Уважаїма адміністрація!
Ізвінітє, что к вам обращаюся. Але я буквально на пять мінут, - за дєньгами, які ви мені должни. І тіко не нада робить вигляд, шо ви тіпа десь там в турциі чи ще десь і нічого не розумієте і панімать не хочете – бо таки прийдеться. Бо я, благодаря таким самим угнєтьонним собратьям, прозрів, як ви на мені наживалися всі довгі і нудні місяці, коли я пахав на вас, як раб на галєрах. А може даже й хуже. Це просто капздец – так істязать людей і нічого їм не забашлять. А та поляна, яку я вам накрив, шоб получить долгочеканну должность завотдєлєнієм з торжествєнним врученім перед строєм погон і аксельбантов? То ж сказиться можна, як вспомню скільки грошей уйшло!.. Ви безсовісно прямо на моїх глазах жерли ікру і запивали його „Джемісоном”, а я потом два місяця горбатився по 12 часов, шоб віддати долг у двісті гривень. Добре, шо я хоть той „Джемісон” на троєщинському ринку знайшов за двадцятку. І шо обідно, - шо ви бухали, а самі в той же час на мені таке бабло рубили!.. То шось нада делать, якось вже по людськи розстацься, шоб я не поднімав скандал на всю хату – воно вам надо ото? А як не дадите хоть 10 прОцентів, то я парєнь отчаяний, можу й пісталєт купити десь у вуйка на привозі і тоді вам точно всім гаплик прийде з посмішкою хижой. Ну, ви канешно скажете, шо башляли за заказні статті – то да, але ж то отдєльні бабкі. А я про вибори. І шо тепер? А, кстаті, шо у нас на слідуючих виборах? – я вже хочу лічно бачить собствєнними глазами контракт і сваю фамілію в ньом, який процент і кому продаємся. Шари більше не буде, бо дураков нема – всі уйшли стройними капєлєвскіми рядами на фронт борьби с адмінами с развьорнутим знамєнєм в руках! А вперєді  - главний, во всєй красє... І майте на увазі – ми будем мочить адмінов по всьому інету, до полного освобождєнія наших братів люмпен-лузеров от вашего ненависного іга. Смерть за смерть, бан за бан!
А якшо ви зробите вигляд, шо в турції проводов з інетом немає і ви тіпа пісьмо не читали вабще, то знайте, шо я падлодку тут всю нахер замінірував кітайськіми петардами і тільки я дьорну за оцей шнурок – всьо розлетиться на мєлкі шматки і тільки кроваве мєсіво останеться – хічкок заридає! Вобщем – праві, лєві, сині, білі – всі одним цвітом будуть, бо китайські піротехнікі свою справу добре знають – он як у них справно заводи петардні взриваються! А тут галіма падлодка – фігня вапрос. Взірвем в луччем відє, ніхто й „мама” сказать не вспіє. Булькне ваша лодка камнєм на дно і тількі пузирі над водою... А чайки, охрєнєло випучивши очі і обдриставшись від страху будуть пролітать мимо – курли, курли... - і махать погиблим на прощання своїм дєвствєнно-білим крилом, роняя з під взіпрілих пахвів пушинки, які, намокнув, також будуть безслєдно ісчезать в чорній пучіні океану. Капітан пропливаючого повз місце трагедії буржуйського ваєнного лінкора вийде на мостік весь такой красівий в парадній формі і прямо при всіх отдасть честь в неєстєствєнной позе. А лінкор в це врем`я захерачить йому в помощь холостой залп з главного калібру – аж в вухах позакладає. А капітан потом поцілує свій кортік і таким красівим жестом кине його в воду, - тіпа пливі, мой дружок... Бо як же ж – така драма разігралась не на шутку на його глазах!.. Станіславський отдихає, не кажучи вже за Неміровіча з Данченкой.
А ще я заготовив подмьотнх пісєм штук сто, шоб чисто по джентльменські показать, кто тут є ху, а кто не йєху. Задумайтесь! Бо ви мене знаєте тілько з хорошої сторони, але ж узнаєте й з плохой. Кстаті – маєте брата? Напевне, такий самий адмін, як і ви.  
 
А ще у мене ж є сообщнікі. Вони сидять замаскіровані в лісі і чьотко ждуть моєї команди. От як тількі-тількі я взмахну своїм трофєйним вахабітськім платком цвєта хакі, так вони з лісу повискакують на конях і з криком „Аллах такі акбар!” порубають в капусту всіх кого під руку попадеця. Страшна картіна буде, страшна! Просто „Утро стрєлєцкой казні” відомого Суржикова! Тому чухайте рєпу побистрєє, бо в мене нєрви не желєзні і сушняк після вчорашнього давить не по дєцкі! Я не шучу!
І нащот пива, - якшо захочете мене угостить, - а ви таки захочете, нікуди не дінетесь - то я люблю чеське.
З таким уваженієм, шо вже спасу нема.
 
П.С. А якшо не відповісте, то я піду на крайні звірячі мєри - заведу собі свого „гондурасика” і натравлю його на вас і тоді вам вже точно гаплик, бо він затрахає вам моск начисто. Намьок понялі? Так ото ж.
Жду суткі.
Врємя пашло.
Не опіздайте...