«Ремікс» до ІМХО Карта «Як то було б за Президента Тимошенко»
 
Зрозуміло, що постановка питання «як то було б, аби», м’яко кажучи, надумана. Однак коли йдеться про привід для відточування майстерності політологів і краснобаїв-балакунів – чом би й ні?. Тим більше з легкої руки Карта, який самого (!) Юру Хіміка спародіював (чим, правда, відбив йому охоту писати продовження своєї «очаковіади»)… Даруйте – теж телеграфно і майже «з коліна» (як це любить автор), але за його текстом:
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/7409/user_id/6540.phtml
 
1. Немає сумніву, що новому Президентові, за яким стоять лиш симпатії електорату, потрібно домовлятися з впливовими людьми. Саме тому у нашому випадку із бізнесменами, найвірогідніше, зустрічався б не «в.о. ПМУ Турчинов», а «Президент Тимошенко». Та й спіч був би менш конкретним (і трішки коротший, ніж у Юща). Наведений автором текст, ймовірно, теж було б озвучено (можливо – тим же «в.о. ПМУ Турчиновим»), але пізніше і не в публічній площині. Але основним месіджем «Президента Тимошенко» були б, вірогідно, негативні наслідки Політреформи-2004 та необхідність… ні, не відміни її (!!!), прийняття нової Конституції. Оскільки бізнесменів цікавить насамперед стабільність власного бізнес (що влада може забезпечити), а ще краще – його розширення шляхом перерозподілу сфер впливу між бізнес-групами (де вплив влади більш обмежений), така зустріч не матиме наслідком нічого, окрім показної лояльності. Що не так і мало для політика, якому на старті потрібен «простір для маневру».
 
2. Формування нової «більшості» охопило б не лише ВР, а всі «горизонталі» влади. Для освячення цього процесу були б піддані публічному остракізму і вигнанню з політики «тушки-2009» (в чому найбільшу активність напевне виявили б нинішні «тушки-2010» - на той момент ще цілком лояльні члени «команди»). Паралельно піддадуться остракізму Народна партія та Наша Україна, що виявили себе як найбільш ненадійні союзники, зате потраплять у «команду» Яценюк з Тігіпком (аби не «гуляли» по чужому електоральному полю).
 
3. Після перемоги «іншого кандидата» фракція Партії регіонів напевне зберегла б свою цілісність, осібність і вплив. У цій ситуації Янукович і Ко змушені будуть зайняти «кругову оборону», насамперед на рівні місцевої влади, все більше сповідуючи регіональний ізоляціонізм в економіці й федералізм – у політиці. Олігархи підтримуватимуть ці тенденції, аби шантажувати центральну владу, вимагаючи економічних і політичних преференцій. І це стане найбільшою проблемою (і найскладнішим вибором) «Президента Тимошенко».
 
4. «Батьківщина», замість стати відкритою для суспільства партією, перетворюється на «закритий клуб», участь в якому вимагатиме чималих витрат. При цьому в партії укорінюються «вождистські» риси, але не через бажання Тимошенко, а завдяки ініціативі знизу – партійні функціонери і навколопартійний плебс прагнутимуть монополізувати вплив на ЮВТ як джерело отримання «дивідендів». При цьому час від часу з’являтимуться (і зникатимуть) ініціативи щодо створення на базі «Батьківщини» більш широкого політичного об’єднання (як спосіб долучитися до джерела «дивідендів»).
 
5. Оскільки Партія регіонів та «Батьківщина» фактично стають двома реальними «полюсами впливу» в політикумі, постане питання юридичного закріплення «двохпартійності», де перші посідають нішу «республіканців-федералістів», а другі – «ліберал-демократів». Законодавство опрацьовується настільки ретельно, аби кожна з політсил не почувалася дискомфортно ні у владі, ні в опозиції.
 
6. Команда Тимошенко за період 5-річної каденції робить усе, аби розширити «ліберальне» середовище, що може стати для неї єдиним шансом на другу каденцію. Оскільки це середовище формується за рахунок переважно молоді, середнього класу та найманих працівників, перманентно виникають конфлікти з  «великим» (бюджетоутворюючим) бізнесом, який час від часу влаштовує чинній владі показові акції «хто в домі господар». Влада маневрує, періодично влаштовуючи «розбір польотів» у вигляді позачергових виборів, й зміцнюючи дух своїх прихильників «просунутими» ініціативами на зразок партійних праймерізів, конкурсів на заміщення посад, програм для бізнесу, обдарованої молоді, розвитку туризму, житлового будівництва, інноваційних проектів тощо. Нарешті буде скасовано строкову службу в збройних силах, що зменшить відносну кількість «справжніх чоловіків», проте ніяк не вплине на боєздатність армії (оскільки її й не було). Усе це майже не матиме практичного ефекту, проте привчить суспільство до «красивої» політики, отже – збільшить наші шанси жити в красивій країні.
 
7. Ну, а форуми так і залишаться ареною двобою між прихильниками жорсткого сексу і платонічного кохання… у політиці.