Якби цього літа Москва вирішила відібрати в нас Крим, то заразом і Януковича, який до останнього не хотів звідти повертатися. Ющенко давав «Героя України» Шухевичу і Бандері, його наступник, певне, відмічатиме президентськими нагородами інших історичних персонажів – ханів з династії Гиреїв (це так і зватиметься: гирЕй України), принаймні півтора місяці він їх буквально наслідував: сидів в околицях Бахчисараю й надсилав орди силовиків трусити українські міста і галузі.
Втім, триста років прогресу були не марні – світ гуманізувався. Цей термін утворено не від скорочення ГМО, але від іншого слова, яке означає, що підвищення податків та комунальних платежів приємніше за прайси на невольничому ринку Кафи. Власне, відмінністю вітчизняних слідчих ізоляторів від гребних лавок турецьких галер і відрізняється Янукович від своїх попередників у візерунчастих халатах.
Тож будемо вдячні долі не лише за демократичні вибори, але й за те, що нині не 1510-й рік.
Тим часом, на знак солідарності з найпрацьовитішою частиною українського народу, я поїхав до Португалії пошукати вільної вакансії бетонщика на випадок, якщо Азаров залишиться в Україні.
З усіх європейських країн – Португалія найбільш компліментарна до гастарбайтерів з України і найбільш для них зручна. Вона їм зрозуміла. Обидві країни, які розташовані на протилежних краях Європи, типологічно чимось невловимо подібні.
Я відвідав кілька зібрань португальського живопису, там деякі полотна зображують поширений народний португальський типаж XVIII – XIX століть – хто б це ви думали? – сліпий лірник, якого хлопчик-поводир водить по ярмарках. І мелос у нього подібний на наш, принаймні нинішні португальські співи «фадо» звучать рідніше за, скажімо, іспанське «фламенко».
Горці з мікроскопічного королівства між Кастилією і Арагоном в ХІ ст. відвоювали собі в арабів найкращу частину Іберійського півострова і назвали його Португалією. Десь приблизно в той самий час у джерелах з’являється назва «Україна». Незадовго перед тим наші предки з фіордів припливли по притоках в Дніпро, щоб забрати в хазарів цю річку і землю обабіч. У ХVІІ ст. португальці відбилися від Іспанії, саме в той час, коли ми долали Польщу.
Проте, Португалія постала на березі Атлантичного океану, а Україна – на березі євразійського болота, за розмірами не набагато меншого за океан.
Океан зумовив мрії португальців і спонукав їх переплисти себе і творити колонії на трьох континентах, і вигадати казковий океанічний стиль «мануеліно».
Вони долали океан, а нас долало болото. Вони боролися з вітром і хвилями, а ми боролися з міазмами й москалями. Вони будували кораблі, а ми майстрували мокроступи. Вони громадили фортеці, а ми рили нори.
Дух болота заступає і «лани широкополі, і Дніпро, і кручі», і отруює дух народу, який віє над ними.
Болотяна малярія і пліснява в нашій крові і в крові нашого президента. Він сам не знає, чого так довго сидів на нудному кримському пляжі, а ми знаємо.
Кажуть, що на місці Чорного моря в низині колись було гігантське прісне болото. Кілька тисяч років тому в результаті сейсмічної активності утворився Босфор і солоні води затопили болото, утворилося море. Глибини його досі отруєні сірчаним воднем, проте поверхнею можна плавати, а згодом на берегах розселилися греки, готи, генуезці і ось нині Янукович.
І сниться йому, що чисті солоні води бурхливо линуть і життєдайно затоплюють нашого стратегічного партнера, і на дні лишається Газпром, Московська патріархія, Рубльовське шосе, Стара площа, Лубянка і пізньоготичний Кремль з чавунними метафорами свого царювання – циклопічною гарматою, що не здатна стріляти і величезним дзвоном, який не може дзвонити.
Але коли він прокидається, то не пам’ятає своїх снів.
bratstvo.info
