для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Т Е С Т


Т Е С Т
Лакмус - рослинний барвник, що його вимивають із деяких лишайників; у кислому середовищі набуває червоного кольору, а в лужному - синього; використовується як кислотно-основний індикатор.
 

 
Це стаття-тест.
 
Тест, звернений до серця кожної людини, яка знайде в собі мужність пройти його до кінця, які б страхітливі і важкі для себе речі у ньому не відкрила. А потім замружте на мить, на хвилину очі і почекайте. Почекайте на перший порух своєї душі - яким афектом, пристрастю чи почуттям ваша душа відгукнеться? Ваше серце вас не обмане – саме воно підкаже вам, чи українцем ви є, а чи тільки вдаєте належність до української нації, народу та його долі.
 
Зібрані в єдиний текст матеріали базуються на реальних подіях, вказані документальні джерела для історичних довідок - це добре знані ще від початку 90-х років дані, верифіковані й підтверджені матеріальними доказами. Правда, як виявилося, добре знані вони лише на західних теренах нашої Батьківщини, а в центрі, на сході та півдні або зовсім невідомі, або замовчувані і старанно забуті «у зв’язку зі змінами політичної ситуації в країні”.
 
В основу тесту лягла серпнева стаття добре відомого на ДД автора і коментарі під нею. Я перепрошую у колег за неприємне звучання моєї оцінки, винесеної авторові за його вікопомний труд. Але зазначу, що вибачення я прошу лише у колег. Самому автору я повторю свою  оцінку і десять і сто разів. Але і десять і сто разів добавлю до цієї оцінки свою щиру подяку, бо його стаття спрацювала, як лакмусовий папірець.
 
Я не висловила своє відношення до статті в коментах під нею, бо просто не читала її, а коли ж мені подзвонили знайомі із проханням роз'яснити, що такого смішного автор знайшов у трагедії свого (?) народу, обговорення під статтею вже добігло кінця.
 
Потім були десятки сторінок спогадів. І чим більше свідчень очевидців я знаходила, тим ясніше відкривалася переді мною моторошна прірва нестями, у якій перебуває наше суспільство. В якій перебувала я сама.
 
Для означення ситуації, що мала місце на західних українських землях після їх включення до складу новітньої російської імперії, я дотепер користувалася словом "спротив".  Спогади очевидців і учасників тих подій, їхні обличчя на світлинах поступово привели мене до усвідомлення, що це була  НАРОДНА  ВІЙНА.
 
Я хочу, щоб і ви слідом за мною пройшли моїм шляхом і відповіли самим собі – хто ви є на цій українській землі.
 
_________________________________________________________________________
 

Особенно, коль припомнить, что на доброй трети Украины казацкий род перевели под корень. Как раз там, где казаки казаковали, и героически дуван дуванили – нынче и на языке украинском никто двух слов связать не может, за редким исключением.
 
И дива в том никакого – в старобывшие времена выводители корней и родов, сиречь агрономы, свое дело знали. Таких же хитрых дядек собрали, посадили на телеги, переправили на ближайшую железнодорожную станцию – и, айда в Сибирь. Дядьки не сопротивлялись, на ум не пришло. Никто не вернулся, передохнув от холода и бескормицы, и рассуждения о непереводимости рода также в подспорье не пригодились. Сколько этих хитрецов было – не пересчитать!
 
Наверняка, поддавшись исконно славянскому фатализму, дядьки рассудили так, – Ладно, нас-то изведут к псам, а вот роду, согласно дедовской мудрости конца не будет. Измыслив для своей трусости и нерешительности такое вот удивительное оправдание, собрали они пожитки (те, что агрономы им позволили) и подались удобрять собой и родом вечную мерзлоту.
 
<...>
 
По нынешним временам Сибирь свою актуальность, в смысле объекта унаваживания толстопузыми дядьками, утеряла вовсе.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353.phtml

_____________________________________________________________________________
 
- выбирая между эпитетами "отвратительный", "тошнотворный" и "мерзкий",
тут вы, батенька, "не в ту степь"... не кокетничайте... это не о вас.  А в остальном - класс!
 
- Здорово!

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353.phtml
_____________________________________________________________________________
 
...після капітуляції Німеччини в травні 1945 р. радянський режим зміг організувати систематичні й широкі заходи, спрямовані на знищення УПА.
 
У 1945— 1946 рр. його війська (що переважно складалися з військ МВС і НКВС, оскільки в регулярних частинах Червоної армії було багато українців, які не бажали воювати проти УПА) організували блокаду й прочісування величезних територій Волині та передгір'їв Карпат, де зосереджувалися партизани.
 
Щоб залякати західноукраїнське населення й позбавити УПА підтримки народу, НКВС застосував цілий ряд жорстоких тактичних заходів. Він виселяв людей із районів розташування баз УПА, депортуючи до Сибіру сім'ю кожного, хто був пов'язаний з опором, і навіть цілі села.
 
За підрахунками, між 1946 та 1949 рр. було заслано близько 500 тис. західних українців. Майже в кожному селі діяли «стукачі». Щоб дискредитувати партизанів, загони НКВС перевдягалися у форму УПА й грабували, ґвалтували та мордували українських селян.
 
http://www.br.com.ua/referats/World_history/11467-2.html
 
_____________________________________________________________________________

- ..., я уже писал, что Вы нашли свой стиль.
Хочу отметить, что он оттачивается - и это хорошо.
Только, ради Бога, перепроверяйте текст, чтобы глаз не цеплялся за неточности!
 
- Спасибо, уважаемый коллега!

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353.phtml
_____________________________________________________________________________
 
На початку 1945 р. НКВС УРСР провів в сільській місцевості західних областей облік населення віком від 15 років.
 
Відповідною інструкцією рекомендувалося "точно встановити, де знаходиться той чи інший громадянин чи громадянка. Родичів тих осіб, точне місцезнаходження яких не буде встановлене, попередити під розписку: якщо ці особи не з'являються до органів радянської влади, вони вважатимуться учасниками банд і до їх родичів будуть ужиті репресії, включно до арешту й виселення".
 
Ця акція виявилася ефективною. До 21 лютого 1945 р. в Тернопільській області було зареєстровано 486 тис. родин. Виявилося, що 1267 громадян перебувало на нелегальному становищі. 872 родини, з яких походили нелегали, були виселені у віддалені регіони СРСР.
 
http://cun.org.ua/ukr/content/view/1404/31/
_____________________________________________________________________________
 
- В рамках этого опуса ситуация несколько иная - Вашему рассмотрению предоставлено подражание одному очень известному русскому литератору 19-го века. Вчера днем коллега дал мне книжицу 1957 года издания "Стилистика художественной речи", которая написана А. И. Ефимовым. Там я наткнулся на раздел (должен заметить, что перед тем, как читать любую книгу, я её просматриваю, получая общее впечатление и делая выводы о необходимости её тщательного прочтения) посвященный стилистическим функциям пунктуационных знаков, где приводился анализ использования скобок одним из моих любимейших авторов. Под впечатлением от прочитанного и возник вечером-ночью этот текст. Поэтому - прошу строго не судить мой эксперимент!
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353.phtml
_____________________________________________________________________________
 
За свідченням очевидців, перша організована хвиля опору у сталінських концтаборах  почалася саме від моменту прибуття туди повстанців: "Для всього цього руху вони всюди зробили дуже багато, та й вони зрушили віз. Дубівський етап привіз до нас бацилу бунту. Молоді, сильні хлопці, взяті просто з партизанської стежки, вони ... роздивилися, жахнулися цією сплячкою рабства – і потягнулися до ножа" (А.Солженицын: Архипелаг ГУЛАГ).
 
