Давно вже мріяв зробити аналіз коментарів які лишають читачі під моїми статтями відверто провокативного змісту. Нарешті «руки дійшли» і матеріал відповідний в наявності є. Моя стаття «Зручна опозиція» у переліку ІМХО провисіла менше доби, проте за коментами встановила певний рекорд. На всі відповісти втомишся, тим більше – ніхто і не прочитає. Тож викладаю їх окремою статтею.
 
Спочатку варто проаналізувати коменти. Тож за переліком зрушимо.
 
«то, что вы поняли суть Тимошенко и ее сторонников, вам не помогло. Вы тут же заменили одного кумира другим - Тягнибоком.»
 
Складно збагнути, а що вибір політичного вподобання то створення кумира? Мені завжди здавалося що політична конкуренція передбачає можливість вибору між різними течіями. Хіба не так?
 
«Веруйте лучше в себя, а не в этих подонков-политиков.»
 
Знову таки. А от якщо я більш-менш втілив у життя все те чого хотів для створення власного добробуту і тепер хочу поліпшити долю країни, для цього обов’язково треба «вірувати»? Дивовижна логіка.
 
«на местах чиновники меняют партийную принадлежность как одежку по сезону - сегодня плащ, завтра пальто; сегодня БЮТ, завтра ПР»
 
То виникає питання. Чого варта партія всередині якої – такі чиновники? Яке краще життя вона нам забезпечить з ТАКИМИ кадрами?
 
«На мітингу біля пам’ятника Шевченку, присвяченому цьогорічному маршу УПА, лідери Свободи скандували - "Ре-во-лю-ці-я". Що малося тоді на увазі? Що зроблено в цьому напрямку?»

Революції починаються не з автоматних черг. Революції починаються з усвідомлення людьми необхідності змін у житті. От приміром розпочни зараз «Свобода» збройну боротьбу проти влади, ким вона стане для громади? Відповідь, для ¾ населення України вони стануть вбивцями і терористами. Пересічний український громадянин панічно боїться насилля й до носія насилля нічого крім відрази він не відчує. А іншого громадянина у нас з вами нема. Тож треба до нього достукуватися, розтлумачувати ідеї націоналізму, пояснювати необхідність змін.
 
На президентський виборах Тягнибок узяв менше 3% голосів. На виборах у міськради – 5,1%. Нині рейтинг «Свободи» біля 6,2%. Як на мене – непоганий результат. Якщо далі тими ж темпами – за кілька років буде відсотків 65. Тоді збройна боротьба не знадобиться – люди самі занесуть революціонерів на владу.
 
«раніше ви були прихильником Тимошенко, а тепер вклоняєтеся перед Тягнибоком…..   Коли хочете звинуватити когось у зраді, подивіться у дзеркало....»
 
Автор смалить. Кого і як я міг зрадити? А хіба я давав комусь клятву вірності, яку нині порушив? То правда на президентських виборах я вважав Тимошенко найкращім кандидатом з можливих. Хоча й тоді мав до неї чимало питань. Нині бачу що моїх сподівань вона не виправдовує і бачу набагато перспективнішу силу. І ділюся своїми враженнями. Все це називається політична конкуренція. Чули про таку?
 
«ВО Свобода - партія з чіткою ідеологією  -  Точно. Называется нацизм»
 
Типова пропагандистська маячня. ВО «свобода» ніколи НЕ казала «українці – кращі і тому всі інші в Україні мають бути знищені». Отже «свобода» - НЕ нацисти.
 
ВО «Свобода» завжди казали: «Україна мусить бути кращою країною у світі. А для цього українці мусять здобути владу яка дбатиме про їх інтереси. Буде гарно в Україні українцям – буде гарно усім іншим». Тому ВО «Свобода» - націоналісти.
 
«Бенюком, Фарион или тем придурком - бывшим спортивным комментатором?»
 
Шикарна трактовка. Взагалі то Богдан Бенюк – відомий український актор. Ірина Фаріон – викладач філолог. Так у людей болить серце за те як паплюжать їхню мову і їхню культуру всілякі Табачники, Колесніченки, Солдатенки та інші Кровосісі. Тому вони відповідають їм адекватно. Треба м’якше? Того… толерантніше? Правда?
 
«Вашу альтернативу (Тягнибока ) -  не сприймаю.»
 
То ваше дане вам законом право. Якщо ви справжній патріот – гадаю невдовзі ви зміните свою думку. А якщо ні – не біда. Зрештою – я теж можу змінити свою думку.
 
«Мог бы попробовать и Юльку со сцены стащить.»
 
Для цього варто було тільки нагадати підприємцям, хто саме прийняв постанову про пенсійні внески та наповнення соцфондів, себто завдяки кому вони до «єдиного» нині ще 300 грн сплачують. Упевнений – Юля сама зі сцени випарувалася б. Миттю!

«Лично я наоборот рад, что БЮТовцы не повелись на провокацию боевиков ПР. Ибо стоило им ввязаться в мордобой, то, спрашивается, чем бы они были лучше «янучар»?»
 
Коли маєш справу з гопніком вибору завжди два. Або – бути «кращів із побитим рилом», або – бути переможцем. А взагалі – це філософське питання.
Хто краще Людожер чи Вовкодав що вбив його підступно уночі?
Хто краще монстри чи Відьмак який «незаконно зазіхнув на їхній терен»?
Хто краще змій чи Кирило Кожум’яка, який заважав Змію спокійно полювати?
 
Гадаю прибічники БЮТ оберуть бути «кращими», проте – з рилом у кривавій юшці. З такими кадрами сильну й успішну Україну ми явно побудуємо ще не скоро.
 
«Какие реальные обвинения им могут предъявить в милиции, если «свободовцы» к акции на Майдане не имели абсолютно никакого отношения? Вот это как раз и походит на дешевый пиар»
 
Ви точно в тому переконані? Бо міліція вважає дещо інакше.
 
Далі цитувати не має глузду. Відповідати на таке:
 
«тенденциозно и предвзято... Факты подобраны под замысел имхо.
А картинка вообще - плод воображения полового девианта. Типа рекса.
Ага!! Точно як "дракон" для бубырки (р-н в его родном запорожье...) [ насправді БАбУрки - Дракон]
Так і живемо: спочатку дончанин тепер дракон, хто наступний? "УСЄ БЛЯТЬ ОДІНАКОВИЄ....."»
 
Не має жодного бажання. На спроби образити мене особисто – тим більше.
 
Цікавими натомість є дві тенденції.
 
Перша. Шанувальники БЮТ ( а саме їх найбільше обурив мій матеріал) не навели в коментах ЖОДНОГО спростування наведених мною аргументів. Вони чіплялися до всього, до слів, до особистості, звинувачували в роботі на користь третього заступника Люцифера, проте аргументації – не навели. Висновок прикрий, їхній вибір на користь БЮТ – не осмислений. Це – не результат здорового вибору. Це - кохання. Обожнювання доведене до рівня самогіпнозу в тому що «майбутнє можливе тільки з Юлею».
 
Нині вони воліють не помічати конкретні факти співпраці ПР і БЮТ. Завтра – вони не помітять спільних голосувань. Яке майбутнє на принесуть такі прибічники мені моторошно навіть уявити.
 
Друга. Міф про демократичність шанувальників БЮТ знову й вкотре можна вважати похованим. Просто тому що ніхто з них не спробував вести здорову аргументовану дискусію. Знову й вкотре вони показали що точок зору для них є лише дві – їхня і неправильна. А якщо вони НЕ демократи, то хто ж вони в біса такі?
 
Це карколомне питання. Я й сам не можу визначити ідеологію якої дотримується БЮТ.
 
Вони демократи? Так, але за винятками коли справа стосується їхньої кумирки.
Вони націонал-патріоти? Так, але тільки в тих випадках коли НЕ треба завойовувати голоси сходу України.
Вони шанують гетьмана Мазепу? Так, але тільки коли справа не стосується БЮТівця-мера Полтави, який відмовився ставити пам’ятник гетьманові.
Вони проти олігархії? Так, але тільки коли НЕ йдеться про Живаго, Васадзе, Буряка, Губського, тощо. Їхньої діяльності керівництво БЮТ не помічало впритул. Принаймні, донедавна.
Вони були проти Податкового кодексу? Так, але й «проти» у більшості своїй не голосували.
Вони за боротьбу з корупцією? Так, але за винятками, коли БЮТівець керує Укрзалізницю або очолює Тендерну палату.
 
Якесь «не те – не се» виходить», вам не здається? Партія «і богу свічка – і чорту коцюба». Або коротше – «партія паркану». Тому певно й справи у цієї партії такі кислі, бо тих хто сидить на паркані зазвичай ненавидять з обох боків.
 
Я не хочу робити висновків з цих вражень. Я просто прошу всіх щирих прихильників БЮТ відповісти нарешті, якої ідеології дотримується їхня партія, і бажано – детально?
Якщо раптом Юлія Тимошенко перестане керувати партією БЮТ-Т, яку ідеологію впроваджуватимуть у життя члени і прибічники її партії?
 
Відповістіть на це у коментах. Бажано – для самих себе відповістіть.