«Якщо хто-небудь силою намагається оволодіти
країною, то, бачу я, він не досягає своєї мети.»
-Лао Цзи-
 

Споглядаючи все, що зараз відбувається як в Україні, так і в світі, раптом усвідомлюєш, що партія регіонів прийшла до влади в дуже сприятливий для себе час. Час, який гарантує партіям антидемократичного спрямування просто таки ідеальні умови для успішного існування.
 
Що я маю на увазі. Епоха великих демократій непомітно і раптово скінчилася. Зараз інтереси держави (державного й приватного капіталу, які щільно переплелися) ставляться вище інтересів пересічних громадян.
 
Ми можемо це спостерігати в Греції, де протистояння між державною машиною й громадянами триває вже більш, ніж пів року, але держава й не думає поступатися.
 
Ми бачимо це у Франції, де держава, незважаючи на протести, все ж протискує необхідні їй зміни. Відбувається просте ігнорування вимог громадськості.  
 
В більшій чи меншій степені ми можемо спостерігати таке ігнорування народного невдоволення по всій демократичній Європі.
 
То скажіть мені, чому в таких умовах партія, яка прийшла до влади в Україні, повинна поводитися інакше.
 
Інша справа, що в країнах Європи, найбільше, що можуть втратити ті, хто зараз «проштовхує» непопулярні реформи, так це голоси виборців на наступних виборах.
 
Наші ж можновладці, якщо хвиля народного гніву все ж переллється через край (що дуже сумнівно, але цілком можливо) можуть втратити все, навіть життя, якщо звичайно не чкурнуть вчасно за кордон, до своїх офшорів.
 
І вони це підсвідомо відчувають. Тому Янукович так боїться народу, відгороджується від нього парканами, охороною, а при публічних виступах майже стометровою зоною відчуження і вже мріє літати на роботу на гелікоптері, аби подалі й якомога вище від цих триклятих «козлів, які заважають йому жити».
 
Я оце спостерігав сьогодні по ТБ демонстрацію в Перу, з вимогою повернути цінності, які на початку двадцятого століття вивіз з країни Йєльський університет. Так там президент країни йшов серед людей, а під час виступу він стояв на невеличкій трибуні, такій, що громадяни, при бажанні, могли вхопити його за штани. Ви можете уявити собі щось подібне в нас?
 
Але це так – невеличкий відступ.
 
Саме з огляду на те, що відбувається в Європі, партія регіонів може сміливо ігнорувати не лише протестні виступи власних громадян, але й, наприклад, критичні зауваження західних демократій щодо сумнівного характеру проведених місцевих виборів. Тут представники української влади цілком безстрашно можуть відповісти рєбятам-дємократам «Сам дурак!», що власне вони з успіхом і роблять, починаючи від Гані Герман й закінчуючи Чечечетовим.
 
Чи варто опускати руки в таких умовах. Думки є різні. В сюжеті з Одеси один чоловік сказав, що настали такі часи, що потрібно виконувати все, що наказало начальство («партія сказала «надо!» - комсомол отвєтіл «єсть!»). В сюжеті з Києва (протест підприємців) одна жінка запевнила, що вони будуть боронитися до кінця і якщо треба візьмуть в руки вила й підуть з ними на верховну раду. Вибирайте самі, що вам ближче.