для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

Що то було?

Що то було?
  А почалося усе зненацька – як бомбардування Києва 22 червня 1941 року – рядки коментарів зарясніли незнайомою електронною адресою – потрібно поспілкуватись!
 
  Спочатку я не звернула уваги – хтось там хоче домовитись про зустріч, чи там що інше.
Аж раптом і сама отримала листа з запрошенням. Та ні, не на побачення, як хтось міг  про мене добре подумати, а зустрітись у віртуалі та обміркувати ситуацію, та навіть не в краіні, як ми отут звикли, а лише у нашій рідній дурці.
 
На ДД нудно! Наших колег запроторюють до бані підступно, надовго  та  без усяких пояснень.  Складається враження, що власники заповзялися бити  власний сайт «поки не посиніє». Вам це подобається? Нам не сподобалось. Що з цим діяти?
 
  Трохи порадились, згадали безперервні жалібні волання  ображених  санітарів(чи пацієнтів), та й вирішили звільнити  територію ДД (хай там нарешті Бубен  вдосталь побубонить про своє бубонне нещастя), та й подивитись, що з того вийде.
 
  Але ж ми звикли до спілкування, до обміну думками, до веселих кепкувань та навіть до злих жартів.  Тому спочатку зустрілися тут таки на ДД, на якійсь таємній галузочці.
Але швидко виявилось, що нас вистежив певний шляхетний, на його особисту думку, пан, про що дуже артистично нас повідомив, гордовито процідивши «ПОЧИСТІТЬ СВОЇ ЛАВИ».
 
Довелося покинути «спалену» явку. Лави почистили. Трохи обтрусилися, струп’я само поодпадало. Що робити далі? Куди подітися? Скрізь оті кляті «шпійони» та зрадники!
 
  Нам пощастило. Нас запросив у до себе гостинний пан Роман, на форум РУН.
 
Спочатку було лячно – що то за РУН, з чим його їдять? Назва якась дивна, одразу розбурхана уява малює чаклунське кубло, куди демони непокори затягли наші християнські душі.  
 
Все з’ясувалось швидко – РУН – Реалістична Українська Наукова Віра. Ось що каже про цей форум один з його волхвів: Це форум прихильників новоствореної РУН - Рідної Української Наукової віри. Основні положення якої ще не сформовані, бо апостоли ледачі.
 
Уф. Одразу відлягло, навіть стало весело, та недовго. Відром холодної води на наші гарячі голови стало:
 
«Це український форум. Крім того, у нас тут, знаєте, релігія. РУН-віра. Канонічна мова- українська. Як зазначено у правилах. Канонічна, усі розуміють це слово, чи перекласти? Не слід ображати релігійні почуття інших людей. Це український форум. Крім того, у нас тут, знаєте, релігія. РУН-віра. Канонічна мова- українська. Як зазначено у правилах. Канонічна, усі розуміють це слово, чи перекласти? Не слід ображати релігійні почуття інших людей.»
 
І одразу боязке запитання одного з нашого персоналу:
 
«Хочу сразу уточнить: будут ли бить за русский?»
 
Відповідь адміна не забарилась:
«Бити будуть по пис-ску. По паспорту- не камільфо. По розпорядку- також.»
 
   От-такої. Як то кажуть – приїхали….
Але ж подітись нікуди, сказав гоп, то вже скачи…
Доведеться спробувати, бо писка шкода.
І почалось…
 
- Привет всем!!!
Я уже тут!!!
Ура-а-а-а!!!
 
- Народ, пишіть російською, хто не може, але українськими буквами….
 
- Вітаю всіх з прибуттям на землю "обітованну"!
 
Трохи не звично!
 
- Привіт усім! У вас продається слов"янська шафа?
 
- Шпион живёт этажом ниже. Фамилия Коркман.
 
- Шота этому сайту моя мрачная морда не нравится. Цитаты не хочет правильно оформлять...
 
- Добродії, зважаючи, що даний "бункер" здається не має "протягів" і сторонні тут не ходять,
-
- Взагалі тут може вештатись один...але то пусте, і не варте обговорення.
 
- Ой! Йой! Шо це тут робиться?! Скікі народу!!! Разступіться! Дайте протиснутися!
Тут, шо свальба? Чи поховання? Дайте ж подивитися!
О! Ффууу... Пролізла!
Усім - мої вітаннячка. Це я. Самі знаєте, хто.
 

- Вудвуд нас тут може вирахувати не раз - для неї цей сайт не таємниця.
 
- Отакої! А як же українська мова? Невже кішка знає?
 
- Кішка приходила нас кликати назад в ДД. А Фрідріх з Аяйєм називали цей форум сільською прибиральнею, куди їм вдалося запхати бунтарів.
 
- Привет честной компании!! Вот вы где!! Я и обалдел!! Спасибо за доверие. Но вопрос: пишу на русском, как ни прискорбно, а здесь правила видно суровые. Шо делать? Могу перейти на одесский, бо пока напишу предложение на украинском, забуду о чем писал.
 
   Почали облаштовуватись, призвичаюватись.
Раптом пропозиція:
   Апостол Роман "Мабуть зроблю вам зараз окремий розділ, перетягну туди цю тему, а там розбирайтесь що вам треба і чого хочете»
 
- Та ще й запаролити той розділ. Бо ота луганська мурка колись допетрає. Зараз мабуть по старих гілках ДД лазить, винюхує...
 
