Останні вибори до місцевих рад мають одну пречудову рису – про фальсифікації реве не тільки «бандерівський» Захід, але й «промосковський» Схід. Навряд чи результати виборів мають надихати «регіоналів».
 
По-перше – явка. Вона була ледь не найнижчою за всю історію української Незалежності – біля 50%. Тобто пів-країни дали зрозуміти, що чхати вони хотіли на жодну з політичних сил із «регіоналами» включно. Ще цікавіше виглядає розподілення явки. Найнижчу явку показали як раз Центр і Схід. Приміром у Краматорську на ділянки прийшло лише 37% виборців. А остаточно смалить Кіровоградщина – там один з районів дав явку аж у 29%. Не дивно що на Кіровоградщині виграли «регіони», з такою-то явкою. Тим більше що виборчі списки «регіонів» (знаю від родичів), на 2/3 складалися з істот які на минулих виборах йшли за списками БЮТу.
 
Ще цікавіша статистика голосів «проти всіх». В цілому по Україні цей «дивний кандидат» набрав 7,2% - свого роду рекорд. Проте цей результат теж був неоднорідний. І рекорди його так само прийшлися на Південний Схід. У Маріуполі «проти всіх» проголосували 20% виборців. У Краматорську – 23%. Рекорд поставив Мелітополь – 25%.
 
До цього варто додати добрячий прорив комуністів. У Харкові - 18% міськради. В Одесі 14% взяла проросійсько-кримінальна «Родіна». Не говорячи вже про посади мерів Запоріжжя (опанованого БЮТівцем Сіном) і Харкова (явно вкраденим у БЮТівця Авакова). Якщо справи підуть так далі, донецьким невдовзі доведеться досліджувати жалюгідний досвід Ющенка. А це вже, вибачте, «не по-пацанскі».
 
І з комуністами вже проводять роз’яснювальну роботу. У Донецьку вже не плачуться. Там ще у 2006 році «в наслідок нещасного випадку» згорів заживо перший секретар Будьонівського райкому КПУ Морозов. Відтоді КПУ багато голосів у ПР там не забирає і взагалі демонструє взірці пацифізму.
 
Все це наводить на висновок – невдовзі опрацьовані на Донеччині «передові і прогресивні» методи роботи Партії Регіонів будуть перенесені в інші біло-блакитні регіони. Почин уже покладено у Криму. Напередодні виборів «червонопузикам» навіть мітинг на день народження комсомолу провести не дали. А далі – буде.
 
Регіоналам чудово зрозумілі причини які викликали байдужість громадян до виборів і посилення кандидата «проти всіх». По-перше збурилися «русскоязичниє». Їм бачте не сподобалося що Бандера і Шухевич – все ще герої України. Вони насмілюються заявляти «якщо регіони відкладають «закон про мови» – я відкладу похід на вибори».
 
По-друге (і таких абсолютна більшість) – люди так і не побачили «покращення життя вже сьогодні». Підприємці ще й досі радіють 300 гривням обов’язкового страхового внеску та перспективам збільшення єдиного податку до 600 грн. Нагадаю, за «Юльку що зруйнувала економіку» СПД ВСЬОГО платив 200 грн. Якщо хтось не збагнув – це називається «5 років податкових канікул».
 
А громадяни, які все ще сидять на заводі або на бюджеті (таких у нас в країні до 70%) ревуть і стогнуть від цін, інфляції та підвищення ціни на газ.
 
Що з ними такими робити? Та те саме що у Донецьку. Всіх до нігтя і хай казяться. Більшість депутатів Партії Регіонів аж надто гарно пам’ятає як вирішувалися питання з «бунтами лохів» у буремні 90-і. Навичок романтичних часів «бандитського беспрєдєлу» нардепи іще не забули і «бригади» не розпустили. Так що можна пити за нелегку долю харківських та луганських комуністів та одеських «родіноїдів». Не чокаючись.
 
А нам що з того? А нічого. Регіоналів спіткає нелегка і дуже моторошна справа – провести декомунізацію Сходу України та Криму. Водночас їм треба провести дероясіянизацію Одещини. Причому – самими неспортивними методами. Світова історія навчає, комуністів винищити вкрай нелегко – травою з під землі проростають. Закремльованих – так само. А скласти з ними угоду та надати квоту – не можна. В умовах погіршення «життя вже сьогодні» популярність комуняк і «родіноїдів» зростатиме шаленими темпами і загрожуватиме поховати під собою «регіоналів» ущент. Націонал-демократам їх ніколи не подужати – надто м’які, надто люблять думати про права людини. А от донецьким – саме воно.
 
Але й «червонопузики» та «родіноїди» легко не здадуться. Будуть опиратися. Будуть йти на ризик. Найбільш скажені врешті решт відчалять до Росії. Мирні й поступливі - скоряться. І отоді прийдемо ми. Патріоти своєї України.
 
Здається саме в цьому й полягає історична місія «регіонів». В очищенні України від комуністичних та проросійський елементів. І в наслідок цього – у подальшій анігіляції себе-коханих.