У фінансовій системі України, як і в кожній державі визначальне місце належить сфері державних фінансів. До них слід віднести:
- фінанси державних підприємств та установ;
- кошти Державного бюджету;
- кошти Пенсійного фонду і фондів загальнодержавного обов’язкового соціального страхування;
- державний кредит (в т.ч. державний борг);
- золотовалютний резерв НБУ.
 
Кожна ланка має свої особливості функціонування і своє специфічне значення. Багато можна говорити про їхні проблеми. Наприклад, за фінанси державного сектору економіки, зокрема, державних підприємств. Завжди і всюди, основні доходи дає власність. Управління державним майном покладається на Фонд Державного майна. Чи має якісь доходи як власник цим майном держава, а в державі основний фонд грошових коштів – це бюджет. Очевидно, що майже нічого. Як відомо, кожна епоха має своїх літописців, так що ми отримаємо колись інформацію про те, як використовується у нас це державне майно і що ми, держава і населення маємо від того майна як власники.
 
Але я сьогодні хотів зупинитись на специфічній ланці державних фінансів – на Пенсійному фонді, вірніше, на його бюджетах за останні роки. Ті показники, що характеризують 2010 рік викликають певну тривогу за подальшу долю не стільки за ПФ України, як самої держави України.
 
От візьмемо основні фінансові показники цього року затверджені у встановленому законами порядку. Доходи Державного бюджету встановлені Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 р.» у сумі 267 млрд. грн, а видатки – 324 млрд з дефіцитом – 57 млрд. Бюджет Пенсійного фонду затверджений Постановою КМ України визначає доходи у сумі 165 млрд грн., а видатки – 192 млрд грн, при дефіциті майже 27 млрд. грн. Тобто дефіцит основних ланок державних фінансів рівний 84 млрд грн..
 
Якщо виконання показників Державного бюджету можливо в Україні просто знизити, що вже відбулось, то невиконання бюджету Пенсійного фонду прямо призводить до невиплати пенсій 13,6 млн. пенсіонерам. Що у роки проведення виборів має певні наслідки.
 
Як правило, витрати на виплату пенсій у державних фінансах повинні становити біля 9 % ВВП, що і спостерігається у більшості країн світу. У нас при видатках ПФ України на рівні 192 млрд. грн. ВВП повинен становити – 2133 млрд грн.. Минулий рік ми закінчили при виробництві 914 млрд грн., а прогнозний показник на 2010 рік – біля 1200 млрд грн.
 
Середній розмір пенсії в Україні у березні 2010 року склав 1033 гривень на місяць. Це означає, що щомісячно ПФ має нараховувати та виплачувати пенсій на 14,2 мільярда гривень.
 
Як бачимо є тут певні ризики. Відповідно виникають два питання. Перше, як так сталось, що дійшли до такого стану? Тобто, як за звичай, ХТО ВИНЕН? А по-друге, ЩО РОБИТИ?
 
Розглянемо історію хвороби. Отже, за 2000 р. пенсій виплатили 14,0 млрд грн при ВВП на рівні 170 млрд грн., це становило – 8,2 %. Так само у послідуючі роки виплачували в 2001 р. – 16,4 млрд грн. (8,0%), в 2002 р.- 21,7 млрд грн. (9,6%), в 2003 р. – 23,7 млрд грн. (8,9%). І раптом в 2004 р. виплати становлять 36,2 млрд грн (10,5 %). Що саме відбулось у цей рік.
 
Хотілось би особливо це відмітити тут саме про цей популізм, який і започаткував ті причини, що і привели до сьогоднішнього надзвичайного стану. Наші ЗМІ випускають зі свого поля зору, не хочуть акцентувати на таких прорахунках державних діячів. А причиною цього стало, те що у вересні 2004 року кандидат у Президенти України і на той час Прем’єр-міністр України публічно пообіцяв зрівняти мінімальну пенсію (на той час розміром 137 грн) до рівня мінімального прожиткового мінімуму для непрацюючих громадян – 284,69 грн, які були на той час. Але розмір пенсії встановлюється законами, а уряд спростив механізм і до розміру мінімальної пенсії доплатив до рівня прожиткового мінімуму на основі Постанови КМ.
 
Як наслідок, у ПФ України у вересні-грудні додатково необхідні були кошти в сумі біля 1,1 млрд грн. щомісячно і надані вони були із державного бюджету. Середня доплата становила 94 гривні і отримали її понад 11 млн. пенсіонерів.
 
Узаконюючи такі волюнтаристські рішення, необхідно було все це призводити на 2005 рік у ранг Законів вже із січня місяця. Внаслідок видатки ПФ за 2005 рік становили вже 61,1 млрд. грн або 13,8% від ВВП.
 
За 2007 рік вони іще зросли до виплат ПФ України пенсій 105,4 млрд грн або 14,8 % ВВП. Зрозуміло що у кризовий період 2009 року при зменшенні ВВП не допустимі були зниження пенсійних виплат. Відповідно, відсоток пенсійних виплат до рівня зниженого ВВП виріс до 18 %.
 