Луганська Мурка не забарилась, раптом з’явилась знайома аватарка з грайливим хвостиком та й мило промуркотіла:
 
- К чему это детство? Возвращайтесь. Без вас скучно.
 
- Ну Вудву, ну місс Марпл.... Теперь ее придется убрать...
 
- І дня не минуло... Прямо КДБ якесь...
 
У відповідь чемна киця помахала хвостиком та м’явкнула:
 
- Не убирайте. Мне с вами всеми интересней. Вы такие забавные. Не понимаете даже, что ваша Юля ничем не лучше Януковича. Стефания это поняла первой. Со временем поймете и вы. Глупо протестовать из-за Харди и Одессита. Они сами виноваты. Не надо было хамить.
 
Та-ак…..
Німа сцена….
А потім жалібні зойки:
 
- Є пропозиція: піти звідси. Тут скоро всі валери з хазарами зберуться... непрошені.
 
- Не бойтесь. Это я пошутил.  Заодно ее ник прикрыл для регистрации .
 
- Ну и шуточки, бл…
 
- С Вашими шуточками и нервный срыв получить недолго.
 
- Знаю. З Шрайком теж так жартував. Він був дуже невдоволений  Вибачте хоч Ви, якщо можете. Ну не можу я відноситися серйозно до віртуального спілкування.
 
- Харрррди.... Зуби б вам за вирвати без анестезії... віртуально, канєшна...
 
- Я не очень разбираюсь, но как-то настораживает, что в списке on-line среди зврегистрированных посетителей время от времени появляется некто "прихованний".
 
- А з woodwoow так шуткувати не треба. Якщо це жарт Харді, то він дуже вдало підробив її стиль.
 
- А за шутки про Мурку кое кому нужно выбить зуб. И пусть ищет стоматолога, ё, тв.м.
 
- Повезло "кое-кому", що він не окуліст або гінеколог  
А запасних зубів у нього до ..., вопчим, багато : "по роботі" положено.
 
А кицюня ніжно промуркотіла не своїм голосом у відповідь:
 
- Как Вам не стыдно?! Будьте добрее.
Харди, Вам нравится как отнеслись ваши же единомышленники к вашим зубам?!
 
- Ну, Харди... Знайшов собі аблаката - власну кицьку! Тепер "зубна" тема швидко заглохне... А яка ж багатюща для розробки тема!.. Аж жалко...
 
  Жарти жартами, та коли усі веселі біженці  поснули та у капищі встановився моторошний спокій,  з мороку на амвон вийшла зловісна постать….
Та про це іншим разом….
 
   А тепер  зовсім трішечки про свої враження. Як бачите, спочатку був хаос, а потім постало Слово.
Хто зна звідки узялося те  надцять років не вживане рідне слово, та й весело вигулькнуло з під товстих нашарувань «городской культури», наче з численних кишень мого земляка мудрагеля Онотоле Вассермана, котрий довів, що воно зайве та й зовсім не існує.
 
  Почала писати українською та так залюбки, що переплюнула навіть таку продуктивну худобину, як Поручик. Нафлудила аж  понад 200 повідомлень. Спочатку з жахом помічала русизми, які виправити в незвичній оболонці не вміла, а потім призвичаїлася.
 
  Отак, люди добрі та недобрі, лише за тиждень я з важкої руки пана Апостола Романа перетворилась із російськомовної на україномовну українку.  Не знаю, як ви там, люди, на ДД, але мені тут, у схроні, чи «сільському нужнику» - на ваш розсуд, весело та зручно.        Гадаю, іншим «йолопам»,  також. Дякую гостинному пану Роману за притулок та безмежну насолоду спілкування рідною мовою.
 
  Доконаний факт – підступні чаклуни, чи то мольфари,  остаточно затягли мене у своє поганське капище, та не зжерли, як сподівався заживший миттєвої слави на нашому флеш-мобі один досвідчений та добросердний  пан із персоналу.  А поки що я опановую нову мітлу,   вночі навідую нашу славну Жевахову гору (там знайшли прадавнє капище),  та готуюсь до  міжміських  перельотів, щоб дістатись до старовинного міста Лемберга та наскубти трохи пір’я зі старого павича, що удає із себе відважного та мудрого бомбіста -філософа.  
 
Кому заздрісно або просто цікаво, запрошую до нас у гості. Пан Роман відкрив на форумі гілку «авторські статті», де вже з’явилися вірші Вовчика, статті Юри Хіміка, Агати,  Івановни,  а згодом з’являться  єхидні сумні та веселі витвори решти персоналу «у вигнанні». Там ви зможете з ними познайомитися та залишити свої коментарі. Але попереджаю: за вживання неканонічної мови битимуть по писку!
 
Далі буде.
 
P.S.
 
…або не буде, бо я тепер уже не відповідальний санітар ДД, а адепт-карбонарій  РУН віри, а це така віра, що всі ледачі, бо апостоли наші ледачі.
 
*Примітки
 
1. Усі дійові особи вигадані, автор також вигаданий,  схожість випадкова.
2. При написанні постраждало двоє котів, залишились без вечері.
 


© mak_sim [21.09.2010] | Рейтинг: 38.4/62 | Переглядів: 3906

2 3 4 5 38.4/62




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2020 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login