І дійсно, будь-якій «роботі» байдуже, ким вона буде зроблена – вона хоче бути зробленою лише якісно та  вчасно.
 
   Під словом «робота» тут слід розуміти будь-які  людські  діяння, спрямовані, наприклад, на вирощування хліба, виготовлення автомобілів  чи побудову держави.
 
   І якщо Ви попередньо детально узгодили зміст та конфігурацію
результатів цієї роботи, то це дійсно так.
 
   Насправді, якщо всі «на цьому березі» домовились, що всіх влаштовує держава, де, наприклад: «Створені  всі  необхідні умови для задоволення матеріальних та духовних потреб всіх громадян країни, шляхом повної самореалізації можливостей кожного » , то дійсно, байдуже хто це забезпечить.
 
   Ну уявімо, дійсно таки « Створені…»  - то ж має значення, хто на це спромігся?  Тимошенко, на чолі «Батьківщини», Тигіпко, на чолі             « Сильної України». Тягнибок на чолі « ВО Свобода» чи навіть ПРдуни, на чолі з Гарантом?  Чи може, всі разом?
 
    Та не спішіть кричати та махати руками , мовляв «не здатні», « не патріоти» і  таке інше.   Не здатні, то звісно ж і не зроблять.
    Питання ж в іншому, а чи здатні всі, або принайнмі більшість, прийти до спільного знаменника в кінцевому баченні держави Україна?  Ось де треба списи ламати.
 
   На превеликий жаль, жодна політична сила такого, навіть власного, бачення не має, то ж який там «спільний знаменник»?
    Це і є на сьогодні реальним та головним завданням для всіх, хто щиро хоче Україні добра – розробити реальний проект «Держава Україна».
 
    Такий проект не повинен мати ні кольорів, ні прізвищ, ні, навіть, конкретних авторів.
    Кожен може і повинен спричинитися до його розробки, лишень не шляхом запитань: « А вот ви мнє скажитє, как….?». а  шляхом пропозицій: « А може ось так буде краще…?»
 
    Я вже в кількох публікаціях згадував, що методологія такого проектування давно є і чекає…
     І ще, якщо дозволите?.   Я в нашому ДД санітар новий, не навчений.
 
Розумію, що більшість персоналу тут відпочиває і душею, і тілом, інколи випускаючи пару та даючи вихід емоціям ( звичайно, окрім тих, хто тут на роботі).  Тож нехай ті, хто на такій «роботі» - працюють, не будемо їм заважати та реагувати.
  
    А іншим, чи ж варто далі з’ясовувати хто «юльок», хто «противсіх», а хто, вибачте, навіть « чугуняка»?  Робота ж у нас спільна та дуже не легка – будувати країну для власних дітей.
 
    А Ви ж вже знаєте:  роботі  байдуже, хто її зробить.