В неділю 17 жовтня в Європі відмічали Міжнародний день боротьби із бідністю. До цього дня був опублікований звіт Global Wealth 2010 швейцарського банку Credit Suisse. Вже й не дивно, що Україна в рейтингу зайняла передостаннє місце із 40 країн європейських держав.
 
Згідно даних звіту, середній розмір майна громадянина України складає 2 тисячі 700 доларів США, що тільки на 200 доларів перевищує найбіднішу країну у Європі – Молдову.
 
Разом з тим, у звіті відмічається, що за останнє десятиріччя у Молдові в середньому збільшили свої статки у 4 рази, а в Україні – лише в три. Тобто там розвиток був вищий, ніж в Україні.
 
За даними Credit Suisse, серед безпосередніх сусідів найбільш багатими виявились громадяни Польщі. Середній статок яких складає 28,6 тис. доларів, в Угорщині – 26,6 тис. дол. і Румунії – 12,4 тис.. Майно у Російській Федерації оцінили в сумі трохи більше 10 тис. доларів, що в 6 разів більше 2000 року, а білорусів – 6 тисяч, що більше майже в три рази.
 
Цей день відмітив також Президент України Янукович В.Ф. у своєму зверненні. За його словами боротьба із бідністю є одним із пріоритетних напрямів проведення економічних реформ.
 
Як повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на Прес-службу Президента: «Незважаючи на досягнення людства у сфері підвищення добробуту населення, бідність і в XXI столітті залишається глобальною проблемою, йдеться у зверненні. З метою її розв'язання Європейський Союз офіційно проголосив 2010 рік Європейським роком боротьби з бідністю та соціальною ізольованістю.
Це є одним із пріоритетних напрямів здійснення економічних реформ в Україні - державі, яка поставила за мету впровадження європейських стандартів життя громадян. Саме на цьому, зазначає Президент України, я наголошував під час Саміту в рамках 65-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка відбулася у вересні 2010 року, запевнивши міжнародну громадськість у виконанні взятих Україною зобов'язань стосовно досягнення до 2015 року Цілей Розвитку Тисячоліття, однією з яких є подолання бідності. Ініційована мною Програма економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" передбачає широкий спектр проведення системних реформ, спрямованих на створення сучасної потужної економіки і забезпечення високого рівня життя людей».
 
Читаючи такі рядки мені пригадалась якраз десятилітньої давності програма кандидата на посаду Президента України О.М. Ткаченка в 1999 р. «Про концепцію національної програми відродження України та заходи щодо організації її здійснення».
 
От вона в мене у руках. Якщо читати, то з розумінням можна все сприймати. Що можна тут заперечити: «Якщо зараз дружно всім товариством не піднятися проти безладдя, то в недалекому майбутньому наших дітей та онуків очікує гірка доля животіння у відсталій країні, на задвірках світового співтовариства».
 
Можна далі дивитися ту концепцію розвитку і жодних заперечень не буде виникати. Багато показників наводиться за всіма сторонами життя громадян і держави. Можна тільки кілька привести для наочності. От скажімо у програмі відмічається, що першою ознакою позитивних змін у сімейному бюджеті стане те, що частка витрат на продовольство знизиться з 72 відсотків у 1998 році до 42 % у 2002-му і 33 % у 2005 році. Чудово. В кого підніметься голос заперечити. Але ж статистика нам говорить, що і тепер затрати становлять вище 50 %. А хіба всі ці роки О.М. Ткаченко не був при владі?
 
Але відповідь на це дав сам Ткаченко. Коли в тому 1999 р. в рамках передвиборчих перегонів, перебуваючи в одному із регіонів України, місцевий кореспондент поставив запитання: «У Вас чудова програма розвитку, але який механізм Ви бачите у її реалізації». На що прозвучала відповідь: «Раз я говорю, то я знаю». Але от біда наша і полягає в тому, що наші керманичі і не знають тих механізмів зміни ситуації на кращий стан.
 
Так само у зверненні Януковича В.Ф. звучать красиві лозунги про: «Нами започатковано низку національних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких сприятиме поліпшенню добробуту українських громадян. Нині поетапно зростають розміри прожиткового мінімуму, заробітної плати, пенсії та соціальних виплат. Підготовлено законодавчі пропозиції з підвищення допомоги матерям при народженні дитини та дітям із малозабезпечених сімей. Як Глава держави, я постійно здійснюватиму контроль за неухильним виконанням намічених завдань щодо активізації боротьби з бідністю, станом дотримання державних соціальних гарантій та норм Конституції України».
 
Зростання заробітної плати залишається актуальною проблемою при виході економіки України із кризи, оскільки воно стимулює платоспроможний попит і розвиток внутрішнього ринку і, як наслідок, економічне зростання. Організаційно-економічні засади формування заробітної плати як ціни на робочу силу визначають необхідність відмітити її динаміку у взаємозв'язку з мінімальними соціальними стандартами, з виплатами соціального характеру та іншими доходами у структурі доходів домашнього господарства.
 
