Пішов якось дідуган до синього моря. Бабка зранку пендаля дала – йди каже, та злови золоту рибку, бо корито вже ніяке.
 
   Ну закинув дідусь невода свого, сидів – сидів, а воно ніяк не клюйоть. Вже й четвертинку присмоктав, вже й вечоріє. Почав тягнути невода, а воно ба, щось там таки є. Тягнув – потягнув – насилу витягнув.
 
   Дивиться – рибка є, але якась така, не дуже золота. Якась чорна. А рибка молвить на чистому олбанському:
- Ну чого очі витріщив, старий дурень?
- Та от, рибку золоту ловив...
- Ну, й на шо воно тобі?
- Та бабка в мене злюща, корито їй подавай. А ти не того, не золота?
- Я карась чавунний, його величності чавунного опудала третій помічник на побігеньках, щоб ти знав, пеньок. Це по вашому, по дрєвньо - царському, щось на кшалт Статського совєтніка. Давай розкручуй свою авоську, нема в мене часу.
- Так мені б, ото... Корито...
- Нє, чувак, ти справді такий тупий? Корито, щоб ти знав, то є найвища нагорода за довгі роки бесперервного служіння та вилизування. Я он ще і не мрію, а воно, ти ба, корито йому.
- Так і я не без нагород, та й працював усе життя...
- Молодець, молодець, працював, на то ти і бидло, щоб працювати. Давай, кажу, дурню, випускай. Бо ща хлопці припливуть, буде тобі судний день.
- Ну, так воно десь таки є, корито ото?
- Є. є. Тобі мухомору старому не світить. У прольотє, старий пердун.
- А тобі?
- А мені, годків через десять, якщо не вб’ють, то точняк буде. Випускай кажу, дурень старий, бо ща тобі настане кінець світу з росчлєнєнієм на часті.
- А хто це так вирішив, що я бидло, а тобі корито?
- А ми самі й вирішили, тебе забули спитати.
- А чого це? Я зараз гепну тебе об дерево, та прикопаю. І воно якось, і мені надія на корито.
- Ну нє, не можу!!!. Пацани впісяються! Ну що робити з цим тупим мухомором. Мене, дурень, шоб ти знав, нізя ані гепнути, ані прикопати. Бо я є недоторканий. А ти, бидло, вже заробив на конхфіскацію своєї хати, та сарая з курями...
 

   Вже й зовсім сутінки... Дідусь притопчуючи ногами пісочок, де прикопав карася дурнуватого, ніяк не міг уторопати, чого це ніяк не можна отаку вражину гепнути об дерево.
 
   А зранку, треба зібратися гуртом, та прийти подивитися на отих пацанів, що припливуть. Якщо такі самі, жирні та тупі, то бабка й сама впорається...