Євгеній дуже поспішав до офісу. Ну не таланить же мені на начальників . Що не начальник, то дурень. Ось і не працює ця приказка, «Я начальник, ти дурень. Він начальник ,я дурень», ну не працює, мій бос не просто дурень, але дурень у викривлено- віртуозній формулі, цілковитої незайманої некмітливості.
Але, думав Євгеній, ….останнім часом я знайшов до нього підхід, більш лестощів. Ну чому дурням так подобаються лестощі? Головне лестощі подавати,якось болісно недбало, випадково і непередбачувано. Бажано, позаочі. Але для цього необхідна «людина- телефон». Заручиться підтримкою «людини – телефону»,в принципі неважко. Позичити грошей, ну може, приблизно, до третини окладу, далі відмовлятися під всіма приводами брати борг . Гроші невеликі, вигода величезна.
Останнім часом ,начальник дурень поводиться якось дивно, осунувся, часто нервує, якби був жінкою, то казав би, безсумнівно - клімакс.
Чи варто говорити, чим він дуже турбувався, ще пів роки тому, до виборів президента. Він так докладав зусиль, агітував своїх співробітників та колег. Обіцяв важке життя, якщо не послухаємо його наполегливих порад. І ось його кандидат програв. Перемогла Тимошенко, з розривом в три відсотки. Напевно, Бос був у запої тиждень, все чекав, що знімуть з посади, бо знав (може хтось натякнув, може сам здогадувався) Що він повний, просто загадковий дурень. Але минув місяць, другий. Ніхто його особливо не чіпав, політичні погляди не пригадував. Спочатку зрадів щеф, цій обставині, потім зажурився. Говорити особливо,було ні про що.
Ну ось «маршрутка». Як ненавиджу цій транспортний засіб, особливо злодійський шансон у виконанні Круга, для «Міцніше за шоферку тримайся баран» , як жартував , свого часу один з кацапів ,шоумен Фоменко, хоча може і українець.. Або ось, ця молода маман, яка дитя, всадила біля вікна (дівчинці років дев'яти), зім'яла в руці банкноту у дві гривні( так розумію ,оплату за себе одну, таку гарну пані, за те що народила державі ,дитятка. А могла б народити німцеві, або там туркові). Поруч стоїть літній чоловік, вірніше дідусь, але він поважно стиснув щелепи , прагне не дивитися на молоду матусю. Що, мабуть, не здогадується молода мати ,взяти дитину собі на коліна.
А ось сидить молода людина, міцний парубок, широко розставивши ноги, вірно переконує усю маршрутку, та напевно і увесь космос, що яйця у власника, такі є так ,знатні. Дівчина, що сидить поряд з цим транспортним мачо, звисає з чверті сидушки, поступаючись життєвим простором цьому виродкові.
А ось пані з мобільним телефоном, напевно не прощається із знаряддям цивілізації і на ложі кохання. З її розмов, я вже зрозумів, що працює рієлтором у відділі нерухомості, що подругу звати Жека,что її чоловік мудак, коханець також. Що машина эламалася, і вона вимушена, як просте бидло здійснювати поїздку, на нафіг їй непотрібну зустріч. Ледве далі,чоловік від якого тхне невипраною сорочкою ,міцьніше за наприклад, ніж у стайні немолодого ж коня. Ну та гаразд відвернувся від своїх думок. Так,про що це я, до цього міркував??
Ах так, про вибори. Перемогла Юля, в останню мить ,Тігипко та Яценюк, попрохали своїх виборців проголосувати за неї, пізніше до них приєднався і Тягнібок. Андруховіч провів прес-конференцію, з приводу виходу своєї нової книги. На запитання, за кого він голосуватиме, задумався і твердо сказав, за Тимошенко. Ідеологію ми її виправимо, Україну любить та і українців полюбить.
Згадую по телеящику, показували, на інавгурації їй Жванія та Літвин , піднесли величезний букет з білих троянд . Цілий місяць вирував Київ, автобуси не встигали привозити і відвозити назад в Донецьк, до Одеси, до Харкова, до Криму, до Севастополя людей, що чесно відпрацьовували свої сто гривасів у день, правда ентузіазм зникав з кожним днем.
Пам'ятається, незабаром Регіонали змирилися з поразкою. Першим поздоровленням новому президентові, було привітання Путіна, але не офіційне, у телефоном режимі. Був призначен премьєр- міністром Тігіпко, міністром оборони - Гріценко, Яценюк - міністром зовнішніх справ, освітою керувати залишився Вакарчук, внутрішні справи передані Луценко, економіки, після довгих консультацій і спроби знайти консенсус з політичними опонентами, запропонували Акімовій з Партії Регіонів.
Після довгих переговорів віддали комітет зі свободи слова Чорновілу. Стельмах був звільнений. Дача Януковича в Межігір ї та дача Ющенку в Конча –Заспі, залишилися за власниками.
Минули перші переговори з російською стороною з приводу постачань російського газу. Знайшли консенсус, ціни незмінні як за постачання, так і за транзит. Чорноморський флот покидає українську землю по попередніх домовленостях, вирішили всіляко розширювати економічне і культурне співробітництво у рамках Україна -Росія.
У переговорах з США, Тимошенко заперечила передачу збагаченого урану, більш того виразила жорсткий намір повернути ядерний статус, якщо питання членства в НАТО по колишньому буде затягуватиметься євро чиновниками. Аргументуючи, тим ,що якщо, Україна, залишається країною нейтрального статусу, вона повинна мати досить ресурсів для захисту своєї територіальної цілісності. У податковій політиці, запропонувала максимально спростити процедуру реєстрації малих приватних підприємств, угледіти там де це можливо,налогові канікули. Прирівняла статус вчителя і лікаря, до статусу держслужбовця, всі необхідні зміни в законодавчій базі,поручила відпрацювати до осені 2010. Ввести податок на розкіш, ввести спостереження за витратами чиновників, суддів, міліції і прокуратури.
Обговорення з Партією Регіонів всі можливих і реальних прав та свобод в діяльності опозиції. Відкрито запропонувала співпрацю всім силам , бажаючим, працювати в нових умовах, реформування України. Провести судову реформу. Провести повну переатестацію суддів та чиновників середньої й вищої ланки. Провести реформу освіти.
Атестація всіх знов створених інститутів і університетів. З неодмінним анулюванням ліцензії, тим учбовим закладам, які не задовольняють вимогам реформи вищої школи. У течії 5 років, ввести контрактну армію. Направити на розвиток обороноздатності країни максимум з можливих ресурсів та засобів. Провести реформу в комунальному господарстві. Вивести послуги від монополістів.
Ось тільки частка, з того що запам'ятав Євгеній з прочитаного в інтернеті.
Країна розбудовувалася, але люди залишалися ті ж. Надії були, а чому ні . У Грузії змогли ,чому в Україні не зможуть.
«Маршрутка», зупинилась, Євгеній пішов у офіс, нести свій важкий хрест, «дупа-годинник» .
