В одній багатій країні жив собі  уркаган, звичайний гопник.
                                                       Два рази він відсидів у в'язниці, ще два рази йому вдавалося
                                                                               уникати нових відсидок.
 
                                 Якимось чином він потрапив до номенклатури КПРС, і почалася його кар'єра чиновника.
                                  Але свій кримінальний досвід він не забув, і на кожній посаді крав, де більше, де менше.
                                           Потім ця країна відокремилася від імперії, а уркаган-чиновник продовжував
                                                     своє кар'єрнє зростання, завдяки тому, що не була проведена
                                                                                       люстрація.
 
                                             І в решті-решт сталося диво. Він став президентом цієї країни. Це вперше в
                                                         іісторії людства, коли урка-рецидівист, стає президентом
                                                                                           країни.
 
                           Але він, яким був, таким і залишився. Все його життя, діяльність, були заточені на крадіжки.
                                                                   І більше ніяких думок в нього не було.
               Як не дивно, а він був настільки туп, що навіть не знав в якій півкулі, пробачте, земної кулі, живе, до нього
                                                      дійшло, що в нього нема мізків, щоб керувати країною.
 
                  Тим не менш, він продовжував стукати по столу, грізно насуплювати брови, та віддавати всілякі накази.
                                    В решті-решт докерувався до того, що до народу потихеньку почало доходити,
                                         куди він вляпався з таким своїм вибором, і він став організовано збиратися,
                                                 щоб показати цьому, прости Господи, президенту, кузькину мать.
 
                                     А в нього була така заморочка, їздити на гору Афон, просити якихось Божих благ.
                                 Але точно ніхто не знав, чи їздив він туди, та і ,взагалі, чи знає, де вона знаходиться.
 
                                                              Ось і цей раз, він потіліпався до цієї гори, просити
                                                                                             ради.
 

 
                                                               На жаль, тут нема голосувалки, але я просто дам
                                                                                   декілька варіантів.
 
                                                                     Як Ви думаєте, що відповіла йому гора?
 
                                        1.Негайно повіситися самому. За шию.
                                        2.Пішов на ..й.
                                        3.Я не гора Афон, дебіл, я терикон
                                        4. Можливо. всі три відповіді. В різній послідовності.