Микола Степанович Гумільов був людиною західного цивілізаційного сприйняття світу.
 
"Належність мох предків до біблейського народу Рош, праукраїнців, обумовила мою ментальність, світосприйняття, смаки, мову, вдачу. Що поробиш – так і помру українцем" – так казав Микола Степанович, знизуючи широкими міцними плечима.
 
Але, як кожна людина, що прагла блага для свого народу, він вважав, що треба у інших народів кращому навчатися. Звичайно, синтезуючи їх духовні надбання на український кшталт і розмір.
 
"Козацькі штани такі широкі, що в них все поміститься " - сміявся пан Микола, коли йому закидали його захоплення витонченістю Сходу.
 
Подорожуючи Сходом, він намагався зрозуміти їх пластичну мудрість, впертість духу та несамовиту відданість традиції.
 
Він ретельно вивчав літературу древніх східних народів. Деякі речі, які особливо йому сподобались, переклав на українську, аби східна мудрість була доступна підростаючому поколінню українців.
 
Ми надаємо переклад Миколи Гумільова поетичного твору китайського імператора Ю Цуна, який лишився в історії та літературі Китаю неперевершеним майстром витонченого жанру "поетичної філософії буття".
 

          Дюжина метафор в спину організаторам еволюції.
                   (Із повчань китайського імператора Ю Цуна).
 
Примруживши очі простягнув руку, аби зірвати фіалку,
а схопив бородавчасту жабу, що причаїлася в траві.
Навіть якщо б ти за допомогою мікроскопа обшукав цей клаптик лугу
ти побачив би лише фіалку і не виявив би ніякої жаби.
Але тим не менш, жаба - це реальність, а фіалка - фікція.
Тому що жаба призначена тобі, а фіалка іншому.
І яка різниця, що там було до того, як ти простягнув руку.
 
Ніколи не сприймай те, що відбувається з тобою за промисел Божий.
Найбезглуздіше в даному випадку рішення - полюбити жабу.
І закинувши незавершену ікебану, із запалом взятися за вивчення зоології.
Будь твердий в своїх замороченнях, якщо вони витончені і благородні.
Адже найприкріше в оточуючому нас життєвому устрої
те, що цілі потрібно не шукати, а вигадувати самому.
Тягнися до красивої мети, як чоловіки тягнуться до красивих жінок.
Солодкість цього прагнення і скрасить тобі безглуздість буття.
 
Ніколи не лай свою фортуну, вона, як потворна дружина, не винна ні в чому.