Помер Чорномирдін. Приєднався до Бодлера. Черга за Бельмондо.
 
Кожен рік я вітав на якомусь радіо з днем народження себе, Чорномирдіна й Бельмондо.
 
Тепер вітатиму двох.
 
До певної межі.
 
Так легше розуміти, що смерть - це не страшно.
 
Він пив чарку із шаблі і вважав себе запорізьким козаком. Це шляхетно.
 
Він дружив із покидьком Кучмою. Це соромно. Хай звітує.
 
Тепер у нього Вищий Суддя.
 
Згадаємо і пом’янемо ненавмисного філолога-москаля, щиру людину, яка так і не стала президентом, але втілила у собі епоху і тип людини, який, на щастя, зникає з нашого буття, хоча він був, до певної міри, класний.
 
Хай земля йому буде пухом.