Цю ІМХу мене надихнула написати стаття  Офелії  «И о духовном».
 
Чому, і сам не знаю, сталю якось незатишно і огидно побачивши ту самовдоволену, тупу пацю, як казали при Савєтах: «функціонєр», тільки вже не партійний, а державний, не зрозуміло якої держави. А почитавши «велику» творчість останнього, то знудило остаточно.
Якось так трапилось,  у 2006 році познайомитись з людиною великої творчості і таланту, зі співаком, письменником та поетом; людиною не простої долі, але великого оптимізму і енергії Віктором Женченко. На честь його 70-ти річчя ми видавали його книжку —  збірку поезій «Живу!..»
Я не великий любитель поезії, але готуючи до  друку ту збірку поезій, я мимоволі зачитався віршами Віктора Васильовича. Найбільше  мене вразив вірш, який я привожу нижче.
 
Як важко
підійматися з колін

 
Як важко підійматися з колін!
Ще важче — рабство з пам’яті зітерти…
Цей страх,
ця ницість,
як собаки злі,
готові й душу на шматки роздерти,
а треба — встати!
Важко встаємо…
Ця клята нерішучість — остогидла!
Чого ждемо?
Щоб знову нас в ярмо?
Щоб знову нами гейкали як бидлом?
На ноги!
Всі!
Прийшов наш БЛАГОВІСТ!
Такого шансу — більше  буває. Зроду.
ЯКИЙ КРАСИВИЙ ТИ НА ПОВНИЙ ЗРІСТ,
Мій згорблений,
принижений народе!
1991
 
Ні про що не нагадує?
 
Мимоволі порівняв.  Знаю, що не можна рівняти талант та безталанність, але…  що поробиш, така особливість  людського мозку, все порівнювати. І … Стало ніяково і незручно . Ніяково від того, що безталанний функціонер видає себе за велике цабе, оплачуючи свій «творческий вечер», (а шо, може собі дозволити погратись у «великого»  творця, хто в проФФесори вліз, а хто в поеТТи, хіба він гірший )) а видатна людина змушена просити кошти у товстосумів на видання своєї збірки поезій  до свого ж дня народження. Прикро…
Але хай би як там не було,  десь там, у небі, у далекій галактиці, тепер є така зірка — Женченко, (не пам’ятаю її каталожний номер, та цей не важливо).  Хай же цю зірку завжди буде видно і на небосхилі справжньої творчості .
 
Довідка.

Віктор Васильович Женченко, народився 11 жовтня 1936 року у селі Оболонь, тепер Семенівського ра-ну на Полтащині.
В 1960 році закінчив Харківську державну консерваторію.
Працював солістом Донецького (!!!!) театру опери та балету, Великого театру опери та балету ім.. Алішера Новаї в Ташкенті, Національної філармонії України. Оперний і камерний співак (бас)
З 1975 року — член Національної спілки письменників України. Автор багатьох поетичних збірок.
Заслужений діяч мистецтв України.
Заслужений артист України.
Лауреат літературної премії ім.. Андрія Малишка.
Кавалер Орденів Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, Святого Архистратига Михаїла.
http://ualogos.kiev.ua/toprint.html?id=816
 
P.S. Після цих всіх про «заслужених» «народних» просто хочеться сказати від себе: добра та чуйна людина, талант якої з роками тільки розквів. Яка, не зважаючи на свої 70 з гаком, залишається енергійним та життєрадісним. Завжди молодим.