Наважусь  поговорити про умовний нахил (сослагательное наклонение – перевожу специально для Руслана, более точного перевода не нашел, Бубен лучше знает украинскую граматику, он пояснит )  в історії.
    Це є моя друга спроба, але українською мовою не полишу спілкуватися, бо останнім часом російською мовою розмовляють вороги української державності як такої.
     Автор одного з ІМХО тут на ДД, не особливо замислюючись, піднявся до високої аналітики, чим хотів мабуть кинути в тремтіння, за Юлькинську   оскаженілу у своїй сектантській пристрасті до об'єднання,  більшість ДД.
  Один з авторів зробив  інтелектуальний акт, розумове вторгнення на сторінки ДД  не сумніваючись у своєму праві повчати колег  розуму.   Та отримав шалену підтримку від вельмишановного Бубна, до цього пізнаваний однією великою ненавистю  до конкретної політичної особи.  «Косатої» з його слів. Цю «Косату» не можна  назвати  особою  не талановитою або, принаймні, буденною посередністю. Якщо,  в  ненависті до себе об'єднує, дуже розбіжних за політичними смаками людей , від захопленого прихильника  політичного маргінала та дрібного злодюжки  Ющенка до прихованих адептів політичної думки від Вітренко до Маркова.
  Чудовий авторський текст є таким, що полягає в дуже невеликому, але насиченому інформаційному посиланню. Де, якби президентом виявилася Юля, все відбувалося за тим же скаженим сценарієм згортання демократії, остаточної русифікації та «осовечивания»  населення.
  Це стосується напряму Українських громадян, які прилучилися всією  своєю електоральною та  інтелектуальною  потребою у джерелі народності в особистості пана Януковича . Чим засвідчили ще  одну  дуже вдалу (із слів вже іншого автора, думку - формулу – «Соціальні дебіли». Чому не
« Соціальні шизофреники», наприклад???). 49 відсотків які підтримали «Косату», також є «Соціальні дебіли», та тільки 4 відсотки «противсихів» є інтелектуалами та мозком ( не лайном) нації. Бубен разом з цими відсотками.
      Є приказка: якби у бабусі були певні статеві  ознаки, вона була б дідусем.
Політика і Історія не терпить умовного нахилу (сослагательного наклонения, для Руслана).
   Але це нетерпіння залишимо професійним історикам з політологами та  соціологам. Але прості громадяни, що ходять на сторінки ДД за оваціями і розумінням, вважають, що таки так, історія просто вимагає цього самого умовного нахилу (сослагательного наклонения, для Руслана).
    Трохи історії не пошкодить.  До речі, те що "история не знает  сослагательного наклонения " говорив   і  І.В.Сталін в бесіді з німецьким письменником Емілем  Людвігом.
    Наукова стаття або підручник історії не мають права включати в  себе міркування «А от коли  б...»
  Але в  ІМХО на сторінках ДД , це словосполучення вже є науковим трактатом, більш того, як раз у живому контакті, легко знайдуться запальні прихильники соціальної фантастики.
    В історії не може і не має бути умовного нахилу (сослагательного наклонения, для Руслана), оскільки само світове поле історії -  є реалізація випадкових процесів соціального буття.
В такої реалізації - значно більше контініума, пошук розумних першопричин для іншого русла  детермінації  на вряд чи можливе. Трохи історичних фактів:
 
Наполеон:
Наполеон був прийнятий у Королівську кадетську школу (École royale militaire) у Парижі. Там він вивчав наступні дисципліни:  гідростатика, діфференциальні обчислення, вирахування інтегралів, а також державне право. Він шокував вчителів своїм захопленням Паолі, Корсікой, ворожістю до Франції. Німецьку мову  він так и не спромігся освоїти. Пізніше він висловлював вельми недоброзичливе відношення до цієї мови та  дивувався, як взагалі можливо вивчити хоча одне його слово.
У 1788 році, будучи поручиком, намагався поступити на руську службу, але отримав відмову керуючого набором волонтерів для участі у війні з Турцієй генерал-поручіка Заборовського.   Незабаром за місяць до прохання Наполеону о прийняті у Російську армію було надруковано указ о прийнятті іноземців на службу чином нижче, на що Наполеон не був згоден.  В запалі він вибіг від Заборовського, та крикнув, що краще запропонує свої послуги королю Пруссії: «Мені король Пруссії  дасть чин капітана».
 

Батьки  Гітлера:
7 січня 1885 року  Алоіс одружився на своїй родички (унучки Іоганна Непомука Гюттлера, своїй племінниці) Кларе Пёльцль. Це був його третій брак. Через ці родинні зв'язки Алоісу знадобилось  одержувати  дозвіл  Ватікану, щоб одружитися на Кларі. Клара народила шістьох діток, з яких Адольф був третім.
 