Результатом хвилі масових бунтів, що прокотилася таборами Сибіру та Середньої Азії, стало пом'якшення режиму, припинення терору карних злочинців проти політичних в'язнів, міжнародний розголос, а також пробудження людської гідності у затероризованих режимом "зеків".
 
http://www.referaty.pp.ua/abstracts/ua/history-of-ukraine/history-of-ukraine_10683.php
 
_____________________________________________________________________________

- ..., не пунктуация, нет!
Скажите – произвол?  - скажете...
хамьё на светлого царя лай возводят - возводит
гривениками - гривенниками
труизмов - трюизмов
все сводиться к бессмысленным фразам - сводится...
Поверьте, не мелочности ради, но токмо из уважения к вашим текстам.

 
- Большое спасибо, правку внёс!
Скажите, а Вы узнали автора, которого я пытаюсь копировать?

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353.phtml
_____________________________________________________________________________
 
Ще одного разу кримінальний блатняк налаштовували проти євреїв, навіть погроми готували. І тут Василь Підгородецький, один із найавторитетніших бандерівців, підійшов до кримінальника Рудіка Афоніна і попередив: якщо зачепите, то будемо з вами розбиратися. Упівці фізично були вже не ті, що колись, коли в ГУЛАГу змусили кримінальників себе боятися. Але давній авторитет спрацював. До речі, Підгородецький відсидів навіть не 25 років, а 32 — за участь у табірному повстанні.
 
Якось євреї на день заснування Ізраїлю влаштували спеціальне чаювання. Там багато хто говорив. Але я запам’ятав тост упівця Василя Піруса. Він був високий красивий чоловік. Сказав приблизно таке: ”Вітаю моїх єврейських братів з національним святом. Я щасливий, що у вас є батьківщина і ви повернетеся на ту батьківщину. І я не сумніваюся, що зможу запросити вас на наше українське свято незалежності”.
 
Він радів за євреїв і мріяв про незалежну Україну. Це був 1973 рік. Виглядало з його боку як божевілля. Усе ж таки його мрія здійснилася. Правда, сьогоднішня Україна не зовсім така, якою він хотів її бачити. Василь Пірус відсидів 25 років, його дочекалася дружина і виростила йому двох синів.
 
Не забуваю тих часів. Бо так сьогодні жити легше.
 
”Із бандерівцями ми їли на одній тумбочці”
Психіатр Семен Глузман сидів у радянських таборах.
 
http://gazeta.ua/index.php?id=316549
_____________________________________________________________________________

- ..., хорошо пишете!
Только вот с переселенцами вы, НМД, не совсем справедливо обошлись. Они, "агрономы" эти, профессионально ставили перед выбором: "или сопротивляйся и погибай или садись и едь, куда везут!" Ну, люди обычно выбирают надежду ..
 
- А бандерівці вибрали боротьбу! І за це їх Табачники -  потомки "агрономів" так люто ненавидять дотепер!  А ми що? Сидимо, триндимо і надіємось... Ну-ну

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353.phtml
_____________________________________________________________________________
 
Кремль розгорнув в західних областях України безпрецедентну за масштабами і залученими силами акцію, що одержала назву "великої блокади". На території західних областей у січні — квітні 1946 р. було розміщено понад 3500 гарнізонів регулярних військ, не рахуючи завжди присутні війська НКВС, а також 3593 гарнізони, сформовані з винищувальних батальйонів.
 
Цими силами владі вдалося заблокувати всі села і перекрити доступ до них повстанців. Останні пережили надзвичайно важку зиму, ведучи виснажливі бої з переслідувачами. Однак "велика блокада" не зламала їх.
 
http://cun.org.ua/ukr/content/view/1404/31/
_____________________________________________________________________________
 
- На відміну від тих селян бандерывці були зорганізовані.
 
- Ким? Німцями, американцями - як це нам совєтська пропоганда вбивала в голову?
Це партизанські загони починались із присланого НКВД-шного загону.
Чи якраз тими "розумниками", які розуміли, що без боротьби нема України? Які замість легкого шляху окатоличення вибирали Україну? Не боялись/не встидались  вдягати вишиванки?

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Радянські пропагандисти не могли знайти раціонального пояснення поведінці людей, які під час "великої блокади" були ізольовані від сіл і сиділи у неопалюваних схронах без руху, тому що сніг видавав сліди спостерігачам з літаків, що баражували над зимовим лісом”.
Що давало їм силу для боротьби у подібних умовах? Є таке свідчення дружини Романа  Шухевича: "У сорок п'ятому перед арештом я бачилась з Романом. То було під цвинтарем Личаківським у Львові. І кажу: "Слухай, та ви нічого не маєте. Ви без машин, без нічого, та вони вас всіх вистріляють, вилапають". Він каже: "Ти знаєш, як я тебе люблю. Але Україну — більше як тебе".
http://cun.org.ua/ukr/content/view/1404/31/
 
_____________________________________________________________________________
- Виникло питання: "До чого цей опус?".
Виявляється (автор повідомив) - повправлятись в стилістиці...
Принагідно плюнув в невинно загублених...
..., давно переглядали х/ф "Дзеркало для героя". Рекомендую.
Тільки через цей плювок - 2.
ПС. На вашому місці я б вибачився перед пам'яттю тих людей.

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Збереглися численні свідчення, особливо мемуарного характеру, про способи нищення людей під час відступу радянської влади у львівських та інших тюрмах Галичини.
 
В'язнів розстрілювали в тюремних камерах, подвір'ях тюрем, у різних урочищах за межами міст, над шурфами шахт і т. ін.
 
Пізніше, відразу після вступу німців та за наслідками ексгумації захоронень у 1990-х роках, матеріали про це друкували газети "Українські щоденні вісті" (Львів), "Вільне слово" (Дрогобич), "Вісті", 'Тризуб" (Чортків) та інші, а з кінця 80-х років - газета товариства "Меморіал" "Поклик сумління".
 
Ось деякі повідомлення, опубліковані в "Поклику сумління" в 1991 р.
 
В подвір'ї Стрийської спецшколи виявлено захоронення в'язнів. За три дні витягнуто 250 жертв.
 
У салінах Добромильського сільзаводу. де відбувалися розстріли 24-25 червня 1941 р., виявлено трупи на глибині 50 м.
 
У Станіславі НКВС розстріляло 1500 осіб. У тюрмі мали спеціальну залу тортур. У залі знаряддя тортур: щипці, кліщі, молотки, корсети з набитими цвяхами [...], електрокрісло, електролампки, що поражали зір і голову; великі жертви були в Стинії (три пивниці трупів) і т. д.
 
http://www.mankurty.com/Makarchuk.html
 
_____________________________________________________________________________

- Классно!!! Пятерка - это как-то даже мелко...
И вроде всё уже поправили до меня.

 
- Это я не своими усилиями, N подсказал. А так-то я же безграмотный...ну, ты в курсе.
 
- *строго* не безграмотный, а с леностию неуспевающий в овладевании грамматической премудростию всяческой (блин, это заразно)  
Пассаж с бюстом супруги шедеврален, порвал в мелкие тряпочки.

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Я не встигла ніяк допомогти повстанцям. Вчилася на курсах зв’язкових, але батько узнав і заборонив. Сказав: "Ми вдвох з твоїм братом боремось, нехай хоч одна дитина доживе і побачить вільну Україну". Так і сталося... Брата, Романа Завербного, поранили під Львовом, і він застрелився, щоб не потрапити в полон. Ми дізналися про його загибель по БіБіСі. Батько отримав 25 років таборів, з них 15 відсидів. В нашому сільському музеї (с.Миклашів Львівської області) зараз зберігаються фотографії батька і брата. І написано: "Перші патріоти нашого села".
 
Мене арештували у 1948 році - за те, що не донесла на батька. Дали сім років, бо була ще неповнолітня, а мамі дали десять. Відбувала в Комі у таборі суворого режиму – два листи на рік. Маю номер на плечах – П488. Кричали: "П488, подтянись, шире шаг!". Імені не було.
 
