Про вплив виборчої компанії на суспільне здоров'я  в Україні
 

Певно, немає потреби говорити про те, що теперішня Україна -  є державою з досить політизованим суспільством.
При цьому, одним із основних чинників підвищення соціальної  і політичної активності українців , при наймі до недавнього  часу, є - вибори.
Однак, тепер,  на відміну від виборів 2006-2007 років,  навіть без  соціологічних центрів з їх не дуже об'єктивними дослідженнями, цілком зрозуміло, що не  всі виборці в Україні визначилися зі своїми симпатіями і антипатіями і  готові віддати свій голос за свідомо обрану політичну силу.
За цих умов,   на протязі часу, що залишився до нових виборів, політичні партії та блоки змушені будуть вести боротьбу не за 10-15%, як те було раніше, а фактично за 100% голосів пересічних українців.
Аби звернути на себе увагу  цих бідолашних людей, "кричать"  бігборди , проводяться   чисельні політичні шоу  як на TV, так і у самій Верховній Раді. Саме для них рідненьких: і   вдаване обурення опозиції, і єлейно-солодкі пісні партійних авторитетів , і показна заінтересованість електоральними проблемами при живих зустрічах з виборцями, і нескінченна брехня партій і блоків  щодо обов'язкового переймання проблемами народу України  в майбутньому.
Досить цікаво, що циклічність партійних обіцянок , як і циклічність відмови від них після виборів, нагадує рецидиви певних хронічних захворювань, яких так багато мають  українці.
 
Про вплив здоров'я народних обранців  на здоров'я виборців
 
Новітня історія парламентаризму в Україні свідчить про те, що окремі представники окремих політичних сил  постійно мають окремі проблеми зі своїм здоров'ям.
Чи то в Верховній Раді аура така нездорова, чи то може відповідні її служби погано ви-конують свою роботу, чи то можливо близькі або  далекі сусіди так негативно впливають на наш занадто чутливий до чужих грошей та вказівок депутатський корпус, але ми ще ні одного разу не мали здорового, в медичному понятті,  парламенту.
Звичайно ми розуміємо, що від захворювання на грип, запалення легенів, судинну дистонію, виразку дванадцятипалої кишки чи катари  з колітами посвідчення народного депутата спасти не може, однак, чому на кожних виборах  люди , при наймі,  з розбалансованою нервовою системою і з хронічним егоцентризмом, одержують такі посвідчення, зрозуміти - важко .  
Точніше мовити: зрозуміти - легко, а от  пояснити іншим людям,  чому  в нашій державі такі дивні правила гри склалися на парламентському майдані - досить важко.
І дійсно, як тут не зрозуміти більшість   депутатів, які пішли до Верховної Ради лише заради депутатської недоторканності (Кому охота сидіти на лавці підсудних замість депутатського крісла ?);
-- можна  , наприклад, також  зрозуміти тих депутатів, які цілеспрямовано йшли до Вер-ховної Ради лише за тим аби одержати можливість всебічно розвивати свій бізнес та  захищати його від всіляких негараздів з боку конкурентів та держави?
-- зрозуміло, також  , що, саме завдяки відповідним  повноваженням,  депутати  одержують непогані гроші від певних заінтересованих сил за те , аби вони, наприклад,  були в потрібний час відсутні в сесійній залі, залишилися в одній фракції або перейшли до іншої, голосували або не голосували по тому чи іншому питанню ;
-- не так і  важко зрозуміти тих депутатів, які досить часто грубо порушують громадський порядок, проявляючи при цьому явну неповагу як до своїх колег , так і до суспільства  в цілому: трощать мікрофони, ламають інвентар, рвуть одежу, наносять тілесні пошкодження, адже все те робиться для того, аби звернути увагу на себе коханих.
Однак,  також зрозуміло, що  все це робиться не скільки для  особистого піару  і піару своєї політичної сили, скільки за  відсутності будь-якого  адекватного покарання  для народних хуліганів .
На жаль, зазначена хвороба більшості народних обранців є хронічною, невиліковною і такою, що  в повному об'ємі поширюється  на депутатів всіх рівнів.
 
Отже , з урахуванням наведеного, симпатизуючи тій чи іншій політичній силі, електорату слід  бути дуже обережним в виборі  обранців, і  в разі виявлення в її списках осіб з ознаками "душевної"  хвороби в минулій каденції  - не варто голосувати за ці партії та блоки, а обираючи депутатів, слід  перш за все звертати  увагу  на здоровий глузд, а вже потім  на партійну риторику та на  партійні обіцянки.
 

Вплив маленької зарази  на здоров'я  великих політичних партій
 
Останнім часом , не дивлячись на те , що в Україні не зафіксовано жодного захворювання людей пташиним грипом, окремі його властивості, на наш погляд, відкрито  проявляються в діяльності певних політичних сил в Україні. Дехто вважає, що збудником партійного збочення в Україні є вірус - vuboricus deputaticus
Ознаки цієї хвороби можна спостерігати, як то кажуть, неозброєним оком . При цьому досить характерно, що хворіють на таку хворобу , як правило, і ті партії і блоки , які  можна віднести до когорти прохідних в Верховну Раду, і ті, які не мають такої перспективи  при наймі в найближчі 10 років.
Клінічно таке захворювання виглядає наступним чином:
 
1. Особи, які уособлюють собою блок чи партію, одного дня голосно заявляють громадськості, що  з настанням певної дати їх партія (блок партій) є не такою, якою була цього часу;
2. Одночасно з цією заявою лідери партії (блоку) інформують виборців про те, що нині саме ця партія (блок) є найбільш реальною заступницею їх інтересів перед державою, ворогами з заходу, зі сходу, корупціонерами, некомпетентною владою, новітніми нуворишами, і т.і.;
3. Після привселюдного оголошення своїх політичних цілей, партії (блоки)   намагаються донести свої ідеї до кожного пересічного українця з допомогою бігбордів, газет, радіо, телебачення, інтернетвидань, відкритих для цього навмисне, та особистих зустрічей;
4. Основними постулатами ідеологічного одурманення людей цими партіями є -  якомога незбутні в часі і не зовсім зрозумілі виборцям, обіцянки ;
5. Гасла партії (блоку), як правило,  містять в собі  слова, які були добре відомі виборцям в минулому;
6. Агітаційні матеріали таких партій (блоків) містять багато обіцянок, які схожі між со-бою , як сіамські близнюки.
 
На практиці, хворі на цю заразу люди,  говорять про  наступне:
 
-- про  те , що за ними стоять якісь вищі сили та керівництво певної іноземної держави;
-- про  те, що не так, як треба  живе нині Україна та її народ;
-- про те, що в разі повернення,  вони вже сьогодні, легким помахом руки, зроблять
    життя   українців іншим;
--про те, що єдиною перепоною для процвітання держави - є нинішня  влада;
 
Найбільш інфіковані заразою особи безапеляційно заявлять :
 
-- про те, що іноземний імперіалізм вже майже загарбав Україну і лише їх сила в змозі
    припинити таку експансію;
-- про те, що  нинішні вищі чиновники в Україні - мають антиукраїнські наміри;
-- про те, що майбутнє України - тільки в слов'янській унії;
-- про те, що лише третя сила спасе Україну;
-- проте, що лише введення російської мови , як державної,  та федералізація України
   дозволять їй стати сильною державою;
-- про те, що бандити мають сидіти в тюрмах;
-- про те, що люди повинні пам'ятати події минулої давнини і поважати їх заслуги;
-- про те, що їх влада в минулому була краща, ніж теперішня  і т. і.
 

 
Народні  засоби лікування передвиборчої зарази
 
Не дивлячись на  заяви , деяких сильно інфікованих осіб про те що  ефективних ліків проти цієї суто української чуми XXI століття ще не має, все ж слід мати на увазі, що вірус vuboricus deputaticus в Україні вже потроху лікується.  
Не можна сказати, що всі бацилоносії  100% одужують, але  своєчасне призначення  ліків - завжди дає  позитивний результат.
Вважається , що самими ефективними ліками проти збудника vuboricus deputaticus є  - гласність.
Саме означений  засіб, як свідчить практика,  в великих дозах перешкоджає розповсюдженню цієї зарази серед кандидатів в депутати, які добре собі  затямили просту істину: "Щоб стати володарем життя , потрібно спочатку стати слугою народу!"
Гадаємо, що , регулярне прийняття, зазначених вище, пігулок всіма політсилами та виборцями  дозволить нам  уникнути непорозуміння після виборів , а до виборів дасть змогу голосно заявити  про те :
-  що ми вже розуміємо, що окремі партії та блоки  вважають нас за лохів ;
- про те, що ми ситі по самісіньке горло тією локшиною, яку нам 18 років вішають на вуха всі партії і блоки;
-  що нам не по дорозі з тими партіями і їх членами, котрі думають лише про свої власні інтереси;
-  що у Верховній Раді повинні працювати люди без розумових вад;
-  що наявність певної кількості грошей та належність до певного клану не повинна бути перепусткою до Верховної Ради
- що ми обійдемося без присутності в Верховній Раді, людей з кримінальним минулим ;
-  що опозиції не слід займатися критиканством влади, а діяти в рамках чинного законодавства, співпрацюючи з нею та контролюючи її;
-  що всім партіям повинно бути соромно за спекуляції на минулому,   за неефективне сьогодення та за заклики до незбутнього  майбуття;
 
І як знати, можливо саме  наша сміливість, поряд з гласністю,  стане найефективнішими  ліками проти  новітньої політичної халепи  з поетичною назвою - vuboricus deputaticus.