Прочитав  статтю   «Универсальный Закон Украинской Политики (УЗУП)».   Хотів  написати коментар але потрапив в якесь  суцільне пекло з'ясування стосунків.  Психоетичні аномалії, то чого  не може   бути як явища, у будь-якому колективі, раз по раз відбувається у віртуальних просторах Інтернет.
  Потрапляючи до будь-якого  більш менш відкритого соціуму  зі своєю ієрархією, структурою, внутрішній наповненостю життям, новачок , має  небагато шляхів себе проявити. Перший еволюційний , тобто  досить довгий шлях пізнавання «хто є хто» .
    Далі дуже не помітно та скромно, спробувати проявити себе стриманими  текстами, розумними тезами, вчасно позначеними, і  вставленими у контекст цитатами. Вгамовані,  але власною позицією і відчуттям самоповаги - думками, висунутими  на загальне розглядання.
Я умовно назву такий шлях, еволюційним включенням у смислове поле середи.
Є другий  шлях. Тутечкі  як пощастить. Якщо маєш, холодний розум, залізну волю, терпіння, талант до переконання і хист до пошуку близьких по думкам, що визнають твоє лідерство-апріорі.
Другий шлях революційний.
До чого я тут про це???
   Дійсно повернуся до статті. Що ж такого відкрив автор, невідомого раніше мудрецям?????
Звернуся до рядків  Мерфі. Трохи історії.
У 1977 році в Лос-Анджелесі вийшла тоненька книжка "Закони Мерфі". Автор, письменник Артур Блох, пародіюючи з комічною серйозністю формулювання технічних і управлінських фольклеров, додає бродячій гостроті і жартам літературну закінченість, згрупувавши їх у розділи. У той же час, гумор   звучить сумно.
Раніше перед спробою осмислити закони Мерфі на нашому українському грунті, хотілося б попередити що дуже  багато існує  апологетів готових рецептів і легких рішень.
Мерфі відкрив щось що працює. Але за великим рахунком, питання – а що не працює
Не працюють  смислові парадигми Маркса, може не працюють ідеологеми націоналізму Донцова, не працює економічна модель Маршала. Тип соціальної піраміди Маслоу. Розподіл праці по Дюркгейму. Протестантська етика Вебера.  Соціальні машини Моськовічи. Поля Хабермаса.
 
    Варто прийти до визначеної консенсусної міфологеми.
Міфами в даному контексті називатиму ,будь-які працюючі думки- формули. Будь-яка інтенция увязнена в дужки по Гуссерлю. Тобто одягнена в мову і сенс континіуму.
  Ну а зараз по Мерфі
Закон Лібермана
Брешуть усі, але це не має значення, тому що ніхто не слухає.
У українській ментальній дійсності  постсовка , із спільною вельми вузькою гумманітарною спадщиною (не плутати з величезною армією псевдо фахівців), цей закон працює прямо навпаки.  Вірять всьому, тому що всіх слухають. Більш всього слухають тих, до кого менше всього довіри.
 
Ковбасний принцип
Тим, хто любить ковбасу і поважає закон, не варто бачити, як робиться те і інше.
Цей принцип працює, розумні люди які були в політиці, знають політиків, не з чуток а в очі бачили, людей що творять політику. Знають все про політику, процес нічим не привабливий, чим виробництво тієї ж ковбаси. Ау Блокер. Закони Мерфі писав не я. Працює для всіх народів та соціальних систем.
 
Перші два політичні принципи Тодда
1. Неважливо, що вам говорять - вам говорять не всю правду.
Скажу більше правду частіше можна почути від простакуватого Шуфріча ,чим від мудрого Яворівського. Від Тараса Чорновіла ,чим від Ляшко. Від Чечетова, чим від Карасьова. Від Януковича, чим від Ющенка. ( хоча Ющенко, може і невдалий приклад)
2. Неважливо, про що говорять - мова завжди йде про гроші
Та дійсно, мова завжди про гроші, той хто використовує жваву енергетику мас обов'язково конвертує отриманий заряд, в реальні баблоси. Пам'ятаю перший офіс ПРП в одному з міст України у 2000 році. Жалюгідний і сирий підвал, в 2007 перетворився на доглянутий і дорогий супер –пупер офіс з акваріумом, орг технікою, євровікнами, євробрусом. Але це швидше вже до пана Паркінсону.
3. Уотергейтський принцип
Про корупцію в уряді завжди повідомляється в минулому часі.
 
Тут мені навіть коментувати не треба. Повторюється з точністю до 0,001 % погрішності.
 
4. Принцип Алінського для радикалів
Найбільш високоморальні зазвичай ті, хто далі за всіх від вирішення завдань.
 
Хіба не відноситься це до наших радикалів тут на сайті. Саме ті ,хто всіх дальший від ухвалення реальних рішень, чи не являються найгрізнішими яструбами.
5. Закон Майлса
Точка зору залежить від займаного місця.
 
Чи багато ви знаєте з тих хто зазвичай спілкується за доомогую  хоч би цього сайту (включаючи і мою скромну персону), займають серйозний державний пост.
Ні в якому разі. Але цілком можуть бути ті, хто цей пост втратив.
Нагадаю правило банкротства. Банкрот може повернути багатство працею, працьовитістю, досвідом володіння ресурсом. Чого не скажеш про бідних, досвіду володіння  не маючих.  Уміння робити гроші, це майже таке ж поняття ,як уміти полагодити автівку, володіння  фотошопом, умінням  лікувати або вчить.
Закон Еванса
Якщо ви зберігаєте голову на плечах, коли всі довкола втрачають свої, значить, ви просто не розумієте ситуацію.
Тут просто без коментарів. Чи варто ламати списи, коли варто погодитися з думкою більшості.
   Більшість моделює реальність, зовні в залежності від того, як наприклад я, до цього відношуся.
   Приклад вибори. З 1990 року, завжди голосував за патріотичні сили. Тільки у 2004 році, з'явився реальний шанс, склалося багато чинників. Европа була здивована. Але перемогла вся та ж ,природна лінь більшості.
Про Ющенка нічого говорить не буду. Одні мати.
Закони Прайса
1. Поки кожен не захоче, ніхто не отримає.
2. Людини з маси треба обслуговувати масовими засобами.
3. Заразливо все.
  2010. Чи хочемо ,чи не хочемо визнавати, але Кожен не захотів ,Тимошенко президентом, тому всі отримали Януковича.
По другому пункту, чим обслуговували ,людину маси. Як працювала команда Януковича. Вона наповнювала ефір обіцянками, брехнею, провокацією.
Що робила команда Тимошенко, намагалася реальними справами довести кожному свою дієздатність. З жалем можу константувати, що політтехнологи Януковича вірніше побудували свою компанію. Більше обіцяти, менше робили, але ще більше більшого обіцяли у майбутньому.
  Втім повернуся до бурхливого обговорення вчорашньої статті Маестро.
Навіть прийнявши за факт, припущення, свідомої інтелектуальної провокації, засланого тепер уже розумного, козачка. Чи стоїть, з цього факту плекати паніку.
  Ну хіба це не краще, у холодній дискусії, показати слабкість аргументації опонента. Як у великому спорті, що хто перший втратив самовладання, програє бій.
Треба віддати належне новачкам « maestro»,«Perfect Stranger, вони молодці, трималися, холодно, обачливо, свідомо провокуючи найбільш запальних завсідників ДД.  Може є сенс перегруповуватися,
   На кінець, скажу, Мерфі як і всі вищеперелічені автори, не більш за ідею, думку, слово. Історія будується незалежно від аналізу інтерпретаторів, але  простими носіями історичної дії.  Поштовху.