Микола Стефанович Гумільов по смерті лишив українській культурі у спадок не тільки тисячі чудових віршів і перекладів, не тільки філософські казки для дітей і дорослих, купу  витончених оповідань, де проникнення в царину людської підсвідомості набуло такої сили, якій позаздрив би навіть Борхес, роман "Архіваріус Часів", низку видатних робіт по естетиці та культурології, в яких він заклав підвалини сучасної модернової української культури, велику кількість полемічних статей в яких нищив, як сарану, "шароварників" та "глечикоманів", але й свої записні книжки, в яких, неначе перлинові намистини зібрані на
срібну нитку, думки майстра відносно різних проявів нашого буття.
 
Робив він нотатки не дуже пристосованим до сучасного паперу гусячим пером.
 
З покоління в покоління в родині Миколи Стефановича передавалася сімейна реліквія - те саме гусяче перо, яким запорозькі козаки писали листа турецькому султану. (Його пращур і був тим самим писарчуком).
 
Вважалося, хто володіє ним має змогу розвинути  в собі неабиякий хист до літературної справи і підкорити слово, як готову до "великого і палкого" стиглу жіночу душу.
 
Але перо витискувало чарівні чорнила не в кожних руках. (Про це в іншому окремому дослідженні).
 
В метушні прощання з Миколою Стефановичем це перо зникло.
 
Дослідники творчості славетного українського поета Гумільова, а також купа "джентльменів удачі", шукають його по усьому світу.
 
Наразі існують дві головні версії: або воно невдовзі вигулькне на "Сотбісі" чи "Крісті", або Микола Стефанович встиг передати його в руки свого гідного послідовника.
 
В цій роботі публікується лише невеличка частка думок та афоризмів Миколи Стефановича (він називав їх - хмиз), бо в переданих вдовою поета дослідникам блокнотах дуже нерозбірливий почерк, яким завжди вирізнявся Микола Стефанович. (Його широка козацька душа не терпіла акуратності й ретельності).
 
Певен, що цікавість до творчості Миколи Стефановича Гумільова весь час буде в українському суспільстві посилюватися і зростати, бо, як і належить, суспільство доростає до розуміння своїх провідників лише з часом.
 
Тож милуємося глибиною думок та іронією видатного українця, який жив поряд з нами. На щастя сучасниками помічений, але до кінця не осягнутий.
 
Хмиз:
 
Бажання прикрашати світ, а не використовувати його, хіба то є гординя?
 
Людина то не шматок глини, для того аби вона стала витвором мистецтва її не треба вдосконалювати.
 
Інтуїція, простіше кажучи, в мене не було іншого виходу.
 
Пристрасть до накопичення матеріальних статків - ознака відчаю.
 
Жінка намагається підігнати чоловіка під свої уяви про ідеал. Втискує його, бідолагу, як мачуха своїх доньок  в попелюшкову пантофлю.
 
Ідеальна жінка це та, яка не може довго знаходитися поряд з тобою, але при цьому не може знаходитися довго без тебе.
 
Скатертина, як жінка, якщо ти на ній полишаєш свої сліди, вона стає тобі рідною.
 
Полюбіть нас чорненькими, біленькими ми самі кого-хочеш полюбимо.
 
Справжнє кохання: треба любити людину з її невирішеними проблемами.
 
Знаєш, друже, є багато людей, які стрімко очарувалися українською ідеєю, але також легко розчаровувалися в ній. Ми не з них.
 
Українську історію та літературу можна творити, а в російських - тільки вийобуватись.
 
Від збільшення різноманітності та якості їжі свиня не перетвориться в людину.
 
Картяр з мене поганий, бо замість тверезого розрахунку, я отримую від гри насолоду! Зате, на цих засадах, з мене непоганий коханець!
 
Коли я помру, кохана - ти житимеш! Але я, навіть мертвий, відчуватиму твій запах!
 
Це тільки жінки для себе вирішили, що підступність не гріх, бо скорочує шляхи!
 
Люба, а можна я краще трохи постою на узбіччі шляху твого життя?
 
Самий класний секс - це коли прелюдії окремо!
 
На все, Боже - Твоя Воля, а мої помисли були чисті.
 
Це збанкрутіле Людство існує в своєму задрипаному вигляді до цих пір тільки тому, що Бог теж любить серіали.
 
Самообмеження - це теж задоволення.
 
Футбол - це не жінка, ним не можна цікавитись, його любити треба.
 
Відсутність почуття гумору у жінок - недолік, у чоловіків - злочин.
 
Ти зроби що-небудь, а легендами воно саме обросте.
 
Матріархат це не тільки права, але й обов’язки.
 
Літератури для відпочинку не існує. Бувають дівчата для відпочинку. А література - це один із засобів осягнення Всесвіту і себе. Він вимагає праці.
 
Я вовком би вигриз свою одинокість, але якщо доведеться починати з найбільш одиноких місць, то буде дуже боляче.
 
Нам пофіг, де Україна. В горах чи в херсонських степах, чернігівських болотах чи вінницькому поділлі, бессарабських  плавнях чи лісах Житомирщини-Волині. Україна - це ідея, стан душі, так завжди було!, захарберкутовщина, спротив азійській підступній блюзнірщині, нездолана мрія народу прикордоння опинитися в центрі Середноземья.