Регулювання мінімальних соціальних стандартів в Україні у сучасних умовах залишається функцією держави. В Україні спостерігається також значний розрив між доходами найбагатших і найбідніших верств населення. Відповідно до світових стандартів критично небезпечним у соціальному плані є 7-10-кратний розрив між доходами граничних децильних груп.
 
За даними податкової статистики, доходи 10 % високооплачуваних працівників у багато десятків разів перевищують доходи 10 % низькооплачуваних. Поглиблення соціальної нерівності в суспільстві матиме негативні наслідки для розвитку економіки, що загострюватимуться з активізацією глобалізаційних процесів. Нерівномірний розподіл доходів заважає нормальному функціонуванню економіки, а соціальна нерівність породжує нестабільність у суспільстві.
 
Доходи у формі заробітної плати разом із доходами від підприємницької діяльності і продажу населенням сільськогосподарської продукції у структурі загальних доходів домашнього господарства у 2008 році займали близько 60 %, у структурі грошових — 68 %. Споживчі сукупні витрати становили в середньому для домогосподарства 90 % (у тому числі 52 % — витрати на продовольчі товари, 22 % — непродовольчі товари, 14 % — на послуги: із них на оплату житлово-комунальних —10,9 %) загальних доходів.
 
Номінальна мінімальна зарплата працівників зростала таким чином:
за 2005 р. із 262 грн у січні до 332 грн з 01 грудня, або на 127%;
за 2006 р. із 350 грн у січні до 400 грн у грудні, або на 114 %;
за 2007 р. із 400 грн у січні до 460 грн у грудні, або на 115 %;
за 2008 р. із 515 грн у січні до 605 грн у грудні, або на 117%;
за 2009 р. із 605 гпн у січні до 744 грн у грудні, або 123 %;
за 2010 р. із 869 грн у січні до 922 грн у грудні, або на 106 %.
 
Таким чином, за ці роки в середньому мінімальна зарплата зросла із 262 грн у січні 2005 р. до 907 грн у жовтні цього року. Це становить 346 %, більше , ніж у три рази.
 
Але середньомісячна заробітна плата в Україні, незважаючи на її ріст, водночас суттєво не впливала на зниження бідності в Україні. Доходи у формі оплати праці, пенсій, що залежать від соціальних нарахувань на фонд заробітної плати, і доходів із інших джерел, включаючи легальні, напівлегальні, частково тіньові доходи і доходи від переказів українських мігрантів, забезпечують у домашніх господарствах загальний дохід в середньому на особу трохи вищий за 1,5-1,8 прожиткового мінімуму на особу.
 
Якщо фонд заробітної плати в середньому за місяць у 2001 2006, за даними ДПА, розподілити між децильними групами за чисельністю працівників, то структура його розподілу характеризується, що 44 - 52 % фонду заробітної плати акумулювалися у 10-й децильній групі, тобто 1,9-1,96 млн працівників отримували такі ж доходи у формі заробітної плати, як решта 90% зайнятих. Співвідношення між фондом заробітної плат 10 і 1-ої децильних груп зросло з 92 разів у 2001 році до 178 разів 2006, що свідчить про те, що низькооплачувані працівники при зростанні мінімальної зарплати залишаються біднішими порівняно з високооплачуваними, доходи яких зростають інтенсивніше.
 
Причиною протиріч в оплаті праці є значна міжгалузева і внутрігалузева диференціація, зокрема, висока оплата праці у державному управлінні, фінансовій сфері експортно орієнтованих ресурсних галузях і низька оплата праці зайнятих у соціальній сфері, виробничих галузях, що при низькому рівні доходів населення зорієнтовані на споживчий ринок.
 
У 2005-2008 заробітну плату, нижчу за середню, отримували близько 70 % всіх працівників. Медіанна заробітна плата, від величини якої нижчу і вищу заробітну плату отримувало 50 % працівників залишалася нижчою за середню і знаходилася у межах від 1,6 до 2 -х прожиткових мінімумів для працездатного. Вона дорівнювала у грудні 2007 року 1155 грн., 2008 — 1323, у 2009 — 1657 грн на місяць Порівняно з Україною медіанна заробітна плата у високорозвинених країнах переважно вища за середню, що є ознакою як вищої оплати праці для більшості працюючих, так й належності їх до середньою класу. Порушення цього співвідношення для України означає, що мінімальна зарплата не виконує свою зарплато організуючу функцію щодо формуванні більшості високооплачуваних працівників серед середньо оплачуваних.
 
Наведені вище дані характеристики стану справ у нашій державі, зобов’язують нашу владу задіяти ряд невідкладних заходів у реформуванні трудових відносин, в першу чергу у справедливому розподілі фонду зарплати. А потім, звичайно, модернізувати технології на виведення їх до кращих світових стандартів і підвищення продуктивності праці.