Познайомилася з чоловіком, коли розвантажували ліс. Хлопці за проволокою будували бараки. Заговорили зуби конвою, і полетіли нам записки. І мені падає під ноги записка: "Дівчині у львівському кожушку". А я перед тим казала дівчатам після роботи, що піду заміж тільки за східняка з голубими очима, високого і кучерявого. Так все і сталося. Піднімаю записку – східняк пише. Потім звільнилася з тюрми і ще п’ять років чекала майбутнього чоловіка. Він 12 років відсидів. А потім зустрілися, і дай Бог всім так! Маємо двох дочок.
 
http://bilozerska.livejournal.com/139633.html
 
_____________________________________________________________________________
 
- Скажите, а Вы узнали автора, которого я пытаюсь копировать?
 
- ..., ощущение такое, что Вы хотите - или у Вас само собой получается, что дороже - совместить стиль Салтыкова Михаила нашего Евграфовича с джойсовским принципом потока сознания.
 
- Скорее с апдайковским, но выходит пока не шибко... Штараюсь.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Осінню 1944 р. до моєї батьківської хати завітали повстанці. Запропонували мені іти в українську повстанську армію. Мати не була проти. Це було добровільно, без усякого утиску.
 
Повстанці призначили день і місце сходу біля Павла Орининого під самим лісом.
Тієї ж днини я з товаришем Миколою Коцораком пішли на зібрання в УПА. З того  часу почалося моє повстанське життя.
 
Спочатку у нас був вишкіл, який тривав 6 тижнів. Запам’ятався він мені на все життя. Вишкіл був суворим, дисциплінованим з чітким виконанням розпорядку дня. Починався день з “ранньої зорі”. Підйом, молитва, фізична зарядка, бігом до потічка вмиватися, сніданок і заняття.
 
Вчили нас стріляти. Давали уроки історії, пісень і іншої військової муштри.
 
Після вишколу на Різдвяні свята 1945 року с. Космачі біля церкви складали присягу на вірність Україні.
 
http://www.history.vn.ua/article1/1auwz.html
 
_____________________________________________________________________________
 
- В стиле крепнете. Потоки - дело такое, иногда в русле, иногда - разлив, но управлять ими    все же не мешает.
И присоединяюсь к N. Он далеко не все повыверил. Разберитесь, наконец, с  инфинитивами.  Свой текст ведь тоже уважать надо, не только чужие.

 
- Обязательно.
Ежели ничего не поможет, прибегну к бейсбольной бите, по методу нынешнего Кабмина
.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
У селі Космачі був мій перший бій з москалями. Під Рунком стояла моя чота з цілим куренем “Скуби”. Були озброєні, різною зброєю. Мав, я австрійський Карабін “Манліхер”.
<...>
Крик, стрілянина, вгорі совіцькі літаки кружляють над нами і скидають листівки. З тексту запам’ятав: “Здавайтесь. Бандери, ви окружены”. Ніхто не здавався. У бою багато совітів загинуло. Нас, українських повстанців, дуже здивувала поведінка росіян, які своїх убитих затягали до гуцульських хат чи стаєнь і палили їх разом з своїми загиблими людьми.
 
Бій тягнувся до вечора. Вечором поступив приказ відступати назад. І ми пішли у сторону Ворохти.
http://www.history.vn.ua/article1/1auwz.html
 
_____________________________________________________________________________
 
- Скажите, а Вы узнали автора, которого я пытаюсь копировать?
 
- Стиль Ваш очень напоминает ... М.Е. Салтыкова-Щедрина
 

_____________________________________________________________________________
 
Бій під Гурба́ми — бій, що відбувся з 21 по 25 квітня 1944 року біля урочища Гурби на півдні Здолбунівського району між військами НКВС СРСР і силами УПА. Закінчився тактичною перемогою радянських військ та виходом з оточення українських повстанців.
 
Після бою переможці спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а жителів вивезли
 
У бою брали участь сили УПА-Північ складені з куренів Сторчана, Мамая, Дика, Докса, Довбенка, Бувалого, Андрія-Шума, Залізняка та сотні Ваньки.
 
Також до УПА приєдналося близько 500—1000 осіб з навколишніх сіл Гурби та Антонівці, що шукали захисту своїх сімей від більшовиків. Їх відправили вглиб лісу, доручивши їм допомагати пораненим та забирати їх з поля бою.
 
Проти повстанців НКВС кинуло 5 бригад солдатів і деякі частини Червоної Армії, які мали на озброєнні танки, артилерію, а за деякими даними і літаки. Разом їхня кількість становила близько 30 000 солдатів…
 
Опис бою під Гурбами було надруковано у газеті Крайового Осередку Пропаганди ОУН «На зміну» за липень 1950 року. В газеті детально описано бій, а також зазначено втрати обох сторін: «…в боях під Гурбами згинуло 80 повстанців, в тому числі 60 безсмертних сторчанівців. Большевицькі втрати начислюють понад 800 вбитими і багато ранених…».
 
Також, одним із головних повстанських документів, що збереглися до нашого часу є доповідь майора УПА Косенка. В доповіді вказується про 600 вбитих та 500 поранених більшовиків. Втрати самих постанців складають 80 осіб вбитими та 40 пораненими. У зведенні повстанського штабу використовуєтсья фраза "То були Крути, а це - Гурби...".
 
http://uk.wikipedia.org/wiki/Бій_під_Гурбами
 
_____________________________________________________________________________

- Ти ж розумієш, компліменти чоловікам говорити.....  Просто..все ок!   Один гріх, але великий. Ну немає в світі такої грошової одиниці  -  Г Р И В Н А , і в російській мові теж.

 
- Гри́вна (укр. гривня, ...) — валюта Украины. В прошлом — денежная единица Киевской Руси. Поскольку я пишу на русском, то перевожу всё.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
В червні 1945 р. на шлаху Козятин-Бердичів повстанські відділи протягом одного тижня тричі затримували поїзд і визволяли людей, яких вивозили до Сибіру.
 
12 липня 1945 р. сотня Вихора атакувала районний центр Солотвино. Обстріляно будинки МВС і МДБ.
 
18 липня 1945 р. сотня ім. Богуна організувала засідку на радянських прикордонників на шляху Кривотули-Гостів, у яку потрапило 49 чекістів. Після короткого бою вони розбіглися, залишивши 18 убитих.
 
3 серпня 1945 р. загін УПА зробив засідку між селами Верхнею і Гуменовим на відділ МДБ, який приїхав до с. Верхні з метою виселення селян. Кулеметним вогнем вбито 10 чекістів, 9 взято у полон.
 
25 листопада 1945 р. курінь під командуванням Чорного здійснив напад на райцентр Стинію біля Станіслава. В запеклому бою було розбито і знищено будинок МВС, тюрму, з якої звільнено всіх в'язнів, військкомат, залізничну станцію та раймолочарню.
 
http://lib.oun-upa.org.ua/kyryczuk/
 
________________________________________________________________________________________
 
- Скажите, а Вы узнали автора, которого я пытаюсь копировать?

- Оченно напоминает (страшно сказать!) самого Михал Евграфыча... Ну того, который Салтыков-Щедрин. Весьма и весьма! +5

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
— Скільки я лежав на снігу, не знаю. Коли опам’ятався, вже був зв’язаний отак, — показує. — Як клубок, переплетений шнуром.
Понад два тижні з полоненим ”працювали” начальники обласного КГБ полковник Сараєв і контррозвідки майор Фурманчук.
 
— Кожний день приходили агітувати. Кажуть: ми тебе знаємо, ти добрий солдат. Підеш із нами в полк, вибереш собі найкращих бійців. Поможеш нам добити підпілля. Пішлем тебе в Москву, в військову академію — будеш нашим великим чоловіком. Я, звичайно, згоди не дав.
 
Після цього почалися тортури.
 
— Часто били по гомілках шомполом, — показує. — Стук... Стук... ”Ну што, будєшь говоріть?” Мовчу. Стук... Стук... А це таке болюче місце. Вони знову: говоріть будєшь? Мовчу. Далі б’ють, поки не підніметься температура за 40 і не знепритомнієш. Єдиним порятунком були молитви до Бога. Я просив у думці: ”Господи, допоможи мені чесно вмерти”. Бо як тільки видаси одного, а той видасть другого, а той ще — та й піде...
 
1949-го Симчича засудили до 25 років таборів і 5 — ”поразки в правах”.
 
http://gazeta.ua/images/200806/080612162238_info.jpg
 
_____________________________________________________________________________
 
Ох, блин... Перешёл на 2-ю страницу, - а N меня опередил. Ну борзописцы, ну щелкопёры!!! Так бы и повбывав! Блестнуть интеллектом не дают... Пойду, пожалуй, напьюсь.
 
- В такую жару! Не делайте этого! Я в Одессу собираюсь, хочу по возможности со всеми пообщаться, а Вы...бухать...а-а-а-а!
 
- Ай-яй-яй!!!
Аполитично зто - нашелупенькаться при такой сложной метеорологической и внутриполитической обстановке!!!

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
— У посьолку Мяунджа, за 800 кілометрів від Магадану, була повна
сваволя блатних, — згадує. — Не працювали, били всіх, забирали пайки.
Симчич зорганізував групу, переважно з колишніх ”бандерівців”:
 
— П’ятдесятьом блатнякам поламали ребра серед білого дня, в зоні.
Адміністрація розвела ворогуючі групи по різних штрафних бараках. Але якось звела разом на роботі.
 
— Ми їх знову потовкли. Був уже тоді указ для лагерів: голова за голову, — уточнює. — То щоб не віддавати за якогось дурня добру голову, лишили їх трохи живими. Нас, вісьмох чоловік, за це 7 грудня 1953-го знову судили, мені додали ще 10 літ.
 
Симчич потрапив у табір особливого режиму в селищі Ізвєстковий. Там організував страйк, а в таборі в Широкому взяв участь у повстанні. За це восени 1955-го засудили ще на 5 років.
 
— Не було куди додавати, бо вже було 25, — каже. — Тому змінили режим: 5 літ ”критої” тюрми.
 
http://gazeta.ua/images/200806/080612162238_info.jpg
 
_____________________________________________________________________________
 
- Интересно написали – чувствуется веяние политической обстановки...
А относительно выселения зажиточных крестьян К. прав - ничего нельзя было сделать.
Акции готовились загодя, с оцеплением сёл и с крайней жестокостью, когда малейшее сопротивление подавлялось на месте – стреляли даже детей.
Так что выбора у них не было – или всем семейством сразу в могилу, или этапом в Сибирь с надеждой на выживание семьи...

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
1956-го вийшов указ Верховної Ради СРСР, за яким переглядали політичні справи. Але Симчича на волю випустили аж 1963-го, із забороною повертатися в Західну Україну. Він приїхав до Запоріжжя, де влаштувався на ”Запоріжсталь”.
 
— У цех ремонту мартенівських печей, — уточнює. — Пекельне місце.
 
— Ще Микита (Хрущов. — ”ГПУ”) підняв був кампанію, що ”ніхто не забутий, ніщо не забуте”. Справа про той бій під Космачем закрита не була. От про мене й згадали. У них ще був цілий ряд незакритих справ, тож пропонували взяти їх на себе і покаятися на відкритому процесі. Я відмовився. Ну, й пішов ще в табори на 17 років. Дружина ждала. Працювала на ”Дніпроспецсталі”, в електроцеху. Була в молодості комсоргом цеху.
 
— 1968 року моя карна справа мала сім томів. То там нарахували 42 бої. Але сказати по правді — то їх є більше, за 6 років війни було всього. Як не ти б’єш, то тебе б’ють. Спокою нема ніколи.
 
http://gazeta.ua/images/200806/080612162238_info.jpg
 
_____________________________________________________________________________

- Зарегистрироваться раз пять что ли?.. Чтоб пятерки Вам ставить по-чаще?

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/3.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
1923, 5 січня — Мирослав Симчич народився в с. Березів Вижний, нині Косівського р-ну Івано-Франківщини
1944 — закінчив старшинську школу УПА в Завоєлах
1945 — керував сотнею в бою під Космачем
1948 — останній бій і полон
1963, 7 грудня — звільнився з мордовських таборів
1964 — одружився з Раїсою Мороз; за рік народився син Ігор
1968, 28 січня — арештували
1971 — з’явився на світ син Мирослав
1985, 30 квітня — звільнився
1996 — переїхав із Запоріжжя до Коломиї
2008, січень — встановили пам’ятник у Коломиї
http://gazeta.ua/images/200806/080612162238_info.jpg
 
_____________________________________________________________________________
 
- а Вы узнали автора, которого я пытаюсь копировать?

- Временами в голосе ... слышыі гоголевские интонации, но не хватает слезы. Салтыков-Щедрин злее и нелиричен. Может быть жизнь в украинской мечтательной среде приблизила бы его к ... как знать. Не тот менталитет да и время другое - не воспроизвести.
..., добрых Вам заработков и достаточно времени на литературные труды. Напугали своим возможным уходом.

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/3.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Досі не всім відомо, що в Космачі на присілку Завоєли та в урочищі Збановець на місці партизанського табору були зорганізовані школи для підготовки керівного складу УПА. А на присілку Діл був влаштований повстанський шпиталь для лікування поранених бійців УПА, а замість вати й бинтів, яких майже не було, використовували лляне полотно та клоччя, які давали селяни для перев’язування ран поранених. В цей же час повстанські лікарі також надавали медичну допомогу місцевим жителям, навіть приймали пологи у тяжко хворих породіль, бо тоді поголовно панував тиф.
 
В урочищі Джугрин була влаштована майстерня, де місцеві жителі та і повстанці, які мали хист до шевської справи, ремонтували й навіть шили взуття для бійців УПА. Проблема харчування для повстанців була одною із складних і тяжких, бо прогодувати повстанське військо від двох до трьох тисяч бійців одночасно було занадто важко без централізованого постачання.
 
Переважна більшість людей села жила бідно, але ділились харчами з повстанцями тим, що мали, як космачани, так і люди з близьких сіл.
 
http://kosivart.if.ua/2008/10/14/523/
 
_____________________________________________________________________________

- ...добрых Вам заработков

 
- Спасибо Вам!
Слабо верится, а видя тенденции изнутри, следует готовится и уже начинать выстраивать вторую линию для отхода. Ничего, выкрутимся, как и в 90-х
.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/3.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
20 січня 1945 року Берегівська сотня з куреня «Карпатський» під командуванням Юрка та Кривоноса отримали наказ зробити засідку і зупинити ворожі сили в нижньому Рушорі на дорозі Космач-Яблунів, які очолював генерал Диргачов, котрий підготував наступ на Космач. Перед тим він зухвало похвалявся: «Что там няньчиться с кучкой бандеровцєв, я их в один миг решу».
 
Сотня зробила засідку, розтягнулася майже на 600 метрів, пропустила всередину поміж себе 9 вантажних автомобілів з енкаведистами і панцерівку з генералом. Відтак ураганний вогонь кулеметів та скорострілів зробили свою справу: понад сто енкаведистів з генералом були вбиті і більше сотні поранені.
 
Повстанці втратили трьох бійців, кілька було поранено. Тоді вони заволоділи великою кількістю стрілецької зброї та набоями.
 
http://kosivart.if.ua/2008/10/14/523/
 
_____________________________________________________________________________
 
- Так что, выбирайте сами

- Однозначно обираю Коробову: без занудства, коротко, влучно і дотепно!
Читати ж розлогі малозмістовні юнацькі проби пера в стилі рос. письменства 19-го ст. та ше й з набридливими рязансько-тульськими діалектизмами влом...

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/3.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Сотня «Трембіта» з куреня «Карпатський» у той же час влаштувала засідку на дорозі Космач-Прокурава. В цьому бою повстанці втратили двох побратимів, а більшовиків загинуло 38, і багато з них було поранено.
 
