для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Український політичний вінегрет


Український політичний вінегрет
Останнім часом активізувалась телевізійна політична реклама.
Навіть на колись улюбленому каналі «24» - цілими блоками суне, партія за партією.
В очах рябить від кольорів партійних стягів, у вухах лящить від закликів.
 
І таке складається враження – вінегрету. Кольорового політичного вінегрету.
 
Кулінар з мене ніякий. Але про вінегрет написати можу. Особливо, коли попередньо зазирнути в книгу рецептів.
 
Вінегрет (від фр. vinaigre - винний оцет, фр. vinaigrette - соус з оцту, солі і маслинової олії) — популярна українська страва із суміші різноманітних сирих та відварених овочів: картоплі, буряка, квашеної капусти, солоних огірків, моркви, квасолі, цибулі, приправ, яка заправляється оцтом, олією. Подається на закуску холодною. Основний інгредиєнт, без якого вінегрету не буває, - буряк.
 
Наразі основа українського вінегрету - беззаперечно, Партія регіонів. Оскільки, дивись вище, -без буряка вінегрету не буває.
І насправді, що може бути простішим і дешевшим за цей дуже корисний овоч? Його й рекламувати не треба, хоча рекламують. І дуже часто й набридливо.
 
Мовляв, помаранчева влада залишила по собі зруйновану країну, зруйновану промисловість, безробіття. Ще й високі ціни сьогодення.
І жахливий відеоряд – спочатку будівлі Президентської адміністрації, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, а далі – сльози душать... трагічні світлини різних років, починаючи з донбаських пейзажів та натюрмортів початку 90-их.
 
Я, м*яко кажучи, не в захваті від попередньої влади, але якихось особливих руйнувань в країні не помітив – депутати такі ж гладкі і добре вдягнені; олігархи не розорені; Чечетов роботи не втратив, навіть пішов на підвищення, хоча й не став розумнішим.
 
А в рекламі вже інший мотив: «Але стабільність, забезпечена нинішнім урядом, дає нам надію!»
 
І зразу ж чудові картинки процвітання – Азаров із якимись запопадливими керівниками перерізує якусь стрічку-пуповину чогось новоспорудженого чи достроково недоношеного (як ото київський квазішвидкісний трамвай); щасливий верстатник обробляє щось велике залізне чи сталеве; усміхнені пролетарі в помаранчових жилетах тримають на плечах якісь чудернацькі палиці – чи то ключі для закручування гайок на рейках, чи то дрючки, аби відганяти зловмисників із ворожих партій від тих гайок.
 
І наостанок – схема владної піраміди з жахаючими стрілками донизу і, власне, заклик – голосуй за Партію регіонів – партію, що будує!
 
Так що будуємо вінегрет в основному з буряка.
 
Потім додамо картоплі.
На цю роль просто напрошується Народна партія, бо що у нас є більш народне, аніж картопля?
 
З цими все ясно – країні потрібен нормальний Литвин, то ж «Обери нормальних!».
 
До ненормальних, вочевидь, опоненти відносять партію «Батьківщина».
Враховуючи партійні кольори, надамо їй роль квасолі.
І зважимо на те, що той же буряк не дуже вітає присутність квасолі у вінегреті . Тому, як написано в деяких рецептах, якщо буряк окремо заправити олією, то при змішуванні з ним «картопля і квасоля злегка зафарбовуються і стають рожевими».
 
Так і є! Бачили в їстивному вінегреті, бачимо, починаючи з березня, і в політичному.
 
Що там далі? Морква?
Морква – це про Компартію. Адже саме морква, за тими ж рецептами, навіть при змішуванні залишається жовтою.
Взагалі то комуністичній моркві належить бути червоною, або жовто-гарячою, але такі вже в Україні комуністи – жовті.
Проте роль свою виконують – кольору вінегрету надають.
 
Тепер про сильний овоч.
Сподіваюсь, не станете сперечатися - це солоний огірок.
Твердий, хрумкий... одним словом - огірок-Тігіпок.  
 
Що залишилося для повноти картини?
 
Цибуля. Або зелена, або ріпчаста.
Хто, як не «Свобода» Тягнибока?
Націю виховує, фітонциди випаровує, клятих жидів-москалів лякає – аж до сліз!
 
Наостанок – горошку потрошку.
Зелененький, кругленький.
Мовби яценюківський Фронт змін.
«Не здався Я!» – каже з телевізору. А кому не здався – не каже. І навіщо здався – теж ні гу-гу.
Але -  такий вже рецепт вінегретівський – давайте і Яценюка докупи.
 
Ой, ледь не забув – ще квашена капуста.
Дуже, дуже необхідний харч - якщо з горілкою.
А у вінегреті – хто його знає?
Може, Азаров? Хоча той все більше із свіжої капусти спеціаліст.
 
А квашена, як подивишся, – щось таке розлоге, слизьке, білясте... Точно, як «Наша Україна», що колись була помаранчовою.
Але – рецепт є рецепт. Додамо - «Русифікації – стоп!»
 
Боже ж мій! Який «стоп»? Кому «стоп»? Чим «стоп»? Новоствореним Інститутом Ющенка імені Ющенка?
Ну добре, добре, - «стоп» то й «стоп». З овочами все.
 
Тепер, як радить той же рецепт, оцту, солі та олії.
Не хочу цим інгредієнтам надавати якогось символічного або сакрального змісту, але точно знаю - без олії в українській політиці нічого не робиться і робитися не може за визначенням.
 
Так, перемішали - і на стіл, народу, як кажуть (до речі – улюблений вислів Президента, коли він щось намагається цитувати або аргументувати!) – людям.
 
І насамкінець – невеличке застереження із тих таки кулінарних книжок:
«Вінегрет – блюдо, яке швидко псується. Навіть при вживанні вінегрета, що зберігався в холодильнику, на другий день можливі кишкові розлади».
 
Бачили очі, що купували - чи обирали?
Їжте, хоч повилазьте!
 
Смачного!
 

© ДСЛ [22.10.2010] | Переглядів: 13202

2 3 4 5
 Рейтинг: 45.2/82

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook