Теорія сутності ефективності влади
Різні політичні сили розповідають, що вони дуже ефективні у поліпшенні і хочуть продовжувати покращувати життя наших громадян. Звичайно, кожну дію можуть підтвердити прості арифметичні показники. А що означає ефективна дія? А терміни – «ефект» і «ефективність»?
 
Як правило, під ефективністю розуміють співвідношення витрат і результатів, що стосуються як держави, так і самого індивіда. Результат вимірюється економічним чи соціальним ефектом для суспільства в цілому або для окремих груп людей чи окремо взятих осіб.
 
Під критерієм ефективності розуміється ключовий показник ефективності, що має загальноприйняту інтерпретацію, представляється у наочній (наприклад, цифровій) формі. Критерії ефективності можуть бути об’єктивними, що піддаються порівнянню, являти собою суттєві показники і бути стійкими впродовж певного часу.
 
Для критеріїв ефективності характерні наступні властивості:
- кращій ефективності відповідає більше значення критерію;
- за умови досягнення критерієм ефективності заданого нормативного значення діяльність вважається успішною, в протилежному випадку – неефективною.
 
Ми все тепер намагаємось порівнювати із кращими показниками, якими хизується Європейський Союз. Однією із основних вимог рівня життя народу в розвинутих країнах є показник затрат населення на харчування. Звичайно, людина може розвивати свої здібності у матеріальному та духовному світі, якщо вона не голодна і не думає про їжу.
 
Так от одним із основних стандартів рівня життя там, є показник затрат на харчування, який не перевищує 18-20 % їх доходів. Ще одним правилом є, що тижневий дохід повинен забезпечувати місячні затрати на житло, тобто біля 25%. Такий дохід визначає і якість житла. Третім показником, який забирає до 30 % доходів є страхування (медичне, пенсійне, майнове і т.п.). Визначивши, як правило, направлення 75 % доходів і забезпечивши нормальне життя особи чи сім’ї, решту 25 % доходів залишається на дозвілля, накопичення і т.д..
 
Наша статистика за 2008 рік визначила, що наше одне домогосподарство 87 % витрачає на споживчі товари, в т.ч. 51,2 % на продукти харчування, включаючи алкогольні напої та тютюнові вироби. І лише 9,5 % на інші витрати, в т.ч. на заощадження. За 2007 р. (для порівняння) витрати на споживчі товари становили 90,1 %, в т.ч. на харчування – 55,2, на інші витрати – 6,7%.
 
Тепер введений такий термін як «домогосподарство». Домогосподарство – сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати в родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи (стаття 1 Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”).
 
Куди понести свої заощадження
Українському громадянину (я тут не маю на увазі тільки національну приналежність, а взагалі громадянство) притаманна така риса як бережливість, заощадливість. І він за любих умов відкладе на «чорний день». Ми всі знаємо, що наш пересічний громадянин все життя відкладає на майбутнє. І, навіть з 01.01.1992 року втративши всі заощадження, всі почали знову відкладати. Та й, взагалі іншого виходу і немає. Мотиви різні. Хто має надлишки а дехто від останнього відкладе на майбутнє.
 
І куди йому піти зі своїми заощадженнями? У розвинутих країнах є вибір. Можна у банк на депозитний рахунок, можна на фондовій біржі вкласти у якесь виробництво. У нас також можна вибрати скляну банку, чулок під матрацом або комерційний банк. Все це є. Але багато нашого населення несуть у банківські установи. Прикро, але у нас фактично не працює фондовий ринок. Та й ми не знаємо що це таке.
 
У статистиці є такий показник як «зобов’язання комерційних банків перед фізичними особами». Звичайно, більше занесуть у ці установи тоді, коли мають вищі доходи, забезпечать свої перші потреби і більше залишиться.
 
А ці показники вже можна віднести до ефективності діяльності влади. Тобто чим ефективніша влада для громадян, тим легше вони забезпечують свої перші потреби і більше відкладають у заощадження.
 
Виходячи із наших реалій, не дивлячись на такий негативний досвід із великою ймовірністю втратити ці заощадження, наш співвітчизник несе ті заощадження у той комерційний банк. Альтернатива – тільки трьохлітрова чи півлітрова банка або чулок.
 
Динаміка таких заощаджень свідчить про наступне. Якщо починати із 1992 р., тобто із НУЛЯ, то до 2003 року вже ці зобов’язання комерційних банків становили 32,4 млрд грн в т.ч 13,5 млрд в іноземній валюті. За 2004 рік ці показники зросли до 41,6 млрд та 19,4 млрд відповідно, тобто на 128 % і 143 %.
 
Оцінюючи такі показники виділяється ефективність роботи комерційних банків у 2005 році. Які зуміли наростити свої зобов’язання до 73,2 млрд грн (176%) в т.ч. в іноземній валюті до 31,0 млрд (160%). Але це так само можна віднести до ефективності діяльності влади, яка забезпечила зростання доходів її громадян, забезпечення їх функціонування і відкласти свої заощадження.
 
Можна порівняти наступні роки. Вже в 2006 році ці зобов’язання банків перед фізичними особами зросли на 145% (до 106,7 млрд грн.) до попереднього року, в 2007 р. на 153 % (до 164,1 млрд). Як не дивно, але в 2008 році, коли в кінці року населення побігли забирати свої гроші у банках, там залишилось ще 215,1 млрд.грн, в т.ч. 107,7 млрд. в іноземній валюті. Зрозуміло, що в кризовий період 2009 р. коли діяв дозвіл НБУ комерційним банкам не повертати вклади громадянам, ті громадяни уникали співпраці з ними.
 
Вже з початку 2010 року обсяг депозитів фізичних осіб збільшився на 17,7% – до 248,8 млрд. грн., в липні — на 3,5%. При цьому їх приріст в національній валюті (28,2%) більш ніж у три рази перевищив відповідний показник за коштами в іноземній валюті (8,5%).
 
Разом з тим обсяг готівки поза банками в липні збільшився на 4% (з початку року – на 11,5%) – до 175,1 млрд. грн.
 
Підсумовуючи все вище сказане, можна виділити дуже ефективним 2005 рік для населення. Очевидно, що можна тільки жаліти за тим, що не вдалось нам зберегти ті темпи підвищення якості життя. Як на мене, то я б відніс це до диверсії з боку Ющенка. Він є причина тих всіх послідуючих наслідків.
 
Говорячи про такі питання хочеться виділити два повідомлення НБУ за лютий місяць і серпень цього року:
 
- грошова маса в Україні за січень зменшилася до 480,2 млрд. грн, монетарна база - до 189,4 млрд. грн., на 1,5% і 2,8% відповідно;
 
- в Україні в липні 2010 року грошова маса збільшилася на 3,4% (з початку року – на 13,2%) – до 551,7 млрд. грн., а монетарна база – на 1,9% (з початку року – на 14,8%) – до 223,8 млрд грн..
 
Такий ріст монетарної бази може свідчити тільки про одне - запущений друкарський станок. До чого він може призвести? Зрозуміло тільки одне: доброго мало.