Гітлер:
У 1907,в вересні, 18-річний Гітлер їде у Вену, щоб здати вступний іспит у загальну художню школу. Він дуже самовпевнений та впевнений  у своїх здібностях. Перший тур Гітлер  витримав, хоча 33 кандидати завалили іспит. Другий тур (пробний малюнок) Гітлер та ще 51 кандидат не змогли пройти. формулювання було — мало зображення голови. Справа  була , що поміж його  робіт не було портретів, а другий етап іспитів академії містився в їх оцінки. У вересні 1908 року робить другу спробу вступити до Венської художньої академії. Але провалив іспити ще в першому турі.
У 1919 році Гітлер віддає для оцінювання свої роботи видатному художнику Максу Цеперу. Той приголомшений побаченим, вирішив себе перевірити ще раз та и дає картини для висновку Фердінанду Штегеру. Штегер написав: «… цілковито неординарний талант».
 
Батьки  Сталіна:
У 1886 році Єкатерина Георгієвна Джугашвілі бажала  направити Іосифа на навчання у Горійське православне духовне училище. Проте, тому що  дитина зовсім  не розумілося російської мови, поступити  до училища не вдалось. У 1886—1888 роках за проханням мати навчати Іосифа російської мови  почали діти священика Христофора Чарквиані.
 
Сталін:
У вересні 1894 році Іосиф, блискуче здав іспити , та  його  зараховано у православну Тіфлиську духовну семінарію, яка була розташована у центрі Тифлісу. Там він вперше  познайомився з ідеями марксизму.
   «Мої батьки відносились до мене дуже непогано. Інша справа  духовна семінарія, де я навчався. З протесту проти знущального  розпорядку та ієзуїтских методів, які  були у семінарії, я ладен  бути та дійсно став революціонером, прихильником  марксизму "
  Не провчившись повний курс, на п’ятому році навчання, попереду іспитів  29 травня 1899 року був виключений із семінарії з формулюванням «за неприбуття на іспити з неповажної причини»
 
Умовний нахил чи умовний спосіб (сослагательное наклонение, для Руслана) включає три складові. По-першому, сполучник "якби" чи "якби би"" по-другому, відмінні допоміжні дієслова; по-третьому, відмінні необов’язкові слова. Найбільш часто з’являються в університетських городках. Класичний приклад "Я повинен  був зробити та й зробив би , коли б мав нагоду, але...".  
Е.Берн.
 
Альтернативна історія - одна з найбільш привабливих концепцій наукової фантастики.
  У 2010, Україна у ході виборів отримала нового президента, певна річ, альтернатива Януковичу була. Але кількість різноманітних фактів, вже багато разів обговорених  на ДД, власне своєю критичною масою дозволили історії обрати шлях, у якому ми сьогодні живемо.
 
  Який буде президент Янукович, напевне  вже, якій він є, ми це дійсно  бачимо. Сценарій більш поганого розвитку присутній наочно, здача національних інтересів, погіршення  життя  населення вже сьогодні, можливість  накопичити протиріччя між Заходом та  Сходом аж до руйнування країни, як втім, і взагалі втрати  суверенітету. Що могло відбуватися за президентом Тимошенко, маємо здогадуватися, сперечатись, міркувати та вдаватися в химери. Аналітика тут  ні до чого панове та пані..
  На закінчення статті наведу цитату про принцип Історизму.
Будь-яке явище, факт, ідея можуть одержати справді наукову оцінку тільки тоді, якщо їх аналізують у контексті певної епохи й теоретичної системі.
 

До жалю, я так збагнув , стаття виявилася не всім зрозумілою, може не  прочитаною до кінця. Може взагалі не затребуваною, питання раз у раз - «В чому сенс статті ?», дратує.
 
Спробую внести ясність в чому. Я привів в приклад тільки трьох історичних діяча, які по різному обернули  хід історії.  Також можна було в цей перелік додати та ідеологів нових вчень, Маркса, Ніцше, Вебера,Канта.
  
Я звернув увагу на приватне життя історичних персонажів , тільки по однієї єдиної причині .
 
На будь-якому відрізку життя кожної людини , життя  може поміняти напрямок, энергетику , форму прояву вітальної сили . Це дуже складна тема в цілому, не стоїть її спрощувати, взаємодія та взаємовплив історії на особистость, особистості на історію. В список цілком можна увімкнути Богдана Хмельницького, Мазепу, Леніна, Горбачова, Черчилля, Рузвельта, Вашингтона.  
 
В будь-який момент історії , випадок, живий потік буття міг вихопити цих людей з плану історичної дії, творення. Хто прийшов би їм на зміну,як розвивалася історія????
 
Тому правило «якщо б, так би», не працює не тільки з особистостями але й з соціальними системами, політичними державами,рухає народи і нації. Сподіваюся зрозуміли що я мав в виду під «якщо б так би»,