для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

Новейшая история Украины.

Новейшая история Украины.
Записки из Дурдома.
Новейшая история Украины. Краткий курс. Очерки.
 
№ 1
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6193.phtml
№ 2
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6234.phtml
№ 3
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6251.phtml
№ 4
http://deddon.livejournal.com/2358.html
№ 5
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6262.phtml
№ 6
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6283.phtml
№ 7
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6339.phtml
№ 8
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6444.phtml
№ 9
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/1328/user_id/4044.phtml
№ 10
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6466.phtml
№ 11
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6491.phtml
№ 12
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6507.phtml
№ 13
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/6527.phtml
 
Очерки четырнадцатый и пятнадцатый.
 
Андрухович.
Ось цей лист.
Вельмишановний пане Андруховичу!
Ви талановитий письменник. Ось пишу, а у мозку крутиться «Товарищ Сталин, вы большой учёный».
Та ні, ви, справді, великий письменник, вас перекладають на всілякі інші мови, але я не можу збагнути, як ви, нібито,  не простий інженер людської душі, а мабуть, старшій інженер, не бачите людей наскрізь. Ви звертаєте увагу тільки на зовнішнє (по одёжке), а не на внутрішнє(по уму). А ось Козьма Прутков казав «Зри в корень». А ви, мов той серфінгіст, швидко й по поверхні. Приклад з Табачником.
«Він був мені часом симпатичний у першій каденції Кучми. Тоді я, наївний, його шанував за те, що він уже інше політичне покоління, людина, яка чудово оволоділа українською...» О! Про вовка промовка… ви його шанували тому що він чудово оволодів українською. Все. А далі? Що ж він тією українською захищав? Куди звав?
То вже не до вас, то в іншій кабінет, вам достатньо того, що людина оволоділа українською. Та це ж ні тільки ваша хвороба, я це по іншому назвати не можу. На цю хворобу хворіють мільйони галичан. Вони й досі, як, до речі, і ви, вважають Ющенка, якщо не світочем нації, то компромісною постаттю.
«Узагалі є відчуття, що найкомпроміснішою постаттю в історії незалежності був Ющенко. Бо він східняк, без радикалізму, насправді людина радянська, але водночас не чужа українськості, за природою україномовний».
Отже знов, для вас головне – україномовний. Хай та мова, якою він спілкується, така українська, як і російська, бо ані українська, ані російська, а, взагалі, якийсь шарж.
Шановний пане Андруховичу, чи є у вас слух? Чи не тягло вас, даруйте, на ригачку від тої української мови. Та за таке знущання над мовою судити треба. Та це все зовнішне. Ви що, крім книжок, нічого не читаєте? Ви не знаєте, що це крадій з крадіїв. Ви не бачите, що Україна йому, звиняйте, до сраки? Як можна вважати політичною постаттю людину, яку по незалежним від неї обставинам і завдяки рекламі всадовили у крісло президента країни, а за п’ять років його рейтинг впав з 55 % до 4,5%?
Яка Україна? Вона йому не потрібна, він здав її Януковичу, як то кажуть, з потрухами. За те, той його не жене з держдачі.  
Скажіть, невже так важко робити, як Христос заповів: «По плодам їхнім пізнайте їх»? Не треба пишатися сорочкою-вишиванкою, не розчулюватися від того, що солодкі речі каже українською мовою, треба дивитися, що він обіцяв й що зробив. Я ніколи не дам віри тому, що ви, як отой Стріляний, котрий за якісь-таки цукерочки в інтерв’ю газеті «Україна молода» від 30 жовтня 2009 року співав Ющенку улесливі панегірики.
Я теж відіслав йому листа:
КОРРЕСПОНДЕНТУ РАДИО «СВОБОДА»
СТРЕЛЯНОМУ АНАТОЛИЮ ИВАНОВИЧУ
 
Дорогой Анатолий Иванович!
 
Если бы я писал Вам несколько дней тому назад, я бы обратился к Вам – «многоуважаемый», но прочитав Ваше интервью газете «Україна молода», очень удивился. Куда подевалась логика Ваших рассуждений, лёгкая ирония, присущая Вашему стилю, откуда эти несвойственные Вам передёргивания?  Потому обращаюсь к Вам как дорогому, потому что, действительно, очень дорого обходится разочарование в человеке, которого считал близким  знакомым и в течении десятилетий ждал встречи с ним, с его голосом, его манерой говорить, в которой узнавалась украинская музыка.
Так вот, по ходу интервъю возникло очень-очень много вопросов. Но я хочу задать только один, потому что не знаю, захотите ли Вы отвечать – уж слишком Вы известная личность, чтобы размениваться на переписку с неизвестным блогером.
Вот Вы цитируете одного из своих корреспондентов:
«Что, если бы и в Украине Ющенко, как Путин, стал завинчивать гайки? Если бы он ответил самым простым, понятным массам способом на их ожидания — посадил бы всех бандитов в тюрьмы? Посадил бы так, как от него ожидала страна — без суда и следствия. В какой стране, Анатолий Иванович, в этом случае жили бы мы сейчас?»
И полностью соглашаясь с этой галиматьёй, Вы делаете вывод:
«Ющенка обирали за те, що він демократ, але очікували, що він буде диктатором».
         Хто очикував? Какая-такая страна ожидала от Ющенко, чтобы он посадил всех бандитов без суда и следствия? Что это, как не инсинуация, что это как не передёргивание? Это ж крапленые карты. Вот этого я от Вас не ожидал.
А вот почему Ющенко не разобрался с бандитами на законных основаниях так, как это сделал, к примеру, его кум Саакашвили, который посадил всех бандитов и, кстати, и «непобедимой» коррупции «хвоста підкрутив», и никто его диктатором не называет.
Если можно, объясните  эту неувязочку в Вашем панегирике «лучшему» президенту всех времён и народов, которому, правда, попал не тот народ, «не та паства, але це не провина президента».
Но это уже следующая неувязочка, которых неисчислимое множество в этом Вашем злосчатном інтерв’ю.  
 
