Над кем смеетесь? Над собой смеетесь!
(Н. В. Гоголь, «Ревизор»)
 
Читаючи на ДД  статті про виступи підприємців, або свавілля ПРдунів в їх власній електоральній вотчині, (наприклад, про побиття альпіністів в Донецьку), звернув увагу на те, що всі вони супроводжуються одним лейтмотивом.  Жодна не обходиться без  зловтішних коментарів.  Ага, бачили очі, що вибирали, то тепер їжте, хоч подавіться. Так вам і треба.
 
Відверто кажучи, схожі думки відвідували і мене.  Та все ж хочу сказати декілька слів на захист наших південно-східних співгромадян.  Так, формально це вони обрали «тупой тяжелый предмет» на пост голови держави.  Але якщо бути чесними перед собою, треба визнати, що нашої заслуги в цьому набагато більше. Бо, коли цей предмет почав тюкати усіх, в тому числі і своїх виборців, по голові, то ці виборці стали підніматися і виходити  з акціями спротиву. А коли Ющенко розпочав плюндрувати цінності  Майдану і плювати народу в обличчя, то чи виступили проти  цього ми?
 
Як зараз бачу перед собою його постать з притиснутою до серця рукою, та чую його палку промову. Одна теза особливо привернула увагу. Вже не пам’ятаю  сказаного дослівно, але зміст був такий: « Якщо я щось зроблю не так, то хай знову збереться Майдан і скаже мені про це».  Дуже багато було зроблено не так, але Майдан не зібрався ні разу. Жодного разу ми не висловили свого протесту діям «помаранчевого гаранта» .  Це з нашої мовчазної згоди бандити сидять не в тюрмах, а в радах, та ще й носять ордени на грудях. Це завдяки і нам теж, сяє сьогодні в українському небі величезний чавунний діамант , намагаючись перетворити нас в сліпих рабів.
 
То може перестанемо зловтішатись та будемо виколупувати оту прикрасу спільними зусиллями?  Час іде.