І ось знову 30 січня 1945 року енкаведисти зібрали всі сили і почали наступ на Космач. Рано під прикриттям ночі ворожі сили підійшли до Космача з боку Яблунова, Прокурави, Брустурів, Річки, Жаб’я, Поляниць та Мелу. О шостій годині почався потужний наступ.
 
Космач був у вогні: запалала школа, потім читальня, горіли декілька хат селян.
 
В обідню пору сотня «Чорногора» з куреня «Гуцульський» під переважаючою силою окупантів відступила в ліс у напрямку Ломів.
 
Сотня «Сурма» потрапила в оточення, але запасна сотня «Богуна» допомогла їм вийти з оточення. Бій тривав до вечора, люди ховалися у пивницях, зворах та глибоких потоках.
 
http://kosivart.if.ua/2008/10/14/523/
 
_____________________________________________________________________________
 
- Я в Одессу собираюсь,
 
- уточните??? мы будем рады
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/3.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Вночі повстанці змушені були відступити на присілки Клифу, Завоєли, Почосу та інші безпечні й доступні місця. Тільки в одному цьому бою московські зайди втратили понад сто сорок своїх головорізів. Вони змушені були задіяти авіацію, щоби добитись якихось результатів. В цьому бою полягло і немало наших бійців, 24 з них поховали на горішньому цвинтарі в братській могилі.
 
За такий шалений опір загонів УПА Космач більшовики називали «Бандерівською столицею».
 
Не мали енкаведисти спокою і після того, як заволоділи селом.
 
Вранці 3 лютого 1945 р. курінь «Гайдамаки» атакував гарнізон енкаведистів, які квартирували в центрі села, знищивши 30 головорізів.
 
Третя сотня «Ґонти» цього куреня вела бій з більшовицькою групою, що йшла на допомогу гарнізону. Повстанці втратили в цьому бою двох бійців, трьох було поранено. Вороги втратили більше десяти своїх головорізів.
<...>
Майже на всіх висотах гір, які оточують Космач, відбувалися нерівні бої, в яких загинуло чимало патріотів не тільки з нашого села, а й зі всієї України. Тут у 1945 році поліг легендарний командир УПА, курінний Козак. Він наспіх був захоронений в урочищі Штивйора.
 
http://kosivart.if.ua/2008/10/14/523/
 
_____________________________________________________________________________

- Та я й так досить м'яко написав. Просилось більш їдке.
Просто не очікував від ... такого...  
А він, до речі, проігнорував.
Значить вважає, що правильно про загублених невинно висловився.
Втрачає мою повагу...

 
- Сущие дети, ей-Богу.
Я всегда игнорирую благоглупости и наивное хамство
.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/4.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Ми з двоюрідним братом Олегом гралися на бабциній половині хати, бігали з кімнати в кухню і назад в кімнату, ловили одне одного, щось кричали, сміялися.
 
Дома з дорослих були лише партизани Василь (Тур)*, Зенко і бабця Євдокія. Після сніданку Василь голив бороду, сидячи біля столу, Зенко стояв збоку, щось розповідав, бабця мила посуд на кухні. Раптом сильно загавкала собака, що сиділа біля оборогу. Всі глянули у вікно і остовпіли.
 
Через подвір’я, направляючись до хати, ішли солдати-енкаведисти. Поки партизани вибігли в сіни, „совіти” вже стукали в сінешні двері.
 
Бабця не розгубилася, легко вдарила мене і Олега, наказала нам голосно плакати, почала нас сварити. Коли повстанці заховалися на горищі, важко дихаючи, відчинила двері солдатам. „Почему так долго не открывала?!”, „Что за шум здесь такой?!” „Почему такая испуганная?!” – сердито розпитуючи енкаведисти ввійшли до сіней, потім в приміщення кухні і кімнати.
 
Бабця голосно, з образою в голосі жалілася, що всі пішли з дому, залишили її саму з дітьми, а ми її не слухаємося, бігаємо, кричимо, б’ємося, син ніколи не прибирає за собою, навіть бритву залишив на столі, все в кімнаті порозкидувано. Ми з братом плачучи штовхали одне одного. Солдати оглянули кімнати і пішли.
 
http://docs.google.com/Doc?id=d9c8f82_5ddqrps
 
* Роман Шухевич
 
_____________________________________________________________________________
 
-Кукушка хвалит петуха за то, что хвалит тот кукушку. "А ишо, милОй, поставь сюда запятую, махонькую, как зернышко. Но смысла в эту загогулину вложи поболе, поядреней. Ибо никакая скобочка не даст тексту того наполнения, как простая загогулинка-запятушечка".
Мама мия, действительно ДД. Взрослые дядьки, словно Митрофанушки, тешатся своими "точечками-загогулинками", которые на самом-то деле НИХРЕНА не стоят. Опусы, блин, которые вот-вот станут классикой.

 
- Здравствовать и тебе!
Чего это развлекуха на тему архаизмов отдельную публику обидела, ума не приложу.

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/4.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
26 лютого 1946 року чекістам вдалось заарештувати підпільницю Параску Кушнірчук. Два дні її у селі жорстко допитували, але гуцулка нікого не видала. Розлючені кати вивели її в урочище Запуст і там у лісі розстріляли. 17 куль запустили у саме дівоче серце, 13 в живіт і 1 - в обличчя.
 
http://kosiv.info/index.php/kosivschina/3-kosiv-information/674-kosmach-stolycja-povstaloji-ukrajiny
 
_____________________________________________________________________________
 
- Да и обида за только что опубликованное имхо Петровича непонятна... Здесь обсуждение почти затихло еще вчера, а то - только что появилось... Ты же не мог перед написанием позавчера предвидеть всех актуальных тем сегодня. Или, может, можешь?! - а ну признавайся!
 
- Э-э-э..ы-ы-ы..хотелось бы даром предвидения себя возвеличить, да фигушки.
Не, я могу по головной боли (своей, конечно) предсказывать дождь, где-то за три часа до его начала. Но это привилегия практически любого гипотоника. На этом мои способности провидца исчерпываются. Далее остается токма логика.
 
И вообще - чего ругаться, не дети же, как некоторые.
Может пресыщенным французам претит моя писанина. Ну так - насильно мил не будешь. Зачем спорить?

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/4.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Смертю хоробрих загинули повстанська розвідниця Ганна Кушнірчук і зв'язкова Гафія Палійчук, Петро Григорович Варцаб'юк, 1922 р. н. (Час і місце загибелі не встановлено).
 
У катівні Яблунівського райвідділу МДБ у 1950 році замордовано космачанку Ганну Бербеничук з роду Кушнірчуків, яку вкинули у криницю з прив'язаним до неї каменем. Замордував чотирнадцятирічну дівчину з Рушора чекіст Яблунівського МДБ УРСР Ушаков, який відверто хвалився своїми "подвигами" серед місцевого населення.
 
Дівчину зловили під лісом, де пасла козу. Невинну жертву заперли в яблунівську в'язницю і там шість разів влаштували "гарячу баню" . Від неї яблунівські чекісти вимагали назвати псевда і місця знаходження повстанців. На благання, що вона нічого не знає, продовжували її катувати до самої смерті, а понівечене тіло вкинули у криницю.
 
http://kosiv.info/index.php/kosivschina/3-kosiv-information/674-kosmach-stolycja-povstaloji-ukrajiny
 
_____________________________________________________________________________

- Не много ли внимания Вы уделяете стилистике ? Она или есть, или ее нет... У Вас есть и был ВАШ стиль. ТОЛЬКО ВАШ.  Так стоит ли кокетничать ?

 
- Скорее - очень мало, потому как перечитываю написанное и вижу огрехи. Иначе, как на коллегах по ДД, испытать варианты стиля не могу, а без него нечего и браться писать - смысла нет, кто будет читать однообразную писанину в телеграфном (по Воннегуту) стиле. Вот и учусь - на вашем и нашем здоровье...а что делать?
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/4.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Відступаючи, червоні війська вчинили масу злочинів і насильства, особливо криваві розправи відбувались у західноукраїнських тюрмах, переповнених безневинно арештованими людьми.
 
В'язнів не просто розстрілювали, а мордували — одним виколювали очі, відрізали носи, вуха, другим розпорювали животи, третім по лікті рубали сокирою руки, а шкіру дерли пасами і посипали сіллю, четвертим вирізали язики, жінкам у статеві органи забивали пляшки.
 
У самбірській в'язниці з березня 1941 року в'язнів годували людським м'ясом.
 
У львівській тюрмі (на Лонського  Л.Л.) садисти з НКВС перед відступом розіп'яли на стіні священика і встромили в його розпорений живіт мертву дитину. У Бібрці чекісти живцем зварили у великих казанах кількох мешканців цього міста. Загальна кількість жертв червоного терору на початку війни точно не відома.
 
http://lib.oun-upa.org.ua/kyryczuk/
 
_____________________________________________________________________________

- Так стоит ли кокетничать ?

 
- Все так думают. А я стараюсь улучшаться. Может у меня мечта есть, литературная...
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/4.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Мій старший брат Іван, йому було 18 років, учився в румунському місті Констанца в морській школі на капітана. Туди приймали здібних дітей, які мали схильність до мов, а Іван прекрасно знав іспанську, французьку, німецьку, англійську, румунську.
 
І коли нас возз'єднали з Україною, він прийшов на канікули – у перші дні ще був відкритий кордон. Минув місяць, йому треба було повертатися. Він пішов і зник безвісти.
 
Про його долю ми дізналися, коли Україна вже стала незалежною. Батьки до того часу, на жаль, так і не дожили. Якось зустрівся я з товаришем із мого села, а він, виявилося, працює в архівах. І я попросив його подивитися дані по Чернівецькій тюрмі. Бо мама завжди говорила: "Він там загинув..." Мамине серце, мабуть, відчувало це і не помилилося.
 
Я бачив особову справу брата, він не знав російської, просив: "Ви мене не розумієте, я ніколи не був зв'язаний із якимись антирадянськими справами. Дайте мені перекладача іспанської, французької чи німецької". На що йому казали: "Ах, так ти шпіон! Ми тєбя научім, будєш говоріть по рускі!" Над ним страшно знущалися, зламали хребет, а потім розстріляли... Ми так і не знаємо, де він похований..."
 
Дмитро Гнатюк
http://vidgolos.com/42505-narodnyj-artist-sssr-dmytro-gnatyuk-o.html
 
_____________________________________________________________________________
 
- ...привилегия практически любого гипотоника.

- Избавляйтесь от привилегий, коллега. Начинайте пить, наконец!
  
 
- Прямо сейчас...чайку уже запарил.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Коли в 1968 році Марія Антонюк повернулася з воркутинського заслання та прийшла до старця за зціленням, аби щось удіяв проти головного болю, той зустрів її, пройнявшись сльозою.
 
Від однієї з бойових подруг Марія вже згодом дізналася, як монах радів її поверненню: Амфілохій говорив із нею і плакав, постійно повторюючи: «Ще наш цвіт є. Я думав, що його вже немає... Вони повернулися, вертаються з каторги...»
 
http://cerkva.if.ua/index.php?id=831&action=art
 
_____________________________________________________________________________
 
- однообразную писанину в телеграфном (по Воннегуту) стиле.

- И не обижайте Воннегута, пожалуйста.  Гениальнейший парень. Был, к сожалению.

 
- Я имел в виду вымышленную литературу Тральфамадора. А Курта я люблю ещё со школы, что Вы!
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Півроку сидів у криївці, бо хотів піти у сотню, а мені сказали: „Ти ще молодий, зиму перебудь, а там візьмемо”. І з весни я пішов в УПА.
 
Мого сотенного, Зеленого, і побратима Чумака убили в селі Тернава – запроданець виказав. У нашому селі кагебісти замордували дівчину-сироту, мою однокласницю, яка варила їсти хлопцям з УПА. Наші хлопці убили начальника КГБ Скородєлова – за цю дівчину.
 
Коли німці тікали від совітських військ, ми затримали їхнє угрупування. У нас були кулемети, гранати, і під лісом ми взяли в полон 18 німців, один німець був важкопоранений. Де його поділи, мені не сказали, бо я був молодий. У великих боях був два рази, і обидва з німцями.
 
bilozerska.livejournal.com/139633.html
_____________________________________________________________________________
 
- Чего это развлекуха на тему архаизмов отдельную публику обидела, ума не приложу.
 
- Normal'naja reakcyja NEVEZDY na ... elementarnuju kul'turu i NE bolee togo...
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Москва стягла до регіону, за підрахунками підпілля, 585 тис. війська, переважно НКВД, що на кілька порядків перевищувало сили повстанців.
 
Силами цього контингенту було проведено в цей період 15 562 операцій проти ОУН-УПА), терор "істрєбітєльних батальйонів" (вже на 1 квітня 1946 р. їх діяло 3 593 із загальною кількістю їх особового складу 63 000 осіб, а з часом число ще зросло), депортація населення (при депортаціях було встановлено кримінальну відповідальність за повернення до рідних осель, а місцем народження при заміні паспортів вказувався пункт депортації), середньовічні публічні катування, застосування принципу колективної відповідальності... - такими були традиційні большевицькі методи боротьби, і вже не тільки з повстанцями, а з усім народом.
 
http://www.referaty.pp.ua/abstracts/ua/history-of-ukraine/history-of-ukraine_10683.php
_____________________________________________________________________________
 
- Сущие дети, ей-Богу. Я всегда игнорирую благоглупости и наивное хамство.

- То ви у нас мудрець, татусю?
І вибачень не буде?
Ви не заслуговуєте після цього на елементарну повагу, бо написали на адресу невинно вбитих людей паскудні слова. І не вибачились. Перед ними... <...>

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
В 1945 р. мені виповнилося 7 років і я повинна була йти в перший клас, але за домовленістю з директором школи Вересом М. мене лише записали в список учнів, а до школи не посилали, боячись, щоб дитина десь не обмовилася про повстанців. Всім пояснювали, що я, мовляв, слабкого здоров’я, до школи ходити далеко (3 км.), що мама сама навчатиме мене дома. Діставши буквар, мама й зайнялася моїм навчанням. Допомагали їй в цьому партизани, що жили в нас, адже всі вони мали вищу або середню спеціальну освіту.
 
Час був дуже тривожний, напружений. Майже кожного ранку із сторони Бандурової поляни і лісу появлялися енкавидисти. Якщо в кімнаті знаходилися воїни УПА, вони швидко вилазили по драбині в сінях на горище, ховалися в криївці, замаскувавши вхід з горища спеціальною заслінкою.
 
Мама, або бабця Тетяна в нашій кімнаті, бабця Євдокія, стрийна Марія в приміщенні кухні розпалювали в печі дрова жмутами соломи, яка чадила і дим розстелявся по всьому горищі (в комині був отвір для вимітання сажі). В плащпалатках, масхалатах до кімнати заходили „совіти” з довгими металевими, загостреними прутами-шукачами, крок за кроком довбали долівку, шукаючи схрон, а ми всі, приховуючи тривогу, в думках молилися, щоб вони не примусили загасити вогонь в печах і не полізли з цими прутами на горище, але, певно, нас охороняв Бог і янголи-хранителі, бо ні разу цього не трапилося.
 
Підлізши по драбині до отвору на горищі в сінях солдати говорили: „Фу, какой дым! Дышать нечем!”, злазили з драбини обшукували прутами-шукачами подвір’я, сад, стайню, стодолу, муровану з каменю пивницю і нічого не знайшовши, ішли геть. Такі обшуки проводилися у всіх дворах присілка.
 
Декілька разів виникали надзвичайно критичні ситуації: в одній кімнаті – повстанці, в другій – солдати енкаведисти.
 
http://docs.google.com/Doc?id=d9c8f82_5ddqrps
_____________________________________________________________________________
 
- Якшо виставляєш на люди свій опус, редагуючи разів 5 за добу, так і не доведений до досконалості, будь готовий до критики!
 
- Хоч треба спочатку все гарненько відредагувати, а потім вже - на люди виносити. А не очікувати на коригування від читачів.
І дивитись не тільки на стиль (тобто форму), але й на зміст.
А то за стилем втратив міру і в змісті.

 
- Я же говорил, что дети.
Так оно и есть.
Впрочем, хочу отметить, что Ваша наивность и активная жизнерадостность более свойственна братьям нашим меньшим в первые месяцы их жизни. От доброты душевной рекомендую Вам не тратить свои силы в попытках измыслить что-то похожее на сарказм, поскольку у Вас выходит...скажу корректно не шибко. Вызывает только недоумение
.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
– Мені було 14, коли мене вперше заарештувало КГБ. Мама кричить: „Куди ви берете дитину?” А вони: „Нічьо-нічьо, она щас придьот”. Дорогою везуть, питають: „Сколько у тебя ребер? Не знаєш? Ну, щас посчитаєм - узнаєш”. Ой мамо, думаю, будуть катувати. Брат був в УПА, тато – голова „Просвіти”, на підпільній роботі, забезпечував УПА провізією.
 
Арештували мене тоді, а самі зайшли ще в іншу хату, а мене лишили саму. Я не втекла, бо думаю, попадуся іншим – суцільна облава йшла. І мене закрили у хаті, відібраній у куркуля, там був їхній штаб. Там було 4 двері, як в тамбурі електрички. Там кінь паршивий, там комора, а там прохід у магазин.
 
Грудень місяць, солома під ногами, сиджу, тремчу, чекаю вечора. Дівчина, яка годувала коня, відкрила мені двері до коня і на горище, каже: „Тікай!”. Я увійшла до коня, залізла на жорна, з яких він їв, а підтягнутися на горище не можу. А тут мама приносить їсти. Вони до мене: „Виході, мать пришла!”, а мене нема. „Нічого, - кажуть, - щас поймаєм, убьем, как собаку!”.
 
Я як це почула, за гриву вхопилася, мене сила Господня підняла, вилізла на горище, відкрила там хвіртку і стрибнула з даху. Впала на тік стодоли і втекла. Спочатку спокійно йшла, щоб постові не звернули уваги, а далі тікати. Вранці мене таємно вивели з села на Львів. Послали хлопця сказати мамі, що я втекла, бо вони вже розвалювали нашу хату, шукаючи мене.
 
Роман Шухевич порадив татові відправити мене у село Старі Збоїська, і там сказати, що ми з мамою переселенці з Польщі. Там завуч у школі був своєю людиною. І я там провчилася два роки, завдяки Шухевичу. Він приходив до нас щотижня...
 
http://bilozerska.livejournal.com/139633.html
 
_____________________________________________________________________________
 
<...>
- А в цілому, повторю, маю відчуття гидливості від знайомства з вами.
До побачення.

<...>
 
- В отличие от Вас ощущений от "знакомства" не испытываю, поскольку с пустотой познакомится проблематично.
Это не беда, Вы не переживайте; всякий своё место занимает, и Вы - тоже...своё
.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
З полоненими воїнами УПА карателі поводились надзвичайно жорстоко. Навіть важкохворих і поранених бійців, а також медсестер Українського Червоного Хреста чекісти по звірячому закатовували, трупи вішали на придорожніх стовпах або кидали на вулицю, забороняючи населенню їх хоронити і змушувати людей переїздити через них підводами.
 
Ось що почув у розмові з одним чекістом і записав з його вуст у щоденнику 1945 р. Олександр Довженко: «Одного націоналіста я повісив вниз головою і палив на повільному вогні, вирізав з нього шматки м'яса (...), а він гадюка, так і помер з криком «Слався Україно». Скільки я їх перемордував» ...
 
Пригадує колишній учасник УПА В. Максимович: «Знаю, як одну дівчину мучили. Це була станична (адміністративна посада за ОУН — Ю. К.) жіночої сітки. Її взяли на допит, били, всіляко катували, а потім роздягли догола і посадили на розжарену піч. Вона не витримала таких тортур і померла».
 
Дівчатам-зв'язковим УПА чекісти часто влаштовували «червоні чобітки»: садили босими ногами в киплячу воду і тримали півгодини, а потім вивозили в ліс і кидали. Більшість з оцих дівчат вмирали у нелюдських муках.
 
http://lib.oun-upa.org.ua/kyryczuk/
_____________________________________________________________________________
 
- ..., дістав усіх у цьму треді САМЕ ТИ, АВТОР недолугої статейки! Невже не помітив?
Найкращий спосіб відволіктися - дременути в Одесу, як і писав вище. Море, дівчонки - що ше тре для розради? Втім, якшо з тамтешніми дівчонками будеш манірнічати і занудствувати, як тут, на успіх і не сподівайся...
 
- Как-то один государственный деятель 17-18 ст. повелел, чтобы подчиненные отчитывались перед ним без шпаргалки, дабы "дурь каждого была видна". К сожалению - формат форума не позволяет организовать обмен идеями в подобном режиме, а жаль. С другой стороны - принятая тут модель общения позволяет собеседнику получить дополнительную информацию, пользуясь возможностями интернета, и выглядеть на соответствующем уровне. Поэтому, иногда тяжело оценить способность к диалогу и адекватность своего собеседника.
Хвала Аллаху, к Вам это не относится, поскольку даже при наличии достаточного времени хоть как-то сформулировать свою мысль, у Вас выходит лишь жалобное блеяние, что несомненно указывает на отсутствие мысли, как таковой.
Вижу в этом несомненную пользу для всех посетителей ДД, которым интересно читать комментарии. В стародавние времена, в одном греческом городе-государстве была традиция водить по улицам пьяного раба, дабы его печальный вид отвращал молодежь от злоупотребления алкоголем.
В роли героя подобной антирекламы глупости Вы, конечно же, преуспеете, в чем и желаю Вам успехов
.
 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/5.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Ввечері і вночі вікон не можна було заслонювати, бо інакше чекісти кидали до хат ручні гранати. Кожна хата і кожне подвір'я піддавалися дуже детальним обшукам.
 
Головна мета блокади — не допустити вивезення з сіл до лісу ніяких продуктів і примусити голодуючих повстанців вийти з лісу. На всю родину членів УПА МДБ накладало родинну і майнову відповідальність (її ЧК вперше застосувало на Тамбовщині під час придушення ще у 1921—1922 рр. повстання селян під проводом O. Антонова).
 
Кожну родину, член якої воював в УПА, арештовували і вивозили до Сибіру, а її майно конфісковували.
 
http://lib.oun-upa.org.ua/kyryczuk/
_____________________________________________________________________________
 
- Статья симпатичная. За что и поставил 5. Но вот диво - стояла оценка 44.8, а после моей пятерки стало 44,7.
Я понимаю, что это не сайт академии наук, а дурдом, но все-таки...

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/6.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
4 листопада 1948 р. у бою з чекістами на околиці села Малий Любінь, яке майже почало підійматися з попелу після страшної, подібної до Хатинської трагедії, вчиненої тут радянськими вояками на початку 1945 р., був убитий видатний командир «УПА—Захід» ВО «Буг» Крайовий Провідник ОУН Львівського краю Федір (Зеновій Таршаковець).
 
31 січня 1949 р. у Львові, відстрілюючись, загинув полковник УПА Лицар (Олександр Гасин).
 
В лютому 1949 р. на Волині енкаведисти вбили командира УПА, Крайового Провідника ОУН на Північно-Західних Українських Землях Смока (Петра Козака).
 
17 квітня 1949 р. під час облоги криївки в долині річки Лімниці застрелився командир «УПА—Захід» полковник Шелест (Василь Сидор).
 
В жовтні 1949 р. помер від рани командир УПА Хрін, який був широко відомий своєю боротьбою на Закерзонні, талановитий літератор, автор відомих на Заході мемуарів «Крізь сміх заліза», та «Зимою у бункері».
 
5 березня 1950 р. стався найбільший для УПА удар — в с. Білогорща під Львовом, оточений спецвідділами МДБ, яких навмисно прислали з Києва, загинув смертю героя Головний Командир УПА генерал-хорунжий Тарас Чупринка (Роман Шухевич).
 
Про це шеф МДБ Абакумов одразу ж повідомив особисто Сталіна. Після смерті Р. Шухевича його пост зайняв полковник Коваль (Василь Кук).
 
http://lib.oun-upa.org.ua/kyryczuk/
_____________________________________________________________________________

"... дядек собрали, посадили на телеги, переправили на ближайшую железнодорожную станцию – и, айда в Сибирь. Дядьки не сопротивлялись, на ум не пришло..."--помиляєтесь, чи можливо , вас друже  ..., через гумористично-насмішкуватий стиль, занесло? А насправді дядьки чинили спротив, крівці червоної пролито було немало: і комуняцької і комсомольської , і чекістської і енкаведистської - а через недостатню кількість провідників і "умников"- ще більше своєї...Поцікавтесь Холодним Яром , є  ще багато інших фактів  у недавній українській історії...

 
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6331/user_id/6353/filter/interesting/page/6.phtml#main_comments
_____________________________________________________________________________
 
Боротьба мала запеклий і відчайдушний характер з обох боків.
 
Сталіністи закатували в Західній Україні у 1944—1952 рр., за найскромнішими підрахунками, 300—400 тис. чол.
 
За офіційними даними радянської преси, українськими партизанами було знищено 30 тис. чоловік.
 
http://lib.oun-upa.org.ua/kyryczuk/
_____________________________________________________________________________
 
Ваша оцінка Рейтинг
2 3 4 5           42.3/102  
_____________________________________________________________________________
 

Тарас Чубай
http://www.youtube.com/watch?v=bXxU9wJahD4
 

_____________________________________________________________________________
 

 
Крайній зліва — Легкий Григорій, син Йосипа, "Борис" (21.VI. 1922 - 20.X. 1950). Окружний провідник Коломийщини. Місце народження: с.Слав'ятин Підгаєцького (нині Бережанського) р-ну Тернопільської обл., загинув у бою з оперзагоном МГБ в районі хребта Корметури (села Шешори-Прокурава Косівського р-ну).
 
Зліва посередині  —  Мельник Петро, "Хмара" (10.Х.1910 - 27.ІV.1953). Командир загону ТВ-21 "Гуцульщина". Місце народження: с. Камінне Надвірнянського р-ну. Місце загибелі в бою: с. Лоєва Надвірнянського р-ну.
 
Справа посередині — Кулик Іван, син Дмитра, "Сірий" (? - осінь 1951). Офіцер Червоної Армії, за одними даними,— старший лейтенант, за іншими — капітан. Родом з Донецька або Донецької обл. В УПА потрапив з німецького полону. За свідченнями ветеранів ОУН-УПА, — істинний патріот України. Після загибелі "Бориса" — окружний провідник Коломийщини. Виданий зрадником Романом Тучаком-"Кіровим". Місце загибелі: с. Малий Ключів.
 
Крайній справа - Білінчук Дмитро, син Дмитра, "Хмара" (1919-24.VІ.1953). Сотенний. Місце народження: с. Жаб'є (тепер Верховина). Підступно схоплений МГБ 1952 р. і розстріляний в Лук'янівській тюрмі Києва.
 

 
На передньому плані справа сидить Матвіїв Юліан, син Миколи, "Недобитий" (1913-1953). Курінний, з осені 1950 р. — окружний провідник Буковини. Місце народження: м. Броди Львівської обл. Влітку 1952 р. виданий МГБ зрадником "Кіровим" (Романом Тучаком) і розстріляний Лук'янівській тюрмі Києва.
 
Зліва від "Недобитого" сидить Палинюк Василь, "Ненаситець" (7-1953). Місце народження: с. Соколівка Косівського р-ну. Захоплений МГБ та розстріляний.
 
Стоять:
перший справа — Лукинюк Микола, син Петра, "Бомба" (1901-1952). Станичний. Місце народження: с. Малий Рожен Косівського р-ну. Загинув у криївці (с. Бабин) разом з дружиною Василиною, греко-католицьким священником (с. Соколівка) та стрільцем "Бистрим".
 
Третій справа — Довганюк Дмитро, син Гаврила, "Сокіл" (1928-8.III. 1981) Місце народження: с. Тюдів Косівського р-ну. Схоплений 1952 р. за зрадою "Кірова", засуджений до розстрілу; вирок замінено на 25 років каторги. Повернувся після заслання в рідне село, був переслідуваний КГБ. За всіма ознаками, отруєний на початку березня 1981 р.; помер у важких муках. Похований у Тюдеві.
 
Другий зліва — Григорчук Іван, "Сокіл".
 

 
Білінчук Дмитро, син Дмитра, "Хмара" (1919-24.VІ.1953). Сотенний. Місце народження: с. Жаб'є (тепер Верховина). Підступно схоплений МГБ 1952 р. і розстріляний в Лук'янівській тюрмі Києва.
 

 
Зліва — Білінчук Дмитро, "Хмара" (див. фото № 39). Справа — його рідний брат Білінчук Василь, син Дмитра, "Сибіряк" (1926-весна 1952). Місце народження: с. Жаб'є, нині — Верховина Івано-Франківської обл. Кулеметник у боївці брата. Будучи важкопораненим, прикривав відхід побратимів. Місце загибелі: район гори Костричі.
 

 
Зліва — Мельничук Іван, син Григорія, "Галайда" (1915-?). Місце народження: с. Береськ Локачиського р-ну Волинської обл. Перейшов до УПА з партизанів Ковпака, чотовий сотні "Білого", згодом — "Вихора". Загинув на Прикарпатті.
 
Справа — Костащук Степан, "Кривоніс" (грудень 1928-весна 1951). Надрайонний референт пропаганди (за іншими даними — СБ). Місце народження: с. Тулова Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. Місце загибелі: с. Видинів того ж району.
 

 
Зліва- Грималюк Палій (Юрицин), мешканець с.Яворова (присілок Безулька-3). Лікар- самоук, спеціаліст із виправляння переломів та вивихів. Помер і похований в рідному селі. Світлина, де Палій був зафіксований з повстанцями (можливо й ця), потрапила до рук МГБ, за що його було жорстоко побито. За свідченням односельців, це спричинило його передчасну смерть.
 
Справа — Мельник Петро, "Хмара" (10.Х.1910-27.ІУ.1953). Командир загону ТВ-21 "Гуцульщина". Місце народження: с. Камінне Надвірнянського р-ну. Місце загибелі в бою: с. Лоєва Надвірнянського р-ну.
 

 
Іван Манчук - "Білогруд".
Чотовий УПА, група "Захід", ВО 4, ТВ 21, Галичина, Івано-Франківська обл.
 

 
Командир Лука Гринішак "Довбуш" (у центрі в цивільному одязі) районна боївка СБ на Яремчанщині, 1950 р.
 


 
Командир ВО «Богун» майор Петро Олійник («Еней»), 1943 р.
 

 
Повстанці під час присяги
Сотня УПА, групи "Захід", ВО 4, ТВ 21, Галичина, Івано-Франківська обл., 1944
 

Фотоальбом "Армія Безсмертних" (повна версія)
http://cdvr.org.ua/army.php
© Лісовська [14.10.2010] | Переглядів: 9114

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.3/77

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook