Якби за 2005-2009 роки в свідомості українців не здемонтувався державницький рівень, то у лютому 2010 вони обрали б на посаду Президента Юлію Тимошенко. Розглядаючи причини поразки не беремо  до уваги клановий заповідник "Донбасія", адже проєвропейський електорат в країні становить більшість. Демонтаж державницького рівня свдомості у певної частини проєвропейської більшості вважаю ключовою обставиною - серед критерієв, якими користувався електорат у своєму виборі (чи скоріше - невиборі), інтереси держави і, відповідно, державницькі якості кандидата були серед останніх.
 
Звичайно, певною мірою на необрання Тимошенко Президентом позначились ірраціональні чинники, тобто певні притаманні українському етносу "чесноти" (заздрістність, пихатість, у_сусіди_коровоздохлість, хата_з_крайність і т.і.).
 
Свій негативний внесок зробила і риторика проєвропейців на кшталт "Схід і Захід разом". Тобто, українці не сповна зрозуміли, що під час президентських виборів відбувається двобій за напрямок і характер майбутньої української історії - на Схід чи на Захід. Двобій з клановим заповідником, а заповідник як раз був налаштованим достатньо ворожо до "ржавих", щоб цей двобій у них виграти. Якби ті носії сумнівних чеснот серед українців вчасно зрозуміли повною мірою (у яскравих деталях), що у випадку поразки вони потрапляють у полон до ворожої до них сили, до мародерів, вони, можливо, притамували б своє несприйняття особистості Юлії Тимошенко. Сама Тимошенко таки усвідомила, з ким має справу в особі Януковича, і в останню кампанію зробила ставку виключно на проєвропейський електорат. Та проєвропейці виявилися вже обробленими ворожою силою і своїми плохішами.
 
Таким чином, у підсумку електо-2010 можна зазначити, що демонтаж державницького рівню української свідомості був вдалою операцією, проведеною на часовому відрізку 2005-2009 Ющенко-Балогою разом із ПР і тіньовими впливовими чинниками. Саме відсутність державницьких критеріїв вибору визначила результат вибору і подальший шлях України.
 
Ну, що ж .. Якщо вже так сталося, то тоді вже випадає сподіватися, що "все буде добре!".
 
По-перше, завдяки своїй перемозі януковичи ширше розповзуться по країні і тим самим ушкодять клановість їхньої свідомості. Саме тут, на ментальному полі, українці мають всі шанси перемогти.
 
По-друге, у мене виникає таке відчуття, що народ поступово приходить до тями. 20 років залишили один позитивний наслідок - люди пройшли через найгірше і вже встигли призвичаїтися до більш-менш пристойного (за нашими мірками) життя. Вони вже дозріли до того, щоб утримати для себе і своїх дітей досягнутий рівень добробуту.
 
У людей наче починають відкриватися очі на обличчя януковичівської влади - цих чєчєтових-табачників-богословських-германів-литвиних-кернесів-допкіних- ........ Жахаючих цього обличчя, люди починають розмірковувати над самозахистом .. Особисто на мене найбільше враження в поточному році справило протистояння в парку ім. Горького (Харків). Саме тому, що привідом для протистояння була не ковбаса, і навіть не будівництво поряд з людським помешканням, а зневага гепанутої влади до інтересів (чи навіть думки?) громади. Тих людей було мало, але ж вони були!
 
Виглядає так, що відродження державницького рівня свідомості поки що не стає нагальною потребою. Натомість на "місцевому" рівні суспільство шукає способів пристойного існування.
 
Демократія розпочала поступ знизу ..