кемикал.
 
Интересен список спонсоров хранилища:
• билл/мелинда гейтс;
• гиганд американского агробизнеса DuPont/Pioneer Hi-Bred,один из крупнейших мировых владельцев патентованных генетически модифицированных семян и связанных с их выращиванием удобрений/химикатов;
• Сингента, швейцарская компания из основных производителей генетически-измененных семян и химикатов;
• фонд Рокефеллера — частная группа, которая создала «генную революцию, вложив с начала 70-х годов более чем 100 миллионов долларов в развитие и пропаганду генных продуктов»;
• CGIAR, глобальная сеть, созданная фондом Рокефеллера для пропаганды идеала генетической чистоты посредством изменений в сельском хозяйстве.
С начала 2007-го Монсанто обладает мировыми патентными правами (совместно с правительством США) на растение, прозванное «Терминатор» (‘Terminator’ or Genetic Use Restriction Technology (GURT). Терминатор — технология, при которой патентованные коммерческие семена совершают «самоубийство» после точно одного урожая. Контроль частных компаний полный. Такой контроль и власть над снабжением человечества едой никогда ранее не существовал в истории человечества.
 
Существует теория о опасности враждебного исспользования, заключенной в проекте Свалбарда фондов Рокефеллера и Билла Гейтса. Создание патентованных семян для большинства из главных пищевых культур человечества, таких, как рис, кукуруза, пшеница, кормовые зерна (соя, и т.д) со временем, может использоваться как ФОРМА БИОЛОГИЧЕСКОЙ ВОЙНЫ, и представлять опасность всему человечеству.
 
Тепер, в контексті побудови цього зерносховища і чисто альтруїстського бажання Global Crop „улучшить і углубіть” те що є, хочу нагадати нещодавну історію знищення унікальної науково-дослідної станції під Пітером.  
 
  Павловская опытная станция Всероссийского научно-исследовательского института растениеводства (ВИР) была организована в 1926 году по инициативе академика Вавилова на полях семхоза "Красный пахарь". Эти земли после многих проб выбрал сам Николай Иванович как исконно садоводческие, с уникальным сочетанием природно-экологических условий. Генофонд для мировой коллекции ученые собирали в разных уголках планеты.
 
Как минимум один факт из жизни станции известен всем: во время блокады Ленинграда ученые сами умирали от голода, но собранную под руководством Вавилова коллекцию мировых генетических ресурсов культурных растений, в том числе хлебных злаков, не тронули. После войны она стала залогом выживания всей Европы. Значение коллекции не утрачено и сейчас. Ученые, и не только российские, считают, что ее сохранность - фактор продовольственной безопасности планеты.
 
Попытки ученых защитить наследие Вавилова в арбитражных судах проиграны. Один из участков - 19 гектаров, где произрастают кормовые культуры, - уже выставлен на аукцион за 100 млн. руб. Торги состоятся 23 сентября. По закону победитель имеет право на следующий день сравнять с землей мировое собрание растений.
 
Питання: ви впевнені, що ця дослідна станція з усім її рослинним генофондом була знищена тільки через тупість і жадність певного кола чиновників?  
Не маю наміру впадати в конспірологічну параною, але не можу не відмітити той факт, що вихід на ринок сємок з ГМО від Монсанто, як і заснування Global Crop Diversity Trust, датоване 1996 роком. Випадковість? Можливо. Тільки такі грандіозні міжнародні проекти, як глобальна трастова компанія, плануються не за неділю і причина їх появи також мусить бути дуже серйозна. Про астероїди і глобальне потепління, як основні причини, вірю свято і миттєво дивлячись прямо в чисті очі спонсорського списку вгорі. Але так само не можу відкинути думку, що ГМО-шні пацани не про всі свої плани нам повідомляють. Як ті виробники продуктів дитячого харчування, які „забули” вказати про присутність в їхній продукції ГМО.
І останній, зовсім маленький штришок – сама назва глобального зерносховища. Не знаю, хто був ініціатором цієї назви і чи прив’язана вона до намірів цільового використання, але у пресі воно споминається, як  „Зерносховище Судного Дня”.  
 
П.С. До речі, у нас таргани таки пропали.