Головною нашою проблемою є наявність двох несумісних цивілізаційних орієнтацій у свідомостях громадян.
Першу орієнтацію доречно назвати "європейською", другу - "російською".
 
Найвиразніше цивілізаційні уподобання виявилися під час виборів Президента, адже від цього вибору значною мірою залежав стиль життя країни.
 
Прихильники європейської орієнтації нізащо не обрали б Президентом своєї країни:
- двічі засуджену за розбій,
- таку, що втратила свідомість від влученого яйця,
- таку, що відібрала у держави її резиденцію,
- таку, що відмовилася вийти на дебати з суперником
- таку, для якої інтереси держави Україна не є пріоритетними,
- таку, для якої інтереси і права громадян є пустим звуком.
 
Прихильники російської цівілізації нізащо не обрали б Президентом їхньої країни:
- жінку,
- того, хто готовий увійти в європейські військово-політичні союзи,
- того, хто поблажливо ставиться до українського націоналізму.
 
За цими ознаками здійснюють свій вибір пересічні-посполиті. Відповідно, в Україні з’явилося два політичних проекти, кожний з яких апелював до своєї цивілізації. В 2004-му році перемогу отримав національно-демократичний проект, в 2010-му переміг кримінально-клановий (перміг з точністю до фальсифікацій результатов).
 
В цьому контексті: яким може бути майбутнє України?
 
Найближче майбутнє є кримінально-клановим. Реальна влада в країні переходить до великих хижаків, які разом із конституційно визначеною владою становлять мафію.
 
Дальше майбутнє буде безумовно націонал-демократичним.
З причини нездатності мафії ефективно протистояти сучасним викликам. Справді, ефективною є та система, яка надає свободу розгортанню творчої енергії посполитих, ефективною є та система, в якій склалися достатньо партнерськи стосунки між владою і суспільством. Мафія ж є іншою системою. Вони не можуть подалати будь-яку катастрофу, не кидаючи в жерло людськи життя. Тому шо ніхто з них не обтяжений інтересами суспільства і людей, тому що ніхто не братиме на себе відповідальності в нештатній ситуації. Такі в них кадри і такий спосіб їхнього життя. В штатній ситуації вони працюють з першочерговим урахуванням інтересів великих хижаків.
 
Отже, на політичному рівні компромісу бути не може, поки ознаки двох цивілізацій будуть достатньою мірою артикульованими.
 
Звідси випливає алгоритм української долі - спочатку здолати ПР, потім зайнятися делікатною справою розмивання цивілізаційних ознак. Як от споконвічні вороги французи і німці навчилися мирно жити в єдиному просторі. І непогано живуть.
 
Люди невинні в тому, що опинилися в тій чи іншій цивілізації.