12-11-09
 
Відповіді я, звісно, не дочекався. Він же «великий».
Вельмишановний, чогось, не дивлячись, що ви теж великий, я сподіваюсь на вашу відповідь, бо я гадаю, що вам болить Україна, як і мені, ми з вами у цьому споріднені души.  
Але, як же ви зважилися голосувати за цю нікчему? А те, шо ви казали перед другим туром – це вже злочин:
«Поки що я думаю, що просто не піду голосувати. Набридло вигадувати якісь аргументи про “менше зло”, тому нехай ідуть вони обоє к бісу».
Що, ви не розуміли, що кожен голос «проти усіх» - це був голос за Януковича?
Що, ви не маєте згадки про свій авторитет у українців?
Що мільйони українців, почувши вас, зроблять те саме?
Та, може, голосів цих українців не достало Тимошенко задля перемоги над ворогами України?
Тепер ви розумієте, що ваша позиція була помилковою й намагаєтеся виправдовуватися:
«У другому турі меншим злом уже була Тимошенко, тому я йшов і голосував за неї. До речі, вийшло якесь непорозуміння з публічним зарахуванням мене до противсіхів. Коли давав вам коментар з цього приводу, я в другій частині, як на мене, ясно висловився, що я все одно «зламаюся» і проголосую з Юлію Володимирівну»
Ось яка у вас була друга частина:
«Ну хіба що станеться щось дуже дивне – і Тимошенко знайде якісь такі надзвичайно проникливі проєвропейські слова, або її відкрито підтримають ЄС і США, загалом Захід, тоді, можливо, в останній момент я таки піду і вкотре дам себе обманути».
Та хто ж після такої «агітації» піде голосувати «за»?
Що стосується особисто вашого голосу, то ваш голос у даному випадку нічого не вирішував, вирішували ті мільйони голосів, котрі послухавши свого кумира, зробили так, як він радив.
Я не можу вас ані виправдати, ані зрозуміти.
Я також не можу виправдати вашу колегу Забужко, але зрозуміти її можу. Так, талановита, слава є, а життя не склалося, ну, не має успіху у сильної половині роду людського. А тут отаке мале, а коло неї… То у телевізорі цілий вечір її з різних сторін показують, то по всіх газетах «Юля забула надіти бюстгальтер», а чоловіки аж прицьмокують. Я теж колись «забула»… ненавиджу, ненавиджу, вбила б.
Я ж і кажу – її можна зрозуміти, а вас – ні.
Я не письменник, я не чиновник, я «мелкая сошка», пересічний маленький українець. Але, коли я напередодні другого туру зрозумів, яка халепа насуває на Україну, я написав звернення до людей, я благав – голосуйте за Юлю, не введіть Україну у «совьецкий союз».
http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/3375/filter/interesting/page/2.phtml#main_comments (нарис № 15)
Та мене, якщо прочитали  з 1000 людей, то й те добре, а хто з них послухав мене? Бо хто я такий, вага цього звернення була аж ніяка.
От, якби ви таке звернення зробили, то й результат був вагоміший. А так маємо, те, що маємо.
Тому я вважаю, що ви особисто дуже завинили перед українською громадою і тому вважаю оцих виправдань, зроблених мимохідь в інтерв’ю, цього замало.
Ви повинні повинитися перед громадою. Ви повинні сказати своїм прихильникам, що ви помилялися й тим увели і їх у оману. Ви повинні їм сказати, що вони хворі на зверхність, що треба глибше копати, треба бачити те, що всередині, а не зовні. Нічого страшного в цьому каятті немає. Навпаки, ваш авторитет зросте.
 
P.S. В цьому інтерв’ю ви ще багато питань підіймали, які не до кінця були вами додумані. Ви повинні пам’ятати, що ви не є пересічна людина, ваше слово багато чого варте.
Наприклад, щодо Криму. Не можна забувати, що одними з його хазяїв є татари, корінне населення, які ні за які «коврижки» не підуть у полон до Росії.
 
З повагою та надією, що ви дослухаєтесь до мене.
А, може, і відповісте.
Хай вам щастить!
 
                                                                      deddon
 
Не відповів. Ось Гоголь, той до Росії звертався. Не дала відповіді. Тому що велика. От і письменники – не дають відповіді. Мабуть, тому що великі.
Продолжение следует.
 

 


© deddon [15.08.2010] | Рейтинг: 46.9/43 | Переглядів: 2072

2 3 4 5 46.9/43




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2020 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login