Один з форумчан Всесвітнього павутиння (ніком Спокус Халепний, що мешкає у Штатях, але душею залишається з нами) бідкається з їхньою системою стосунків влади з громадою, яка ставиться до кожного окремого громадянина як до носія влади, не дає громадянину розважатись без краю, тягне його до відповідей у бюлетені чергового місцевого референдуму (див., наприклад, http://www.nemae-chasu.org/forum/).
 
Виходить так, що їхній громадянин має пряму причетність до всього того, з чим він і сам стикається кожного дня. Кожна нова дитинка вже з трьох років всмоктує такий спосіб життя .. Таким чином демократія відновлює себе кожного божого дня .. У них ..
 
Це є, так би мовити, самоврядувальний бік демократії .. А які в неї ще можуть бути боки, якщо всі важливі для громади питання вирішуються з урахуванням результатів опитувань?
 
Ну, добре, але ж життя має і інші рівні? Наприклад, рівень державного істеблішменту, рівень великого бізнесу .. Як виглядає демократія (влада народу?! Ха-ха!) на цих рівнях, чи її там немає?
 
Думаю, що на тих рівнях панують інтереси .. Інтереси надгромадних рівнів (де про демократію вести мову безглуздо) реалізуються у такий спосіб, який не руйнує демократії .. Мабуть, там, у них, всі зацікавлені в тому, щоб демократія почувалася впевнено, адже невмируща демократія є запорукою стабільності нації, каталізатором її розвитку і необхідною умовою ефективної відповіді на виклики, що надходять з оточуючого простору і що генеруються часом всередині самого суспільства ..
 
Отже, у них демократія є способом існування громади, є такою системою відносин між об’єднаннями громадян і місцевою владою, у якій виявляють себе і стверджуют себе інтереси громади. І цей спосіб є системоутворюючим для всього суспільства, держави, наддержавних об’єднань і бізнесу ..
 
Але можна спостерігати, що життя існує і в тих суспільствах, де демократії або немає, або є лише протодемократія (тобто примітивні її форми) .. Кожному рівню добробуту, кофморту, продуктивності, безпеки, .. відповідає свій спосіб життя громади: від бараків у таборах до котеджів у облаштованих містечках (з інфраструктурою і раціональним обслуговуванням).
 
Слід визнати, що людина до всього звикає, навіть до поганого харчування, поганих умов життя, важкої роботи, хвороб та й до своєї власної смерті теж встигає звикнути .. І так би (звично для себе) вона й жила, якби не бачила десь поряд (чи у ящику) іншого способу перебування на цьому світі, яке начебто, якщо б його досягти, усунуло б всі неприємні враження від її власного буття ..
 
І так вже людина влаштована, що живе від досягнутого (як тая бабця з відомої феарі тейли їхнього поета Пушкіна). Якщо випадає їй (не бабці, а нашій людині), приємно попрацювавши, вдома смачно попоївши, від коміксів з телевізора на софі погегекавши .. Вона все одно лишається невдоволеною, якщо, виїхавши на автівці, зустріне мента з палкою і без очікуваної поваги. «Чому?! Чому я, людина, що досягла певного статусу в фірмі, чому я маю бути зневаженим отим мурлом пузатим?» - з сумним обуренням запитує людина у свого віддзеркалення .. І зразу ж відчуває потяг до громадянського суспільства і демократії з її самоврядуванням ..