На втіху мавпі, що сидить на горбі, дві отари лохів котрий рік гнівно мекають одна на одну, марно сподіваючись виграти свою, єдино справедливу мовно-історичну позицію. Кожна з них не припускає, що інша сторона також має справедливі аргументи. Українська мавпа-верхівка має два обличчя, які ніби ворогують між собою, а насправді разом дерибанять країну, внаглу обкрадають нас, наших дітей і онуків.
Верхівка не настільки тупа, щоби не розуміти: політична нація, дві половини якоі нацьковані одна на одну, на очах стає  непродуктивною. Яловий народ не здатен до загального духовного підйому, до масштабного позитиву. Бо негатив однієї сторони легко топить найліпший проект супротивника: тільки тому, що він чужий.  А соціально-економічний ривок, який неможливо здійснити без ЗАГАЛЬНОукраїнської згоди, потрібен країні, щоби долучитися до європейського потягу. Він на очах прискорює ходу до високотехнологічного майбутнього, і ще трохи – Україні не залишиться сподівань і   за 20 років стати нормальною європейською країною. Тобто, країною із соціально-економічним рівнем, який забезпечує хай би мінімально-європейський рівень гідності особи і  добробуту населення,.    
Протягом шести останніх років нас навмисно зганяють з торного шляху на манівці, до маргінесу, «розводячи» брехнею про європейські перспективи. Багатомільйонну людську спільноту безупину розбивають, мов отару, на два ворогуючі гурти лохів. І сьогодні мавпа нас дроче*, як хоче. Та ще й сміється, коли на вулицях і біля телевізорів палає багаття етнічної ненависті, яке регулярно роздмухують її бойові півні під виглядом числених телешоу.
На жаль, злочинне маніпулювання дитячою свідомістю пострадянського електорату поки що не карається позбавленням волі. Але за усвідомлений курс політиканів на маргіналізацію нації верхівку вже сьогодні можна звинуватити у державній зраді: адже її дії прямо суперечать Конституції обох зразків: і 1996р., і 2004р.
Слабка і розпорошена інтелектуальна еліта не спромоглася здолати виклик маніпуляторів. Поодинокі заклики до компромісу, як єдино можливого вирішення проблеми, обидві боки єдиної верхівки нещадно душать всіма медійними засобами. Чи доводилося вам бачити потужну медіа-підтримку хоча би однієї ініціативи про започаткування процесу мовного компромісу? А ось могутні хвилі «захисту» російської/української мови справно котяться ефірами одна за одною.
Насправді за мирним словом «захист» у більшості випадків криється напад на позиції опонентів. Ці масовані напади підживлюють страх людини втратити ідентичність: дійсну чи уявну, зараз не має значення. Цей страх не має реального підгрунтя, а вноситься в розпалене телевізором уявлення лохотрату. Цинічна маніпуляція натовпом підтримує уявну загрозу ключовій людській цінності (ідентичність), відмовитися від якої добровільно не здатна жодна особа.
Насправді, в житті, людям з обох боків штучної барикади проблеми мови та історії – у другому десятку. Опитування громадської думки в Україні стабільно визначають дійсне місце мовно-історичної проблематики лише після безпеки, добробуту, справедливості, стабільності, прав людини, рівності перед законом, свободи, духовності,  взаємодопомоги...
Якраз названі потреби можна задовольнити з перемогою креативістів – внаслідок оздоровлення держави і модернізації країни http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/7166/user_id/8587.phtml Адже, тільки вигнання мавпи і створення Нової Держави може зупинити крадіїв нашої власності, оптимізувати оподаткування і вивести з тіні напівлегальний бізнес. Наслідком придушення корупції, стабільності законодавства і прозорості влади стане сприятливий інвестиційний клімат, що приверне солідні капітали до України. Друге джерело добробуту: кардинальне підвищення якості управлінських рішень внаслідок запровадження модерної ситеми управління і підключення масового інтелекту до їх вироблення. Третє, а може, й перше – ефект вивільнення  здібностей громадян, які отримають перспективу особистого розвитку,  що випливає із справедливих і рівних умов доступу до освіти і кар’єрного зростання: ефект Української мрії.  
«Ми – не лохи» - вважають креативісти Сходу й Заходу, спілкуючись обома мовами: кому якою зручніше. Бо етнічний росіянин, що живе в Україні, чудово розуміє етнічного українця і навпаки. Цього факту досить для спільної роботи: вироблення і реалізації Великого проекту. Адже, оновлення України, за яке береться креативний клас, може здійснитися лише на загальноукраїнській громадянській (тобто, позапартійній і позаетнічній) основі.
Креативісти – дуже строката компанія за визначенням. Кого тільки серед них немає: науковці, IT-ишники, менеджери, юристи, викладачі, підприємці, літератори, студенти… А ось дурнів – малувато. І розумні обрали цілком логічну формулу співпраці: "У нас різні політичні уподобання. Ми розмовляємо різними мовами. Але Україна у нас одна."
Мавпа з двома обличчями дістала всіх «маленьких» українців незалежно від  ідеологічних переконань: соціалістів і лібералів, націоналістів і комуністів, атеїстів і віруючих. Маючи спільного блокіратора їхнього майбутнього, чи ж не логічно їм усім домовитись про головні засади Нової держави, і разом усунути джерело національної небезпеки? http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/7204/user_id/8587.phtml А вже потім, в умовах свободи і дійсної демократії, повернутися до з’ясування суперечностей.
Позиція креативістів у мовно-історичному конфлікті враховує, зокрема, і суто прагматичне розуміння очевидної істини: повної перемоги у штучно розпаленому протистоянні не здатна отримати ні одна із сторін. Бо прихильники протилежних позицій рахуються на мільйони, і жоден не готовий відмовитися від власної ідентичності.
До публічних дискусій повернемося після Перемоги, а поки що хай попрацюють фахівці. Ми ж, тим часом, напрацюємо толерантність у спілкуванні, відключимо іноземні джерела розбрату, знайдемо механізм спокійного діалогу. І по ходу спільної роботи з Оновлення країни краще пізнаємо один одного. Бо страх грунтується на недовірі, а недовіра випливає з необізнаності. Познайомимося в спільній роботі – отоді і можна народити компроміс, що буде грунтуватися на визнанні справедливих аргументів у обох сторін. А зараз всі емоційні та інтелектуальні ресурси – на Великий проект.
Відмова від пошуку компромісу поки що дозволяє мавпі утримуватися нагорі. Адже на загострення протистояння працюють не тільки фанатики і провокатори з обох поляризованих сил, а й найвищі державні посадовці. Вчорашня влада, апелюючи до історичної справедливості, прискорювала українізацію своїх російськомовних громадян, не гребуючи примітивно-примусовими методами. Нова влада, апелюючи до прав людини, такими ж силовими методами минулого століття  тягне ковдру назад і ще далі.
Лицемірний привід висувають обидва обличчя мавпи: виконую передвиборні обіцянки. Приховують головне: вони самі роздмухують вогнище штучного протистояння. Спочатку роздрочену юрбу приманують морковкою принципово нездійсненної передвиборної обманки: у мовному питанні ми переможемо цих західняків/східняків. Потім – виконують спровоковані ними самими обіцянки, додаючи мастила у вогонь.
Схоже, наші політикани готові ліпше розірвати Україну, ніж випустити з рук владне корито. Чи не прийшла пора нам, посполитим, прикластися ломакою  по цих числених жадібних руках?  
Бо нам тут жити, і хто це зробить, як не ми?
Олександр Тертичний  
……………………………
* росіянам див. тлумачний словник української.