Била мене мати березовим дрином,
Щоб я агітувала за “Сильну Ухраїну”.
А я собі стояла
І враз агітувала:
“В них сили забагато,
А розуму замало!”
Просила аж до ночі читати рідна ненька
Програму регіонів - солодкі побрехеньки.
Години дві читала
Фантазії й маразми,
Аж поки ми щасливі
Втомились від оргазмів.
Купила мені мати бурштинове намисто,
Щоб я причарувала Пєтю-комуніста.
Та вже не допоможуть
Ні чари, ані зілля:
Петруха вже не може –
Весілля за весіллям...
Била мене мати віником у жмені,
Щоби я покохала лисого Арсєню.
Ой, вибач, рідна мати,
Бо хрін його соромний
Весь брудно-полосатий
Як стовпчик прикордонний.
Казала мені мати: “Передусім – кияни!”,
А не якісь зальотні варяги-донечани.
Та в них, як і в Арсєні,
“Передусім – кармани!”,
“Передусім – кишені!”
Бабло і дерибани...
|