Але ж знову у кінці того кризового періоду 2009 р. Верховна рада прийняла популістські рішення про збільшення соціальних стандартів, в т.ч. розмірів пенсій.
 
Зрозуміло, що вибори заплановані, зрозуміло, що пенсії необхідно платити. Але де брати кошти? Тобто знову виступає те споконвічне питання: ЩО РОБИТИ? Виходи є тільки два. Перший вихід може тимчасово виручити: позичити гроші і виплачувати пенсії. Але ж на 2012 рік знову вибори. А позичати довго не вийде. Державний борг – це окреме питання, яке вимагає свого розгляду. Так само не призведе до якихсь значних фінансових змін збільшення віку виходу на пенсію по 6 місяців щорічно для жінок.
 
Другий напрям – це збільшення ВВП. Нам необхідно мати отих 2100 млрд грн. ВВП. Чи така це фантастика? Очевидно, що ні. Україна в 1990 році вже мала ВВП на рівні 200 млрд дол. США. По нинішньому курсі це – 1600 млрд. грн. І перший крок – це відновити виробництво колишньої УРСР. Але зрозуміло, що треба знати, що і як ми виробляли та як це знову організувати.
 
А чи можливо все це. Як на мене то дуже просто. Я наведу один тільки приклад. УРСР виробляла до 5-7 млн. тонн цукру і при внутрішній потребі біля 2 млн. тонн, продавати можна було 3-5 млн.т. В останні роки у нас виробляється лише 1.4-1.6 млн. т. У нас ще є селяни, є ще заводи і все це ми можемо легко зробити при умові, що влада повинна домовитись за ринки збуту (хоч би і в Росії). Заключити угоди із селянами та заводами, що вона цей цукор закупить по відповідній ціні. І товаровиробник виконає своє завдання. І так по всіх пунктах, що становить і утворює той ВВП.
 
Разом з тим аналізуючи показники державного бюджету та бюджету ПФ України легко можна помітити їх скачкоподібність. І якщо скачки показників державного бюджету в окремі роки позитивно характеризують особисто Тимошенко, то неритмічність бюджету ПФ – негативно, як не особисто Януковича, то його команду. Підстави?
Наприклад, фактичне виконання доходів державного бюджету за 1999 р. (уряд Пустовойтенка) становив 19 млрд грн (біля 15% ВВП). І раптом на 2000 р. призначається 36 млрд грн. і фактично майже виконується (ріст до попереднього року – 189 %). Не потрібно нагадувати, що в грудні 1999 р. у КМ України Тимошенко прийшла із посади Голови бюджетного комітету ВР. Вже на 2001 р. призначено доходів у бюджеті 41 млрд, а виконання складає 38 (105% виконання до попереднього року).
 
Далі фактичне виконання доходів бюджету за 2004 р. склало 68 млрд грн.. І знову на 2005 р. призначено доходів – 86 млрд, план з врахуванням змін визначав – 106 млрд грн., що практично і виконано (знову ріст – 156% до попереднього року. А далі на 2006 р. доходів призначено 125 млрд, а виконано – 131 млрд (117%). На 2007 р. призначено у бюджеті доходів 147 млрд, план з врахуванням змін визначав – 152, а фактичне виконання – 161 млрд (цьому бюджету була дана вичерпна характеристика).
І знову на 2008 р. у проекті встановлювалось 191 млрд. доходів, призначалось у законі про бюджет – 215, а виконання склало 224 млрд грн. (ріст 139%).
 
В чому негатив пенсійних ініціатив. Вирівнювання мінімальної пенсії до рівня мінімального прожиткового мінімуму в 2004 р. проходив поза законами України, а проводилась проста доплата до пенсії. Узаконювати прийшлось вже в 2005 р. уряду Тимошенко. І все це було зроблено кваліфіковано і всесторонньо. Значно зріс ВВП, зросли фонди заробітних виплат і, відповідно відрахування до ПФ. Все це відбулось без значних фінансових потрясінь. Хоч немає потреби характеризувати як виключно ненормальні процеси.
 
Особливо провокаційні, якщо не назвати злочинні, були ініціативи про збільшення соціальних стандартів у кризовий період 2009 р. І коли такі ініціативи 2004 р. лягли на відповідальність Тимошенко, то минулорічні – залишились у відповідальність самих ініціаторів. До речі, Янукович під час тих виборчих баталій обіцяв мінімальну пенсію на рівні 1200 грн, а середню – 2000 гривень. Чи можливо таку інформацію віднести до науково-обгрунтованих? Навіть при поверхневому розгляді пенсійних проблем?
 
Відверто говорячи, хотілось би відмітити, що я не смакую даним аналізом стану справ. Вони викликають велику тривогу. Тому що, вони стають причиною дуже поганих наслідків не стільки для самого Януковича і партії регіонів, як самої української державності.